Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №541/1062/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1062/25

Номер провадження 2/541/62/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 вересня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , у якому просив визнати недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність і ділову репутацію, інформацію, поширену відповідачем у соціальній мережі Facebook у дописах та коментарях від 28 вересня 2024 року, 04 жовтня 2024 року та ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати відповідача спростувати зазначену інформацію та стягнути з неї на його користь моральну шкоду у розмірі 500 000 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач поширила щодо нього відомості, які, на його думку, не відповідають дійсності, містять безпідставні звинувачення у протиправній поведінці, формують у третіх осіб негативне уявлення про нього, принижують його честь, гідність та ділову репутацію, а також завдали йому моральних страждань.

Зокрема, позивач оспорює поширення від імені акаунта ОСОБА_5 у соціальній мережі Facebook висловлювань такого змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", "в четвер затримані саме ці машини з підробленими ВІН кодами, номерами та лівими техпаспортами", " ОСОБА_6 через зв`язки в правоохоронних органах "решает'", " ОСОБА_6 всі вкрадені машини оформляти на рідного батька", "Порядний бізнесмен ОСОБА_6 обкрадає своїх постачальників і державу", а також інших фраз, які, на думку позивача, мають образливий та дискредитуючий характер.

Відповідач подала відзив, у якому позов не визнала, просила поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві відповідач зазначила, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що спірний обліковий запис у соціальній мережі Facebook належить саме відповідачу, а також не довів недостовірності поширеної інформації. Крім того, відповідач посилалася на те, що значна частина спірних висловлювань є оціночними судженнями, сформованими на підставі реального господарського конфлікту, процедури банкрутства, відомостей, отриманих у межах кримінального провадження, а також на підставі переписки між сторонами, яка підтверджує ділові відносини та наявність заборгованості підприємства, пов`язаного з позивачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов до таких висновків.

Відповідно до статей 15, 16, 23, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України особа має право на захист честі, гідності та ділової репутації, у тому числі шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Згідно з усталеною практикою розгляду справ цієї категорії юридичним складом правопорушення, що є підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

?поширення інформації;

?те, що ця інформація стосується позивача;

?недостовірність такої інформації;

?порушення поширенням цієї інформації особистих немайнових прав позивача.

Судом установлено, що позивач пов`язує поширення спірної інформації з обліковим записом ОСОБА_5 у соціальній мережі Facebook та на підтвердження своїх доводів надав копії відповідних скріншотів.

Разом з тим самі по собі скріншоти публікацій, за відсутності інших додаткових даних електронної ідентифікації акаунта, достатніх технічних відомостей про його належність, URL-посилання профілю, підтвердження від адміністрації сервісу або інших належних доказів, не дають суду можливості безспірно встановити, що саме відповідач є власником і користувачем відповідного акаунта та автором усіх спірних дописів і коментарів.

При цьому суд враховує, що позивачем подано копію скріншоту одного з коментарів, у якому від імені акаунта Antonova Iryna поширено інформацію про позивача. Такий доказ підтверджує сам факт існування відповідного коментаря та його текстовий зміст, однак не усуває повністю сумнівів щодо належного підтвердження авторства всіх оспорюваних висловлювань саме відповідачем.

Оцінюючи зміст спірної інформації, суд виходить із того, що наведені у позові висловлювання мають змішаний характер: частина з них є емоційними, полемічними, риторичними або стилістично загостреними оцінками, тоді як частина містить відомості, які позивач сприймає як фактичні твердження.

Висловлювання на кшталт "є можливість бути ОСОБА_7 ", "вже зовсім дно", "я вірю, що прийде час", риторичні звернення до правоохоронних органів, а також інші подібні фрази за своєю суттю є виразом суб`єктивного ставлення автора до певних подій, не містять чітко верифікованих фактичних даних, а тому належать до оціночних суджень, які не підлягають спростуванню в порядку статті 277 ЦК України.

Щодо тих частин публікацій, які містять твердження про суму боргу, обставини, пов`язані з транспортними засобами, а також про можливий вплив на правоохоронні органи, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01 серпня 2023 року у справі №921/110/23 визнано грошові вимоги ТОВ "А.Т. Смарт Трейдинг" до ТОВ "Тіерра" у розмірі 20 627 029,47 грн. Отже, твердження, що в основі конфлікту лежить значна заборгованість у розмірі близько 20 млн грн, не є таким, що не має жодного фактичного підґрунтя.

Суд також бере до уваги, що в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_8 , у яких викладено обставини оформлення на нього транспортних засобів, подальшого їх переоформлення, а також твердження про те, що відповідні дії відбувалися без його усвідомленої згоди та, за його словами, за участі осіб, пов`язаних із позивачем. Хоча такі пояснення самі по собі не є безспірним доказом вчинення позивачем злочинних дій, вони підтверджують наявність реального спору та джерела відомостей, на які могла спиратися відповідач при формуванні власної оцінки ситуації.

Крім того, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 лютого 2025 року у справі №607/3337/25 надано дозвіл на тимчасовий доступ до матеріалів судової справи №921/110/23 у межах кримінального провадження, внесеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.382, ч.3 ст.382 КК України. Зі змісту цієї ухвали вбачається, що орган досудового розслідування перевіряв обставини, пов`язані із заволодінням транспортними засобами та технікою, непереданням майна боржника, а також використанням транспортних засобів після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Окремо судом враховується та обставина, що в матеріалах справи міститься переписка між відповідачем та позивачем, на яку посилається відповідач, і яка, за її змістом, підтверджує наявність між сторонами комунікації з приводу господарських відносин між підприємствами, які вони очолюють, а також обговорення розрахунків та заборгованості підприємства, пов`язаного з позивачем, а саме ТОВ "Тіерра".

Наявність такої переписки має істотне значення для оцінки спірних висловлювань, оскільки спростовує твердження про повну відсутність будь-яких ділових або фінансових відносин між сторонами та свідчить про існування реального господарського конфлікту. Навіть якщо з формально-юридичної точки зору боржником виступала юридична особа, а не сам позивач як фізична особа, така переписка підтверджує, що позивач був безпосередньо залучений до комунікації щодо постачання товарів, оплат та заборгованості підприємства, яке він очолював або з яким був тісно пов`язаний. За таких обставин висловлювання про наявність боргу, хоча й сформульовані у спрощеній та емоційній формі, не можуть розцінюватися судом як повністю відірвані від фактичного підґрунтя.

Суд наголошує, що наявність ухвали у справі про банкрутство, пояснень Сеніва, матеріалів кримінального провадження та переписки між сторонами не є доказом вини позивача у вчиненні злочину та не означає встановлення достовірності кожного окремого категоричного висловлювання у дослівному розумінні. Однак ці матеріали свідчать про існування об`єктивного конфлікту, господарського спору, заборгованості, спору щодо майна та кримінально-правової перевірки певних обставин, а отже підтверджують, що спірні публікації виникли не на порожньому місці та мали певне фактичне підґрунтя.

Щодо висловлювання " ОСОБА_6 через зв`язки в правоохоронних органах 'решает'", суд зазначає, що воно найбільшою мірою наближене до фактичного твердження про наявність у позивача неправомірного впливу на правоохоронні органи. Разом з тим, оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд виходить з того, що позивачем у цій справі не доведено належним чином усі елементи складу правопорушення, необхідні для задоволення позову, зокрема з урахуванням недостатності доказів авторства спірного акаунта, загальної змішаності характеру висловлювань, широкого формулювання позовних вимог та наявності документального підґрунтя для істотної частини поширеної інформації. За таких обставин навіть ця окрема фраза не може бути підставою для задоволення позову в поданому обсязі.

Суд також враховує, що позовні вимоги сформульовані узагальнено, без належного розмежування окремих фраз як самостійних предметів спростування, без чіткого відокремлення фактичних тверджень від оціночних суджень, що ускладнює застосування належного способу захисту.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81 ЦПК України саме на сторони покладається обов`язок доказування тих обставин, на які вони посилаються. У цій справі позивач не довів у належному обсязі, що вся спірна інформація є недостовірною, що вона поширена саме відповідачем у встановленому законом порядку доказування, а також що заявлений розмір моральної шкоди є обґрунтованим та співмірним.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 500 000 грн, суд зазначає, що вона є похідною від основної вимоги про визнання інформації недостовірною та її спростування. Оскільки підстав для задоволення основних вимог суд не встановив, підстав для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди також немає. Крім того, матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б підтверджували саме такий обсяг моральних страждань, істотне погіршення репутації або інші негативні наслідки в обсязі, співмірному із заявленою сумою.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 15, 16, 23, 277, 297, 299 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. А. Городівський