Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №949/569/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/569/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

24 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № 532867085 від 10 червня 2023 року в загальному розмірі 66 011,88 гривень, яка складається з: 13 900,00 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 52 111,88 гривень - заборгованості за процентами за користування кредитом. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора було укладено електронний договір кредитної лінії № 532867085 з кредитним лімітом 13 900,00 гривень. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав перший транш кредитних коштів у сумі 10 200,00 гривень, а 25 червня 2023 року ініціював отримання додаткового траншу в сумі 3 700,00 гривень, унаслідок чого загальна сума отриманого тіла кредиту склала 13 900,00 гривень. Позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору, не повернув отримані кошти та не сплатив проценти у встановлені строки, внаслідок чого утворилася вищезазначена заборгованість.

Щодо переходу права грошової вимоги позивач вказує таке. 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, на виконання якого 15 серпня 2023 року сторони підписали Реєстр прав вимоги № 244, за яким право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». У подальшому, 10 жовтня 2024 року, між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 10/1024-01, згідно з Реєстром прав вимоги № 2 від 10 жовтня 2024 року до якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». Згодом, 15 липня 2025 року, між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, згідно з Реєстром боржників та Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 15 липня 2025 року до якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 532867085 перейшло до позивача в повному обсязі.

У позовній заяві позивач просить здійснювати розгляд справи за відсутності свого представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та у випадку неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання, в судові засідання, не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 10 червня 2023 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 532867085. Вказаний правочин укладено в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця на підставі поданої відповідачем заявки на отримання грошових коштів у кредит від 10 червня 2023 року, у якій відповідач зазначив свої персональні дані (прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, РНОКПП, серію та номер паспорта, фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , адресу електронної пошти) та маску платіжної картки НОМЕР_2 для зарахування кредитних коштів.

Невід`ємними частинами кредитного договору є Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» та Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (п. 14.1 кредитного договору).

Матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що відповідач здійснив акцепт оферти шляхом підписання електронного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором - комбінацією літер та цифр «MNV95TK6», який був надісланий йому 10 червня 2023 року у вигляді SMS-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 та введений відповідачем 10 червня 2023 року. Цей факт підтверджується відомостями, зазначеними в самому кредитному договорі, та довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», сформованою 15 жовтня 2024 року, згідно з якою заявку на кредит подано 10 червня 2023 року та того ж дня відбулось перерахування грошових коштів позичальнику.

Порядок укладення кредитного договору відповідає Порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Алгоритму дій товариства стосовно укладання кредитних договорів, копії яких наявні в матеріалах справи.

За умовами кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 13 900,00 гривень на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (п. 2.1). Перший транш у сумі 10 200,00 гривень надається 10 червня 2023 року (п. 2.3), наступні транші - протягом дисконтного періоду в межах кредитного ліміту за ініціативою позичальника в особистому кабінеті (п.п. 2.4, 3.1, 6.1). Кожен транш надається шляхом кредитового переказу на рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 (п. 5.1).

Строк дисконтного періоду становить 30 днів від дати отримання першого траншу, тобто до 10 липня 2023 року (п.п. 3.1, 7.1). Договір діє протягом 5 років (п. 11.1), кінцева дата повернення кредиту - 10 липня 2028 року (п. 7.3). Протягом дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 284,70 % річних, що становить 0,78 % від суми кредиту за кожен день користування (п. 8.3.1); після закінчення дисконтного періоду - за ставкою 1087,70 % річних, що становить 2,98 % від суми залишку кредиту за кожен день користування (п. 8.4). Процентні ставки є фіксованими (п. 8.2), після закінчення дисконтного періоду проценти сплачуються щоденно (п. 7.4.2). Застосування ставки після закінчення дисконтного періоду погоджено сторонами під час укладення договору та не є зміною його істотних умов (п.п. 8.10, 8.11).

Відповідно до умов пропозиції про укладення кредитного договору, електронний кредитний договір укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти й комісію.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

У матеріалах справи наявні платіжні доручення ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 10 червня 2023 року на суму 10 200,00 гривень та від 25 червня 2023 року на суму 3 700,00 гривень, проведені АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з призначенням платежу «Переказ коштів згідно договору № 532867085 від 10.06.2023, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 ». Згідно з довідкою щодо дій позичальника 25 червня 2023 року відповідачем ініційовано збільшення суми кредиту на 3 700,00 гривень у межах кредитного ліміту.

Відповідно до відповідей АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 07 травня 2026 року № БТ/Е-18739 та від 28 травня 2026 року № БТ/Е-22414, наданих на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку, номер якої відповідає масці НОМЕР_2, зазначеній у заявці, кредитному договорі та платіжних дорученнях первісного кредитора. За період з 10 по 15 червня 2023 року на вказану картку зараховано платіж у сумі 10 200,00 гривень, а за період з 25 по 30 червня 2023 року - платіж у сумі 3 700,00 гривень. Номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону за цією платіжною карткою та міститься в анкетних даних відповідача.

З наданої банком виписки про рух коштів за рахунком, відкритим до вказаної платіжної картки, вбачається, що кошти в сумі 10 200,00 гривень зараховано 10 червня 2023 року, що збігається з часом перерахування коштів, зазначеним у довідці щодо дій позичальника, а кошти в сумі 3 700,00 гривень - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП та номер паспорта клієнта, зазначені у виписці, збігаються з даними, зазначеними відповідачем у заявці на отримання кредиту.

