Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №204/3387/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 204/3387/26

Провадження № 2/542/744/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (надалі також – позивач, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернулось до Чечелівського районного суду міста Дніпра з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також – відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості у розмірі 137183 грн 40 коп., із яких: 34049 грн 96 коп. – сума кредиту, 80696 грн 13 коп. – сума процентів за користування кредитом, 12598 грн 50 коп. – нараховані позивачем проценти за 37 календарних днів, 9838 грн 76 коп. – штрафні санкції, 0,05 грн – комісії за надання кредиту.

Відповідно до ухвали Чечелівського районного суду міста Дніпра від 03 квітня 2026 року справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передана за підсудністю до Новосанжарського районного суду Полтавської області (а.с. 110).

27 травня 2026 року цивільна справа № 204/3387/26 надійшла до Новосанжарського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 09 червня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с. 124) позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до даної ухвали суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та витребував у АТ «Універсал Банк» інформацію (а.с. 125-126).

Витребувана судом інформація надійшла до суду 22 червня 2026 року (а.с. 134) та 13 липня 2026 року (а.с. 152).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» посилалось на те, що 11 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (надалі також – ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено договір № 5171625 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі з використанням електронного підпису, який відповідач відтворив шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер його мобільного телефону.

Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, що передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 35000 грн 00 коп.; строк кредиту - 360 днів: із 11.12.2024 по 06.12.2025, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Вказано, що за користування кредитними коштами здійснювалось нарахування процентів на умовах, передбачених кредитним договором за стандартною процентною ставкою – 1%.

Зазначено, що ОСОБА_1 здійснив оплату на рахунок первісного кредитора у період із 11.12.2024 по 30.10.2025 у розмірі 30620 грн 27 коп., які спрямовані на оплату тіла кредита в розмірі 950 грн 04 коп. та оплату процентів за користування грошовими коштами в розмірі 29670 грн 23 коп.

Крім цього, договором передбачено відповідальність відповідача за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом у вигляді штрафу.

30 жовтня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5171625 від 11 грудня 2024 року.

Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5171625 від 11 грудня 2024 рокуу загальному розмірі 124584 грн 9 коп., із яких 34049 грн 96 коп.– сума заборгованості за тілом кредиту та 80696 грн 13 коп. – сума заборгованості за процентами, 9838 грн 76 коп. - штрафні санкції.

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нараховано проценти за стандартною процентною ставкою, за 37 календарних днів за період із 31 жовтня 2025 року по 06 грудня 2025 року в межах строку дії договору в розмірі 12598 грн 50 коп.

Акцентовано увагу, що відповідач після переходу права вимоги до позивача не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості, ані на рахунок позивача, ані на рахунок первісного кредитора.

На даний час, відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, з огляду на що, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

01 липня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 136-137), за змістом якого ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до нього в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, він зазначив, що не укладав кредитного договору з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», не подавав заяви на отримання кредиту, не підписував жодних кредитних договорів, у тому числі в електронній формі, та не мав волевиявлення на отримання кредитних коштів.

Вказав, що відповідно до позовної заяви 11 грудня 2024 року між ним та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір № 5171625 та в подальшому на його платіжну картку № НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 35000 грн 00 коп. Зазначив, що рахунку № НОМЕР_1 не має, має лише рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , на який кошти не поступали.

Акцентовано увагу, що кошти були перераховані на банківську картку, яка йому не належить та він фактично не отримував цих коштів, що вказує на відсутність кредитних відносин, а тому спірний кредитний договір є неукладеним (безгрошовим).

Відповідач вважав, що оформлення кредиту відбулось внаслідок протиправних дій третіх осіб, які незаконно заволодівши його персональними даними та використали їх, зокрема, його фінансовим номером для первинної авторизації, однак у подальшому грошові кошти було перераховано на банківську картку іншої особи.

Вказав, що за даним фактом, на підставі його заяви, правоохоронними органами внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026175480000047 від 13 квітня 2026 року, на даний час здійснюється досудове розслідування.

Зазначив, що під час досудового розслідування було встановлено особу, яка визнала свою вину і повідомила, що саме вона взяла кредит, використавши персональні дані відповідача.

Відповідач вказав, що позивач не надав належних доказів перерахування коштів саме йому, зокрема: повної платіжної квитанції із зазначенням реквізитів рахунку картки та даних отримувача коштів.

Наголосив, що процедуру верифікації він не проходив, і позивачем не надано відео верифікації з фіксацією обличчя відповідача в реальному часі разом з оригіналом його паспорта.

08 липня 2026 року від представника позивача черезЄдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 143-150), в якій він просив позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі, з огляду на таке.

11 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 5171625 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на таких умовах: сума кредиту – 35000 грн 00 ком, строк – 360 днів, із 11.12.2024 по 06.12.2025, зі сплатою процентів кожні 30 днів, який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «52254» 11.12.2024 о 13:51:25, що підтверджує його ознайомлення та згоду з умовами договору.

Зазначив, що під час оформлення кредиту відповідач зареєструвався на веб-сайті у мобільному додатку ТОВ «Лінеура Україна», створив особистий кабінет та отримав доступ до інформації, яка була необхідна, для укладення кредитного договору.

Наголосив на тому, що доступ до особистого кабінету мав лише відповідач, а тому сумнівів, що 11 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний договір № 5171625 про надання коштів на умовах споживчого кредиту не виникає.

Крім того, відповідач здійснював платежі на рахунок кредитора, що підтверджує визнання ним боргу та фактичне волевиявлення щодо укладення договору.

Представником позивача вказано, що кредитні кошти за договором № 5171625 від 11 грудня 2024 року у сумі 35000 грн 00 коп., було перераховано на банківську картку № НОМЕР_3 , зазначену відповідачем у заяві на отримання кредиту, через платіжну систему iPay.ua платіжним провайдером ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що підтверджується довідкою провайдера та відповіддю АТ «Універсал Банк».

Зазначив, що відповідно до пункту 10 положення НБУ № 113 від 03 листопада 2021 року, кредит може переховуватися на електронний платіжний засіб споживача, а надання відповідачем номера картки, підтверджує його погодження отримати кредит таким способом.

Зазначив, що за період із 11.12.2024 по 30.10.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 30620 грн 27 коп., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 950 грн 04 коп. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 29670 грн 23 коп.

Представником позивача вказано, що до закінчення строку кредитування між первісним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року, у зв`язку з цим фактором правомірно нараховано проценти за період із 31.10.2025 по 06.12.2025.

Посилаючись на висновок Великої Плати Верховного Суду у справі № 910/1238/17, акцентував увагу на тому, що нараховані проценти є платою за правомірне користування кредитом, а не штрафними санкціями, та нараховані в межах погодженого строку кредитування.

Вказав, на правомірності нарахування та стягнення штрафних санкцій, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Також, зазначив щодо правомірності відступлення права вимоги, у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 164), у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі його представника (а.с. 18-зі звороту).

Крім того, у наданій до суду відповіді на відзив представник позивача просив розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника (а.с. 150-зі звороту).

Відповідач у судове засідання не з`явивсяхоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 165), про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав.

22 вересня 2026 року від представника відповідача до суду надійшла заява, в якій вона просила розглядати справу за її відсутності та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а.с. 166).

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 11 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5171625 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі – договір), який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 78-89).

Пунктом 1.1. договору визначено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами товариства, зокрема, шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході в особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля до особистого кабінету.

Згідно з пунктом 1.2. договору передбачено, що на умовах, встановлених договором товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту – кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 35000 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 1.3. договору, строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), що є додатком №1 до цього Договору.

Згідно з пунктом 1.4. договору визначено тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_4 .

Згідно з пунктом 3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до пункту 6.3. договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені договором (графіком платежів/новим графіком платежів).

Підпунктом 5.1.3. пункту 5.1. договору визначено, що товариство має право: укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта.

Договір № 5171625 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 грудня 2024 року містить електронний підпис від імені ОСОБА_1 (а.с. 89).

Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит визначена в додатку № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5171625 від 11 грудня 2024 містить електронний підпис від імені ОСОБА_1 (а.с. 90).

Також, електронним підписом ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого сума кредиту – 35000 грн 00 коп., строк кредиту – 360 днів, стандартна процентна ставка – 365,00% річних (1,00% в день), періодичність внесення платежів кожні 30 днів (а.с. 92-93).

Встановлено, що факт отримання коштів ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 1-0311 від 03 листопада 2025 року, відповідно до якого вбачається, що 11.12.2024 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 35000 грн 00 коп., номер транзакції в системі iPay.ua – 591960990, призначення платежу: зарахування 35000 грн на карту НОМЕР_3 (а.с. 106).

Крім цього, згідно з інформацією АТ «Універсал Банк», наданої на виконання ухвали суду від 09 червня 2026 року, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_6 .

Вказано, що 11 грудня 2024 року на платіжну картку№ НОМЕР_6 , банком-емітентом якої є АТ «Універсал Банк», було зарахування коштів в сумі 35000 грн 00 коп., за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 134, 152).

Підписавши 11 грудня 2024 року договір № 5171625 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 5171625 від 11 грудня 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 30 жовтня 2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Лінеура Україна» склала 124584 грн 85 коп., із якої тіло кредиту – 34049 грн 96 коп., проценти за користування кредитом – 80696 грн 13 коп., 9838 грн 76 коп. - штрафні санкції (а.с. 96-101).

Судом встановлено, що 30 жовтня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 30/10/2025, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 62-66).

30 жовтня 2025 року клієнтом та фактором підписаний акт прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному виді за договором факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року (а.с. 71-зі звороту) та акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року (а.с. 72).

Відповідно до реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5171625 від 11 грудня 2024 року у загальному розмірі 124584 грн 85 коп., із яких 34049 грн 96 коп.– сума заборгованості за основною сумою боргу та 80696 грн 13 коп. – сума заборгованості за відсотками, 9838 грн 76 коп. – сума заборгованості за пенею, штрафом (а.с. 104-105).

Згідно з платіжною інструкцією № 6433 від 31 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснило оплату ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року (а.с. 26).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором № 5171625 про надання споживчого кредиту від 11 грудня 2024 року за 37 календарних днів (31.10.2025-06.12.2025) нараховано проценти за користування грошовими коштами в сумі 12598 грн 50 коп. у межах строку кредитування за процентною ставкою – 1% (а.с. 102).

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов договору № 5171625 про надання споживчого кредиту від 11 грудня 2024 року, за відповідачем рахується заборгованість за договором у загальному розмірі 137183 грн 40 коп., із яких: 34049 грн 96 коп. – сума кредиту, 80696 грн 13 коп. – сума процентів за користування кредитом, 12598 грн 50 коп. – нараховані позивачем проценти за 37 календарних днів, 9838 грн 76 коп. – штрафні санкції, 0,05 грн – комісії за надання кредиту.

З огляду на викладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором № 5171625 про надання споживчого кредиту від 11 грудня 2024 року у загальному розмірі 137183 грн 40 коп. та судові витрати.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Висновки щодо правозастосування

Судом установлено, що 11 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5171625 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 35000 грн 00 коп., строком на 360 днів, із 11 грудня 2024 року по 06 грудня 2025 року, із стандартною процентною ставкою 1% за кожен день користування кредитом.

Як вбачається зі змісту кредитного договору шляхом накладення електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором відповідач прийняв пропозицію укласти договір (а.с. 89).

Відповідно до Додатку № 1 договору сторони погодили графік платежів за договором (а.с. 90) та паспорт споживчого кредиту (а.с. 92-93).

На заперечення відповідача, що він не укладав кредитного договору з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», не подавав заяви на отримання кредиту, не підписував жодних кредитних договорів, у тому числі в електронній формі та, що кошти були перераховані на банківську картку, яка йому не належить та він фактично не отримував цих коштів, суд зазначає наступне.

Договір містить персональні дані позичальника, зокрема його ПІБ, номер картки платника податків, контактний номер телефону. Без використання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір між позичальником та товариством неможливий. За таких обставин укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, який в свою чергу вчинив певну сукупність дій, спрямованих на отримання позики за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим.

Суд зазначає, що контактний номер телефона ОСОБА_1 - НОМЕР_7 , що зазначений в договорі, співпадає з його контактним номером, який він вказував, з поміж інших, в своїх заявах, поданих до суду і наявних в матеріалах справи (а.с. 116).

Аргумент відповідача про те, що рахунок № НОМЕР_1 йому не належить і він має лише рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , на який кошти не поступали, суд оцінює критично, з огляду на отриману судом від АТ «Універсал Банк» інформацію, в якій повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_6 , на яку 11 грудня 2024 року було здійснено зарахування коштів в сумі 35000 грн 00 коп. за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 134, 152).

Отже, карта АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_6 є картою відповідача і на неї відповідні кошти в сумі 35000 грн були зараховані.

Суд зазначає, що позивачем належними чином доведений факт отримання саме відповідачем кредитних коштів в сумі 35000 грн.

Аргумент відповідача стосовно неукладення кредитного договору, оскільки позивачем не надано до суду доказів відео верифікації боржника, суд не приймає до уваги, оскільки договором такий різновид верифікації не передбачався.

Таким чином, доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт того, що саме інша особа, використавши його персональні дані оформила кредит та отримала грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував належним чином умови кредитного договору перед первісним кредитором, зокрема: порушив вимоги договору щодо вчасної сплати основної суми боргу, процентів по кредиту.

Позивач на підставі договору факторингу набув статусу нового кредитора за договором №5171625 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 грудня 2024 року, отримав право вимоги щодо ОСОБА_1 відносно заборгованості за вказаним договором.

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Факт передачі первісним кредитором права вимоги за кредитним договором підтверджується наданим до суду витягом з реєстру боржників (а.с. 104-105).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту не виконав ані перед первісним кредитором, ані перед фактором, який набув право вимоги за відповідним договором про надання споживчого кредиту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконує умов кредитного договору і добровільно не сплачує визначені договором платежі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив нарахування відсотків за 37 календарних днів за період із 31 жовтня 2025 року по 06 грудня 2025 року, в межах строку дії договору в сумі 12598 грн 50 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає, що договором № 5171625 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 грудня 2024 року не передбачено стягнення такої комісії. Паспорт споживчого кредитну не містить інформації про таку умову договору як стягнення комісії за надання кредитом. Крім того, ані розрахунок первісного кредитора, ані розрахунок, наданий позивачем, не містять інформації про те, що така комісії в сумі 0 грн 05 коп. взагалі нараховувалась.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що відповідні положення процитованої норми стосуються звільнення від обов`язків сплачувати на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню та інші платежі за прострочення виконання договору у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

З огляду на викладене, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 9838 грн 76 коп., задоволенню не підлягає, оскільки вони нараховані у період дії воєнного стану.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов договору № 5171625 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 грудня 2024 року, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в загальному розмірі 127344 грн 59 коп., із яких: 34049 грн 96 коп. – сума кредиту, 80696 грн 13 коп. – сума процентів за користування кредитом, 12598 грн 50 коп. – нараховані позивачем проценти за 37 календарних днів.

У задоволенні іншої частині позовних вимог позивачу необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп. (а.с. 107).

З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені на 92,83% з розрахунку: 127344 грн 59 коп. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 137183 грн 40 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 92,83% (відсоток задоволених позовних вимог).

Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2471 грн 51 коп. із розрахунку: 2662 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) х 92,83% (відсоток задоволених позовних вимог).

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Позивачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн 00 коп., що підтверджується договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 23-24), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18 вересня 2020 року адвоката Столітнього Михайла Миколайовича (а.с. 38), заявкою № 17067 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 74-75), копією ордеру на надання правової допомоги адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем серії АІ № 2156351 (а.с. 91), рахунком на оплату № 17067-23/03-2026 від 23 березня 2026 року з детальним описом робіт, виконаних адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» щодо стягнення кредитної заборгованості за договором № 5171625 від 11 грудня 20245 року (а.с. 95), актом № 17067 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 103),

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є неспівмірним з вартістю послуг, оплачених позивачем.

Надана представником позивача правнича допомога оцінена на 10000 грн, що не відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір правової допомоги до 4000 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 3713 грн 20 коп., із розрахунку: 4000 грн 00 коп. (сума зменшеної правової допомоги) х 92,83% (відсоток задоволений позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ) заборгованість за договором № 5171625 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 грудня 2024 рокуу загальному розмірі 127344 грн 59 коп. (сто двадцять сім тисяч триста сорок чотири гривні п`ятдесят дев`ять копійок), що складається із заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) у сумі 34049 грн 96 коп. (тридцять чотири тисячі сорок дев`ять гривень дев`яносто шість копійок) та заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 93294 грн 63 коп. (дев`яносто три тисячі двісті дев`яносто чотири гривні шістдесят три копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2471 грн 51 коп. (дві тисячі чотириста сімдесят одна гривня п`ятдесят одна копійка) та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3713 грн 20 коп. (три тисячі сімсот тринадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ 44559822, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, 03045;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва