Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №544/2189/26 — Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/2189/26

пров. № 2/544/1194/2026

Номер рядка звіту 38

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 вересня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У обґрунтування позову посилається на те, що 22.12.2020 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22.12.2020-100004700. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000,00 грн. строком на 14 календарних днів. ТОВ «Споживчий Центр» виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі. 09.10.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № СЦ-091024-14. На виконання умов зазначеного Договору факторингу підписано Акт прийманняпередачі та укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 22.12.2020-100004700 від 22.12.2020 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 . Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 09.10.2024 утворилась заборгованість у розмірі 21 000,00 грн., яку позщивач просить сьягнути з відповідача, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 03.08.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву у якій просив справу слухати у його відсутність, позов підтримує у повному обсязі, також зазначив, що у разі неявки у судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи з винесенням заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надавав, хоча про дату та час судового засідання була повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відповідно повідомлення Вікторійського старостинського округу виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області № 5736/02-33 від 31.07.2026 ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

24 вересня 2026 року згідно зі ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Судом установлено, що 22.12.2020 ОСОБА_1 подав до ТОВ «Споживчий центр» погоджено заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції на укладення кредитного договору. Згідно заявки сума кредиту складає 6 000 грн. 00 коп., строк кредитування - 14 календарних дні, проценти у розмірі 1 960, 00 грн. сплачуються до 04.01.2021.

Отже між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 22.12.2020 укладено кредитний договір № 22.12.2020-100004700, відповідно умов якого кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 22.12.2020 № 1 331894653.

Відповідач підтверди, що вів ознайомився та прийняв умови кредитного договору, а також, що віна однозначно та безумовно прийняв пропозицію на укладення договору кредиту.

ОСОБА_1 також підписав пропозицію на укладення кредитного договору та паспорт споживчого кредиту.

В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, що підтверджується карточкою Субконто боржника (виписка) по Кредитному договору № 22.12.2020-100004700 від 22.12.2020, у зв`язку з чим станом на 09.10.2024 утворилась заборгованість у розмірі 21000,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 7000,00 грн., заборгованість за відсотками – 14000,00 грн.

Між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024.

На виконання умов зазначеного Договору факторингу підписано Акт прийманняпередачі та укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 22.12.2020-100004700 від 22.12.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1

15.10.2024 позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024, а також вимогу про сплату заборгованості.

Отже, станом на дату подання даної позовної заяви Позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 22.12.2020-100004700 від 22.12.2020, укладеним між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 .

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

На підставі ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, тому враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором у розмірі 21 000,00 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач умови договору не виконав.

Отже, відповідачем не виконано грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості.

Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який на час розгляду справи триває.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою. Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення, в тому числі і на учасників бойових дій та військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.

А отже, пільги передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, розповсюджуються на всіх військовослужбовців без виключення, в тому числі і на учасників бойових дій та військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, з 18.03.2014 і до закінчення особливого періоду, тобто і на час ухвалення даного рішення суду.

Відповідно до відповіді № 3097289 від 29.07.2026 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем по мобілізації з лютого 2022 року та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Таким чином, на час ухвалення судом даного рішення, відповідач має статус учасника бойових дій та на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».

Відповідно до Договору позики 22.12.2020- 100004700 від 22.12.2020 укладеного між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 , останнім отримано кошти у борг до мобілізації чи укладення контракту із ЗСУ. Таким чином, з грудня 2020 року по березень 2021 року відсотки нараховуються на загальних підставах, оскільки особа ще не була військовослужбовцем, що підтверджується карткою субконто Контрагента, наданою ТОВ «Споживчий Центр».

Враховуючи вищевикладене нараховані відсотки мають бути стягнуті з відповідача ОСОБА_1 у повному розмірі

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений товариством за подання позову до суду, у розмірі 2662,40 грн.

Також судов встановлдено, що при зверненні до суду позивачем було понесено витрати на відправлення копії позовної заяви з додатками вдповідачу у розмірі 213,98 грн., які також підлягають стягненню з відплвідача.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного , керуючись ст. 133, 141, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 554, 625, 1049-1050, 1054-1055 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за Кредитним договором №22.12.2020-100004700 від 22.12.2020 у розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» понесено витрати на відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 213 (двісті тринадцять) гривень 98 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, ЄДРПОУ: 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя Ю.О.Ощинська