Отже, сукупність наданих доказів підтверджує як укладення сторонами кредитного договору, так і фактичне виконання кредитодавцем свого зобов`язання з надання відповідачеві кредитних коштів у загальній сумі 13 900,00 гривень.

Доказів повернення відповідачем основної суми кредиту матеріали справи не містять, тому вимога позивача про стягнення 13 900,00 гривень заборгованості за тілом кредиту є доведеною та підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Відповідно до п.п. 9.1.1.5, 9.1.1.13 кредитного договору кредитодавець має право без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором, зокрема шляхом укладення договору факторингу.

Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є, зокрема, права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Строк дії вказаного договору неодноразово продовжувався додатковими угодами, зокрема № 31, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року включно, отже станом на 15 серпня 2023 року договір був чинним. На виконання цього договору 15 серпня 2023 року сторони підписали Реєстр прав вимоги № 244, згідно з витягом з якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 532867085 від 10 червня 2023 року в загальному розмірі 31 631,62 гривень, з яких 13 900,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 17 731,62 гривень - заборгованість за процентами. Протоколом узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимог сторони підтвердили перехід прав вимоги за вказаним реєстром, а актом звірки взаємних розрахунків - сплату фактором суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 244.

10 жовтня 2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 10/1024-01, на виконання якого сторони підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 10 жовтня 2024 року. Згідно з витягом з цього реєстру до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 532867085 від 10 червня 2023 року в загальному розмірі 66 011,88 гривень, з яких 13 900,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 52 111,88 гривень - заборгованість за процентами. Оплата за відступлення права вимоги згідно з цим реєстром підтверджується платіжною інструкцією № 7524 від 16 жовтня 2024 року.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги до боржників, включаючи суму основного зобов`язання, проценти за користування позикою та інші платежі (п. 1.1). Відповідно до п. 1.2 вказаного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників.

Згідно з Реєстром боржників від 15 липня 2025 року (Додаток № 1 до договору факторингу № 15/07/25-Е) до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 532867085 від 10 червня 2023 року в загальному розмірі 66 011,88 гривень, з яких 13 900,00 гривень - прострочене тіло кредиту та 52 111,88 гривень - прострочені проценти. Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 15 липня 2025 року сторони підтвердили передачу реєстру щодо боржників. Сплата позивачем фінансування за вказаним договором факторингу підтверджується платіжними інструкціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у такому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є виконанням належному кредиторові. Разом з тим, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості. Доказів виконання відповідачем зобов`язання на користь будь-кого з попередніх кредиторів матеріали справи не містять.

Таким чином, суд вважає доведеним факт переходу до позивача права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 532867085 від 10 червня 2023 року.

Позивачем заявлено до стягнення 52 111,88 гривень заборгованості за процентами. На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», розрахунок заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», витяги з реєстрів прав вимоги та виписку з особового рахунку за кредитним договором.

Станом на 15 серпня 2023 року - дату відступлення права вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», первісним кредитором нараховано проценти в загальній сумі 17 731,62 гривень, що відповідає витягу з Реєстру прав вимоги № 244.

Право ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» нараховувати боржникам після відступлення права вимоги проценти та інші обов`язкові платежі за кредитними договорами передбачено п. 5.3.4 договору факторингу № 28/1118-01 і узгоджується зі ст. 514 ЦК України. Загальний розмір нарахованих процентів становить 52 111,88 гривень (17 731,62 грн + 34 380,26 грн), що відповідає витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 10 жовтня 2024 року, витягу з Реєстру боржників від 15 липня 2025 року та виписці з особового рахунку за кредитним договором, згідно з якою станом на 26 грудня 2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 66 011,88 гривень і не погашена. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач нарахувань за кредитним договором не здійснювали.

Суд перевірив наданий розрахунок та встановив, що він відповідає умовам кредитного договору: проценти нараховано на фактичну суму залишку кредиту, за ставками, погодженими сторонами при укладенні договору, за 119 днів користування кредитом після закінчення дисконтного періоду з 11 липня 2023 року по 06 листопада 2023 року, тобто в межах строку дії договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Проценти за кредитним договором нараховано в межах погодженого сторонами строку кредитування до 10 липня 2028 року, за ставками, погодженими сторонами під час укладення договору, які в односторонньому порядку не змінювалися. Доказів пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту в період нарахування процентів матеріали справи не містять.

Відповідачем розрахунок позивача не спростовано, доказів повного або часткового погашення заборгованості суду не надано. За таких обставин вимога про стягнення 52 111,88 гривень заборгованості за процентами є обґрунтованою та підлягає задоволенню

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається з платіжної інструкції № 43071 від 30 березня 2026 року, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Водночас суд наголошує на відсутності обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень. На підтвердження цих витрат суду надано: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладений з Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ»; додаткову угоду № 25771171128 від 01 вересня 2025 року; протокол погодження вартості послуг (Додаток № 1 до договору); акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року; довіреність на представництво інтересів, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд враховує, що справа є малозначною, в цій категорії справ наявна усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є фактично типовими, а обсяг доказів невеликим; відомості про зарахування кредитних коштів отримано судом на підставі ухвали про витребування доказів; представник позивача участі в судових засіданнях не брав. За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 3 500,00 гривень. Саме такий розмір витрат суд вважає розумним та співмірним з виконаною адвокатом роботою в цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 532867085 від 10 червня 2023 року в загальному розмірі 66 011,88 гривень (шістдесят шість тисяч одинадцять гривень 88 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 гривень (три тисячі п`ятсот гривень).

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор