Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №539/5173/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/5173/25

Провадження № 2/539/157/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння або стягнення його вартості, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи позивача

У жовтні 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння або стягнення його вартості, стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на початку липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з наміром придбати мобільний телефон Samsung Galaxy S25 Ultra. Позивач, яка є фізичною особою-підприємцем та здійснює роздрібну торгівлю, що провадиться фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, надала відповідачу інформацію про товар, його технічні характеристики та вартість - 8 300 грн, з умовою доставки товару службою «Нова пошта» та оплатою після огляду товару одержувачем.

08 липня 2025 року телефон було відправлено відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» за експрес-накладною № 20451201106639. 14 липня 2025 року відповідач у відділенні № 2 «Нової пошти» у АДРЕСА_1 отримав відправлення, оглянув його, сплатив 8 300 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 4053790539 від 14 липня 2025 року, та забрав товар, що, на переконання позивача, свідчить про укладення та виконання сторонами договору купівлі-продажу відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Через деякий час відповідач звернувся до позивача з пропозицією розірвати договір, отримати назад сплачені кошти та повернути телефон продавцю. Жодних письмових претензій щодо якості, комплектності чи автентичності смартфона відповідач позивачу не заявляв.

Діючи добросовісно та керуючись обіцянкою відповідача повернути товар, позивач 08 серпня 2025 року повернула ОСОБА_1 кошти у сумі 8 608 грн, з яких 8 300 грн - вартість смартфона та 308 грн - витрати на доставку, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 2845545802 від 08 серпня 2025 року. Кошти відповідач отримав особисто 09 серпня 2025 року, що підтверджується листом Акціонерного товариства «Укрпошта» від 19 серпня 2025 року № 1853-Т2025081510222В.

Натомість відповідач жодної дії для повернення товару не вчинив. 21 серпня 2025 року позивач направила ОСОБА_1 вимогу № 391/08 про повернення товару у зв`язку з поверненням коштів та розірванням договору купівлі-продажу, якою вимагала у триденний строк з дня отримання вимоги повернути телефон Samsung Galaxy S25 Ultra у належному стані та повній комплектації шляхом відправлення через «Нову пошту» на зазначені у вимозі реквізити. Вимогу відповідач отримав 23 серпня 2025 року, проте не виконав.

Позивач зазначала, що після розірвання договору та повернення покупцю сплачених коштів у відповідача в силу частини другої статті 653 та статті 1210 ЦК України виник обов`язок повернути продавцю все одержане за договором, тобто товар. Утримання відповідачем телефону після припинення зобов`язання є порушенням зобов`язання у розумінні статей 610, 611 ЦК України та безпідставним збереженням майна у розумінні статті 1212 цього Кодексу, а поведінка відповідача суперечить загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у статті 3 ЦК України.

Крім майнових втрат, позивач посилалася на завдання їй моральної шкоди. Зазначала, що є особою з інвалідністю III групи по зору (інвалідність з дитинства, безстроково), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 15 червня 2024 року № 098698 серії 12АДД, через обмежений зір їй важко працювати з документами і текстами, а кожна дія, пов`язана із захистом своїх прав, потребує значних фізичних і нервових зусиль; на час звернення до суду перебувала на останніх тижнях вагітності, що підтверджується випискою з амбулаторної карти від 14 травня 2025 року. Вказувала, що відповідач, обізнаний з її становищем, свідомо скористався її довірою, чим завдав їй душевних страждань, страху за майно, психологічного виснаження, у зв`язку з чим оцінила моральну шкоду у 40 000 грн.

На підставі викладеного позивач просила: зобов`язати ОСОБА_1 повернути їй телефон Samsung Galaxy S25 Ultra, який перебуває у його незаконному володінні; у разі неможливості повернення телефону - стягнути з відповідача його вартість у розмірі 8 300 грн; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 40 000 грн та судовий збір у розмірі 1 220 грн.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

Відзив на позовну заяву у визначений судом строк відповідач не подав, свою позицію виклав у заявах, клопотаннях та усних поясненнях у судових засіданнях.

У підготовчому судовому засіданні 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що між тими самими сторонами вже розглянуто справу № 539/3592/25 за його позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, предметом якої був той самий телефон.

У клопотанні від 04 червня 2026 року відповідач, посилаючись на те, що надана позивачем копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) сформована 22 січня 2025 року та подана станом на 09 жовтня 2025 року, а не на дату продажу товару - 08 липня 2025 року, просив витребувати відповідні відомості у податкового органу та повідомити Державну податкову службу України про обставини продажу товару без застосування реєстратора розрахункових операцій і без видачі покупцю розрахункового документа.

У клопотанні від 01 липня 2026 року відповідач просив зобов`язати позивача надати докази оригінальності та офіційного походження смартфона Samsung Galaxy S25 Ultra, щодо якого заявлено вимоги у цій справі.

У клопотанні від 23 липня 2026 року відповідач просив перенести слухання справи, призначене на 30 липня 2026 року, на інший, пізніший строк з метою отримання відповідей від Кіберполіції та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на його звернення.

У судовому засіданні 19 вересня 2026 року відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Пояснив, що телефон, який він отримав у відділенні «Нової пошти» 14 липня 2025 року, не є телефоном Samsung Galaxy S25 Ultra, про який йдеться у позовній заяві: задня кришка пристрою пластикова, характеристики екрана та камери не відповідають заявленим виробником, комплектація і упаковка відрізняються від оригінальної, гарантійний талон не заповнений і не містить відомостей про виріб та продавця, а за номерами IMEI-1 356840965466260 та IMEI-2 359941495466262 на сайті виробника такий апарат не значиться. Зазначив, що у відправленні не було жодного документа, який дозволяв би встановити, який саме пристрій йому переданий: опис вкладення не складався, розрахунковий документ (фіскальний чек) продавець не видав, договір у письмовій формі не укладався, серійний номер та номери IMEI у жодному документі продавця не зафіксовані. Вказав, що за таких обставин позивач вимагає від нього повернення речі, передання якої вона не довела, а він не може повернути телефон Samsung Galaxy S25 Ultra, оскільки такого телефону не отримував. Стверджував, що кошти в сумі 8 608 грн позивач повернула йому у зв`язку з розірванням договору та поверненням вартості неякісного (фальсифікованого) товару, а не безпідставно, а тому підстав для стягнення вартості товару та моральної шкоди немає. Посилався також на те, що обставини придбання цього товару вже були предметом судового розгляду у справі № 539/3592/25.

На підтвердження своїх заперечень відповідач надав суду копії відповідей Державної податкової служби України, Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області та відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України на його звернення з приводу продажу йому зазначеного товару.

Рух справи

13 жовтня 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою від 09 жовтня 2025 року № 58/10.

На виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд звернувся до відповідних органів реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Згідно з відповіддю Відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 17 жовтня 2025 року № 02.11.1-06/3029 інформація щодо реєстрації місця проживання громадянина України ОСОБА_1 станом на 17 жовтня 2025 року відсутня.

Згідно з відповіддю Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 15 січня 2026 року, наданою на запит суду від 29 жовтня 2025 року, за наявними даними Державної міграційної служби України місце проживання ОСОБА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , не встановлено.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче судове засідання на 17 лютого 2026 року.

Підготовче судове засідання 17 лютого 2026 року відкладено у зв`язку з неявкою відповідача на 10 березня 2026 року; 10 березня 2026 року - у зв`язку з неявкою відповідача на 01 квітня 2026 року; 01 квітня 2026 року - за клопотанням відповідача на 21 квітня 2026 року; 21 квітня 2026 року - за клопотанням відповідача на 11 травня 2026 року; 11 травня 2026 року - у зв`язку з перебуванням судді у відпустці на 04 червня 2026 року. 04 червня 2026 року у підготовчому судовому засіданні оголошено технічну перерву до 01 липня 2026 року.

У клопотаннях від 17 лютого 2026 року № 1022/02, від 20 березня 2026 року № 1047/03 та від 22 липня 2026 року № 1049/07 позивач просила розглядати справу без її участі, визнати причини неявки поважними (проживання у Дніпропетровській області - регіоні, що межує із зоною активних бойових дій, обмеження транспортного сполучення, фінансові труднощі, спричинені воєнним станом), розглянути справу за наявними у матеріалах доказами та задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 квітня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено, оскільки у цій справі та у справі № 539/3592/25 не збігаються одночасно сторони, підстави та предмет спору.

08 червня 2026 року відповідач подав заяву про відвід судді Пилипчука М. М. Ухвалою судді від 09 червня 2026 року заяву визнано необґрунтованою та передано для вирішення у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 червня 2026 року у складі головуючої судді Гуменюк Г. М. у задоволенні заяви відповідача про відвід судді відмовлено, судовий розгляд продовжено у тому ж складі суду.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 липня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 04 червня 2026 року відмовлено; клопотання ОСОБА_1 від 01 липня 2026 року в частині зобов`язання позивача надати докази задоволено та зобов`язано ОСОБА_2 надати суду докази, що підтверджують оригінальне та офіційне походження смартфона Samsung Galaxy S25 Ultra, який є предметом спору у справі, та його відповідність заявленим характеристикам, до дати судового засідання, призначеного на 30 липня 2026 року; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 липня 2026 року.

01 липня 2026 року засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» на запит суду у цій справі отримано відповідь № 2965049 з ЄДР щодо позивача.

Вимогу зазначеної ухвали позивач не виконала, доказів на її виконання до суду не подала, натомість 22 липня 2026 року подала письмові пояснення та заперечення № 1948/07 щодо вимоги ухвали суду від 01 липня 2026 року в частині покладення на неї обов`язку надати докази, що підтверджують оригінальне та офіційне походження смартфона Samsung Galaxy S25 Ultra та його відповідність заявленим характеристикам. Позивач зазначала, що ця вимога виходить за межі предмета доказування, визначеного самим судом у мотивувальній частині ухвали (обставини набуття та утримання відповідачем спірного майна, повернення позивачем грошових коштів, наявність підстав для витребування майна, стягнення його вартості та моральної шкоди); що походження смартфона, спосіб його ввезення на територію України, наявність офіційного імпортера чи гарантійних документів не є юридичними фактами, від встановлення яких залежить вирішення заявлених вимог; що суд фактично переклав тягар доказування з відповідача на позивача всупереч статті 81 ЦПК України; що вимога не відповідає статтям 76, 77, 81, 189, 200 та 263 ЦПК України, є внутрішньо суперечливою щодо мотивувальної частини ухвали та призводить до безпідставного затягування розгляду справи, яка перебуває у провадженні суду майже рік, тоді як спірне майно є технічно складним електронним пристроєм, ринкова вартість якого зменшується. Просила не покладати на неї зазначений процесуальний обов`язок та вирішити спір у межах предмета позову.

Судове засідання 30 липня 2026 року за клопотанням відповідача від 23 липня 2026 року відкладено, розгляд справи по суті відбувся 19 вересня 2026 року.

Позивач у судові засідання не з`являлася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку, подала клопотання про розгляд справи без її участі.

У судовому засіданні 19 вересня 2026 року суд заслухав пояснення відповідача, дослідив письмові докази, наявні у матеріалах справи, та, відповідно до статті 244 ЦПК України, з огляду на складність справи, відклав ухвалення та проголошення рішення на 24 вересня 2026 року, про що постановив ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, та повідомив учасникам справи час і місце проголошення рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Згідно з випискою з ЄДР, сформованою 22 січня 2025 року, яку позивач додала до позовної заяви, за № 247102672238, ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , 11 січня 2025 року зареєстрована як фізична особа-підприємець (запис № 2010350000000705517), місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; основним видом економічної діяльності є роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (код КВЕД 47.91).

Згідно з відповіддю № 2965049 з ЄДР, сформованою 01 липня 2026 року засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» на запит суду у цій справі за параметром « ОСОБА_3 », у ЄДР значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , стан - зареєстровано, дата державної реєстрації - 11 січня 2025 року, номер запису - 2010350000000705517, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; види економічної діяльності: 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (основний), 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 62.01 Комп`ютерне програмування; перебуває на обліку як платник податків та платник єдиного внеску в Криворізькій державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з 12 січня 2025 року.

Таким чином, у виписці з ЄДР від 22 січня 2025 року та у відповіді з ЄДР від 01 липня 2026 року за одним і тим самим номером запису про державну реєстрацію, з однаковими датою державної реєстрації, місцезнаходженням та основним видом економічної діяльності значиться фізична особа-підприємець під різними прізвищами - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Те, що обидва прізвища стосуються однієї особи з реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 , підтверджується також листами Державної податкової служби України від 23 липня 2026 року № 5862/Г/99-00-07-03-03-09 та Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 09 липня 2026 року № 5.4/13073, зміст яких наведено нижче.

Про зміну прізвища, її підстави та дату позивач суду не повідомляла, відповідних документів не надала; позовну заяву подала від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з доданою до неї випискою з ЄДР, сформованою 22 січня 2025 року.

Судом встановлено, що на початку липня 2025 року між позивачем як продавцем і відповідачем як покупцем на відстані, за допомогою засобів дистанційного зв`язку, досягнуто домовленості про купівлю-продаж мобільного телефону за ціною 8 300 грн з доставкою поштовим оператором та оплатою вартості товару при його одержанні (післяплатою).

Відповідно до експрес-накладної № 20451201106639, оформленої 08 липня 2025 року, відправником відправлення є фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , одержувачем - приватна особа ОСОБА_7 , відділення № 2 у місті Лубнах Полтавської області; тип відправлення - посилка; опис відправлення - «електротовари»; вага - 0,5 кг; кількість місць - 1; оголошена цінність - 8 300 грн; контроль оплати - 8 300 грн; доставку в сумі 121,50 грн оплачує одержувач.

В експрес-накладній не зазначено найменування, моделі, серійного номера, номерів IMEI чи будь-яких інших індивідуальних ознак відправленого пристрою; опис вкладення відправлення (опис вкладення у цінне відправлення) відправником не складався, до матеріалів справи не наданий.

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 4053790539 від 14 липня 2025 року платником є ОСОБА_1 , отримувачем - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , призначення платежу - переказ в оплату товарів за ЕН/замовлення, номер експрес-накладної/замовлення 20451201106639, сума переказу - 8 300 грн, надавач платіжних послуг - Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей», загальна сума операцій - 9 322,50 грн. У чеку переказу коштів від 14 липня 2025 року зафіксовано ті самі відомості та розподіл сплачених сум (8 300 грн - вартість товару, 570,70 грн, 234,35 грн - за послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», 217,41 грн - комісійна винагорода).

У жодному з платіжних документів найменування, модель, серійний номер або номери IMEI товару не зазначені; призначення платежу сформульоване як оплата товарів за номером експрес-накладної.

Розрахунковий документ (фіскальний чек, товарний чек) на проданий товар позивач покупцю не видала та суду не надала. Договір купівлі-продажу у письмовій формі сторони не укладали; акт приймання-передачі товару не складався. Гарантійний талон з відомостями про виріб та продавця, інструкція виробника, пакувальні документи з індивідуальними ознаками товару у матеріалах справи відсутні.

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0230 та чеком переказу коштів Акціонерного товариства «Укрпошта» від 08 серпня 2025 року ОСОБА_3 переказала Гавришу А. І. 8 608 грн, призначення платежу - переказ коштів без відкриття рахунку (повернення коштів за товар, витрати на доставку та накладений платіж - мобільний телефон), контрольний номер переказу 2845545802.

Згідно з листом Акціонерного товариства «Укрпошта» від 19 серпня 2025 року № 1853-Т2025081510222В поштовий переказ № 2845545802 від 08 серпня 2025 року на суму 8 608 грн, направлений з відділення поштового зв`язку 50053 відправником ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 , виплачений одержувачу особисто під підпис у відділенні поштового зв`язку 37502 09 серпня 2025 року.

21 серпня 2025 року позивач направила відповідачу вимогу № 391/08 про повернення товару у зв`язку з поверненням коштів та розірванням договору купівлі-продажу, у якій вимагала у триденний строк з дня отримання вимоги повернути телефон Samsung Galaxy S25 Ultra у належному стані та повній комплектації шляхом відправлення через «Нову пошту» на зазначені реквізити. Вимогу ОСОБА_1 отримав 23 серпня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 50 065 0011 1158.

Судом також встановлено, що між тими самими особами існував судовий спір щодо цього ж товару.

21 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів, посилаючись на те, що придбаний ним смартфон є підробленим (справа № 539/3592/25).

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 вересня 2025 року у справі № 539/3592/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у сумі 8 300 грн, у стягненні сплачених за товар грошей та збитків у сумі 17 956,28 грн відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2026 року у справі № 539/3592/25 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено, рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2026 року у справі № 539/3592/25 встановлено, що 14 липня 2025 року ОСОБА_1 придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 смартфон Samsung Galaxy S25 Ultra вартістю 8 300 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 4053790539 від 14 липня 2025 року та чеком переказу коштів від 14 липня 2025 року; ОСОБА_1 отримав товар та сплатив за нього ціну у відділенні № 2 «Нова пошта» у місті Лубнах; 08 серпня 2025 року ОСОБА_3 через Акціонерне товариство «Укрпошта» переказала Гавришу А. І. 8 608 грн з призначенням переказу - повернення коштів за мобільний телефон, які він особисто отримав 09 серпня 2025 року; 21 серпня 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 направила ОСОБА_1 вимогу про повернення товару - телефону Samsung Galaxy S25 Ultra у належному стані та повній комплектації у зв`язку з поверненням коштів та розірванням договору купівлі-продажу, яку він отримав 23 серпня 2025 року.

Судом апеляційної інстанції також установлено, що допитаний у суді першої інстанції як свідок ОСОБА_8 показав, що працює експертом з продажу та обслуговування телефонів та аксесуарів у магазині «Водафон» у місті Лубнах; влітку 2025 року до магазину звернувся ОСОБА_1 з проханням налаштувати свій телефон Samsung Galaxy S25 Ultra; свідок підтвердив, що телефон не відповідає оригінальному через такі розбіжності: задня кришка телефону пластикова, а має бути металева; яскравість екрана та камера телефону не відповідають характеристикам виробника; упаковка та комплектність телефону відрізняються від оригінальних - в оригінального телефону інша коробка, наявні гарантійний талон, опис гарантії, коротка інструкція, якісний кабель, тоді як у телефоні ОСОБА_1 цього не було; при перевірці номерів IMEI цього телефону на сайті виробника виявилося, що він неіснуючий, тобто такий, що не випускався компанією Samsung. Свідок також повідомив, що ціна оригінального телефону Samsung Galaxy S25 Ultra в магазині, де він працює, становить 68 799 грн, тому неможливо придбати такий телефон навіть за акційною ціною у 8 000 грн, а оригінальні телефони Samsung в Україні можна придбати лише в офіційних представників цієї компанії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того, що у справі відсутні належні та допустимі докази звернення ОСОБА_1 у позасудовому порядку до продавця з претензією щодо якості товару та вимогою повернути сплачені за товар кошти, у задоволенні яких йому було відмовлено, натомість продавець після отримання позовної заяви та ухвали про відкриття провадження від 01 серпня 2025 року у стислі строки (08 серпня 2025 року) виконала вимоги пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та повернула покупцю сплачені за товар грошові кошти; життєві обставини ОСОБА_1 не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою, пов`язаною із придбанням телефону незадовільної якості.

У частині, залишеній без змін, рішенням суду першої інстанції встановлено, що сторони уклали на відстані договір роздрібної купівлі-продажу смартфона та розірвали його в порядку, встановленому статтею 13 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку з чим у стягненні сплачених за товар коштів відмовлено через їх повернення продавцем. Водночас суд першої інстанції зазначив, що не надає оцінки якості та відповідності технічним вимогам придбаного смартфона, оскільки фальсифікація товару висновком експерта не підтверджена, а продавець, у свою чергу, не надала доказів належної якості товару, зокрема сертифіката якості або інших документів.

Індивідуальні ознаки (серійний номер, номери IMEI) переданого ОСОБА_1 пристрою, його оригінальність та відповідність характеристикам, заявленим виробником для моделі Samsung Galaxy S25 Ultra, судовими рішеннями у справі № 539/3592/25 не встановлювалися; висновок експерта щодо цього пристрою у тій справі не отримувався.

Відповідачем надано суду копії відповідей державних органів на його звернення щодо обставин придбання зазначеного товару.

Згідно з листом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 09 липня 2026 року № 5.4/13073, наданим на звернення ОСОБА_1 від 06 липня 2026 року (вхідний № Г-1469) щодо придбання неякісного мобільного телефону через інтернет-магазин у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , під час розгляду звернення за запитом до ЄДР відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 не знайдено, натомість за вказаним заявником реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 у ЄДР зареєстрована фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з місцезнаходженням: АДРЕСА_2 . До цього суб`єкта господарювання за місцем його реєстрації направлено запит про надання інформації (пояснення) та вжиття невідкладних заходів з усунення можливих порушень прав споживача, а заявнику для вирішення питання про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) запропоновано надати відомості про місце провадження суб`єктом господарювання діяльності та документи, що підтверджують взаємовідносини з ним.

Згідно з листом Державної податкової служби України від 23 липня 2026 року № 5862/Г/99-00-07-03-03-09, наданим за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 30 червня 2026 року (вхідний № Г/2688/ЗЗТЗ) щодо бездіяльності посадових осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області під час розгляду його попереднього звернення стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_2 ), посадові особи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з метою проведення фактичної перевірки 07 липня 2026 року здійснили виїзд за адресою реєстрації фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_2 , за результатами якого встановили відсутність фізичної особи-підприємця за місцем реєстрації та будь-яких ознак провадження господарської діяльності не виявили, про що склали відповідний акт.

Згідно з листом відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 06 серпня 2026 року № 62183-2026 звернення ОСОБА_1 (вхідний від 06 серпня 2026 року № Г-3276) щодо можливих протиправних дій з боку невстановлених осіб 06 серпня 2026 року зареєстровано в єдиному обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події за № 148 та направлено до Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області для розгляду та прийняття рішення слідчим у порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України. Відомостей про результати розгляду цього звернення матеріали справи не містять.

Доказів того, що на час розгляду цієї справи у володінні ОСОБА_1 перебуває саме мобільний телефон Samsung Galaxy S25 Ultra, який просить витребувати позивач, доказів індивідуальних ознак переданого відповідачу пристрою (моделі, серійного номера, номерів IMEI), а так само документів про придбання позивачем цього товару у постачальника (накладних, договорів поставки, документів про ввезення тощо), з яких можна було б встановити модель, серійний номер чи номери IMEI пристрою, матеріали справи не містять.

Клопотань про огляд доказу за його місцезнаходженням, про витребування доказів, про залучення спеціаліста або призначення експертизи для встановлення індивідуальних ознак пристрою позивач не заявляла.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша - четверта статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України). Водночас правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду (частина сьома статті 82 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом (пункти 2, 4, 5 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони і не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язаний передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його; до відносин за таким договором з участю покупця - фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (стаття 698 ЦК України).

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1210 ЦК України у разі повернення сторонами одержаного за договором кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане нею за договором, а в разі неможливості повернення майна в натурі - відшкодувати його вартість. Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно; цей обов`язок виникає також тоді, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Позивач визначила спосіб захисту свого права як витребування майна з чужого незаконного володіння, а в разі неможливості повернення майна - стягнення його вартості, а також заявила похідну вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Незалежно від того, чи розглядати заявлену вимогу як вимогу про витребування майна (стаття 387 ЦК України), чи як вимогу про повернення одержаного за розірваним договором та повернення безпідставно збереженого майна (частина друга статті 653, стаття 1210, стаття 1212 ЦК України), обов`язковими умовами її задоволення є доведення позивачем сукупності обставин: 1) наявності у позивача права на конкретну річ; 2) передання цієї конкретної речі відповідачу (набуття або збереження відповідачем саме цього майна за рахунок позивача); 3) перебування цієї речі у володінні відповідача на час вирішення спору; 4) відсутності у відповідача правової підстави для володіння річчю.

При цьому і предметом віндикаційної вимоги, і предметом вимоги про повернення майна в натурі може бути лише індивідуально визначена річ, яка збереглася в натурі та може бути ідентифікована. Індивідуальні ознаки речі є тією обставиною, яка дозволяє відмежувати річ, щодо якої заявлено вимогу, від інших однорідних речей, встановити її наявність у відповідача та забезпечити виконуваність судового рішення. Відсутність доказів індивідуальних ознак речі унеможливлює як встановлення факту передання відповідачу саме тієї речі, яку витребовує позивач, так і примусове виконання рішення про її повернення.

Обов`язок доказування зазначених обставин згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України покладається на позивача, який стверджує про порушення свого права.

Дослідивши подані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довела факту передання відповідачу саме тієї речі, яку просить витребувати, - мобільного телефону Samsung Galaxy S25 Ultra.

Визначаючи, які обставини у цій справі не потребують доказування, суд ураховує, що у справі № 539/3592/25 брали участь ті самі особи, а тому відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не доказуються встановлені у ній обставини укладення сторонами на відстані договору роздрібної купівлі-продажу товару, визначеного сторонами як смартфон Samsung Galaxy S25 Ultra, за ціною 8 300 грн, отримання ОСОБА_1 відправлення з товаром та сплати ним ціни 14 липня 2025 року, розірвання договору та повернення продавцем покупцю сплачених коштів і витрат на доставку.

Разом з тим найменування товару в судових рішеннях у справі № 539/3592/25 наведене як визначений сторонами предмет договору, тобто тим найменуванням, під яким товар пропонувався до продажу та оплачувався. Питання про те, чи є фізично переданий ОСОБА_1 пристрій смартфоном Samsung Galaxy S25 Ultra, які його індивідуальні ознаки та чи відповідає він характеристикам цієї моделі, у тій справі предметом встановлення не було: суд першої інстанції прямо зазначив, що не надає оцінки якості та відповідності технічним вимогам придбаного смартфона, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення лише в частині моральної шкоди, навів показання свідка ОСОБА_8 про невідповідність пристрою оригінальному та охарактеризував придбаний телефон як телефон незадовільної якості. Отже, тотожність переданого відповідачу пристрою тій речі, яку витребовує позивач, преюдиційно не встановлена і підлягає доказуванню позивачем на загальних підставах.

Так, єдиними доказами, які підтверджують саму по собі передачу відповідачу відправлення, є експрес-накладна № 20451201106639 від 08 липня 2025 року, квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 4053790539 від 14 липня 2025 року та чек переказу коштів від 14 липня 2025 року.

В експрес-накладній № 20451201106639 вміст відправлення описаний узагальнено - «електротовари», без зазначення найменування товару, його виробника, моделі, серійного номера чи номерів IMEI. Такий опис дозволяє встановити лише факт відправлення позивачем відповідачу посилки вагою 0,5 кг з оголошеною цінністю 8 300 грн, однак не дозволяє встановити, який саме пристрій перебував у цьому відправленні.

Опис вкладення, який є єдиним поштовим документом, що засвідчує зміст відправлення, позивач не оформлювала, хоча як суб`єкт господарювання, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля через мережу Інтернет та фірмами поштового замовлення, мала таку можливість і повинна була діяти з тим ступенем обачності, який вимагається від професійного учасника відповідних правовідносин.

Платіжні документи від 14 липня 2025 року також не містять відомостей про товар: призначення платежу сформульоване як переказ в оплату товарів за номером експрес-накладної/замовлення, тобто ідентифікує лише поштове відправлення та суму, а не річ.

Розрахункового документа на проданий товар (фіскального або товарного чека), у якому в силу пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підтверджується вчинення правочину та зазначається найменування товару, позивач не видала і суду не надала. Письмовий договір купівлі-продажу з описом предмета договору сторони не укладали, акт приймання-передачі товару не складали.

Обов`язок належного оформлення продажу товару та документального фіксування його індивідуальних ознак покладається саме на продавця, а тому негативні наслідки недоведеності змісту відправлення у цьому спорі не можуть бути покладені на покупця.

Не підтверджує тотожності речі й зазначене позивачем при поверненні коштів призначення переказу, у якому згадано мобільний телефон Samsung Galaxy S25. Це формулювання зазначене самою позивачем в односторонньому порядку при здійсненні переказу через відділення поштового зв`язку, не походить від відповідача, не засвідчене ним і за своєю суттю є твердженням сторони, яке потребує доведення іншими доказами. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так само не є доказом передання конкретної речі і вимога позивача № 391/08 від 21 серпня 2025 року про повернення телефону Samsung Galaxy S25 Ultra, оскільки вона є одностороннім документом позивача, складеним після виникнення спору, та не містить посилання на індивідуальні ознаки пристрою; факт її отримання відповідачем підтверджує лише обізнаність останнього з вимогою, а не зміст раніше переданого відправлення.

Суд ураховує, що відповідач послідовно, як у справі № 539/3592/25, так і у цій справі, заперечував, що отриманий ним пристрій є телефоном Samsung Galaxy S25 Ultra. Ці заперечення узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_8 , зміст яких установлено постановою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2026 року, про те, що пристрій, з яким ОСОБА_1 звертався до магазину влітку 2025 року, має пластикову задню кришку замість металевої, не відповідає характеристикам виробника за яскравістю екрана та камерою, має відмінні від оригінальних упаковку та комплектність, а за його номерами IMEI на сайті виробника такий апарат не значиться. За показаннями того ж свідка, ціна оригінального телефону цієї моделі в офіційній торговій мережі становила 68 799 грн, тобто більш ніж у вісім разів перевищувала ціну, за якою позивач продала товар відповідачу. Крім того, у рішенні суду першої інстанції у справі № 539/3592/25 в частині, залишеній без змін, зазначено, що в коробці з пристроєм був аркуш з умовами гарантійного обслуговування без заповнення інформації про виріб та продавця. Позивач наведених обставин жодними доказами не спростувала.

Суд не встановлює у цій справі факту фальсифікації пристрою, для чого необхідні спеціальні знання, і не надає показанням свідка значення висновку експерта. Водночас правова оцінка показань цього свідка як недопустимого доказу фальсифікації товару, надана судом першої інстанції у справі № 539/3592/25, відповідно до частини сьомої статті 82 ЦПК України не є обов`язковою для суду у цій справі, у якій ці показання оцінюються не як доказ фальсифікації, а в сукупності з іншими доказами щодо тотожності речі. Для вирішення цього спору не потрібно доводити, що переданий відповідачу пристрій є підробленим: достатнім є те, що позивач, на яку покладено тягар доказування, не довела, що відповідачу передано і в нього перебуває саме той телефон, який вона витребовує. Наведені обставини у своїй сукупності роблять твердження позивача про передання відповідачу телефону Samsung Galaxy S25 Ultra менш вірогідним, ніж протилежне.

Суд також бере до уваги надані відповідачем відповіді Державної податкової служби України, Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області та відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України. Ці документи не є доказами індивідуальних ознак чи якості пристрою, і суд не робить на їх підставі висновків щодо наявності в діях позивача порушень податкового законодавства, законодавства про захист прав споживачів чи ознак кримінального правопорушення, оскільки ці питання не є предметом цього спору та віднесені до компетенції відповідних органів, а відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Водночас зазначені документи підтверджують, що відповідач з часу отримання товару послідовно оспорює його належність та походження, зокрема і перед державними органами, а під час виїзду посадових осіб контролюючого органу 07 липня 2026 року за адресою реєстрації фізичної особи-підприємця, яку позивач зазначила і в цій справі, ознак провадження господарської діяльності не виявлено. За таких обставин відсутні підстави виходити з того, що товар, який позивач як суб`єкт господарювання направила відповідачу, мав задокументоване походження та відповідав заявленій моделі, тоді як жодних документів свого господарського обліку щодо цього товару (документів про його придбання у постачальника, накладних, документів про ввезення, розрахункових документів) позивач суду не надала, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року на позивача було покладено обов`язок надати докази, що підтверджують оригінальне та офіційне походження смартфона Samsung Galaxy S25 Ultra, який є предметом спору, та його відповідність заявленим характеристикам. Вимога цієї ухвали позивачем не виконана.

Суд бере до уваги доводи письмових пояснень та заперечень позивача від 22 липня 2026 року про те, що обставини легальності ввезення товару та його сертифікації не входять до предмета доказування у цій справі. Водночас суд зазначає, що предметом доказування є обставини набуття та утримання відповідачем спірного майна, а встановлення того, яка саме річ була передана відповідачу, тобто її ідентифікація, є невід`ємною частиною цих обставин і випливає із самої природи заявленої позивачем вимоги. Заперечуючи проти покладеного на неї процесуального обов`язку, позивач не надала жодного іншого доказу, який дозволяв би індивідуалізувати переданий відповідачу товар, хоча саме вона є особою, яка формувала відправлення та володіла всією інформацією про товар.

Оцінюючи процесуальну поведінку позивача, суд також ураховує таке. Позивач звернулася до суду з позовом від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , додавши до позовної заяви виписку з ЄДР, сформовану 22 січня 2025 року, тоді як за відомостями ЄДР станом на 01 липня 2026 року за тим самим номером запису № 2010350000000705517, з тими самими датою державної реєстрації, місцезнаходженням та основним видом економічної діяльності, а за даними органів ДПС і Держпродспоживслужби - і за тим самим реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 , значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ; відомостей про фізичну особу-підприємця під прізвищем ОСОБА_5 в ЄДР, за повідомленням Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, не знайдено. Про зміну прізвища, її підстави та дату позивач суду не повідомила, відповідних документів не надала та не пояснила, під яким прізвищем вона здійснювала господарську діяльність на час продажу товару і на час звернення до суду, хоча ці відомості стосуються ідентифікації сторони спору та перебували виключно в її розпорядженні.

Зміна прізвища фізичної особи сама по собі не впливає на її процесуальну правоздатність та не є підставою для відмови в позові; особу позивача у цій справі суд ідентифікує за реєстраційним номером облікової картки платника податків та номером запису в ЄДР. Проте неповідомлення суду про зазначені обставини у поєднанні з невиконанням вимоги ухвали суду від 01 липня 2026 року та неподанням будь-яких документів, які б індивідуалізували проданий товар, свідчить про те, що позивач не виконала покладених на неї пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 43 ЦПК України обов`язків сприяти повному та об`єктивному встановленню обставин справи, подавати наявні докази та надавати суду повні і достовірні пояснення. Таку процесуальну поведінку суд ураховує при оцінці доказів та при вирішенні питання про наслідки неподання витребуваних доказів.

Суд також звертає увагу, що протягом усього розгляду справи позивач подавала до суду процесуальні документи виключно від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 . Так вона подала позовну заяву від 09 жовтня 2025 року № 58/10, клопотання від 17 лютого 2026 року № 1022/02 та від 20 березня 2026 року № 1047/03. Письмові пояснення та заперечення від 22 липня 2026 року № 1948/07 і клопотання від 22 липня 2026 року № 1049/07 позивач також подала як ОСОБА_3 і скріпила печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , хоча станом на 01 липня 2026 року за відомостями ЄДР за тим самим номером запису значилася фізична особа-підприємець ОСОБА_4 . Отже, щонайменше після цієї дати позивач зазначала у зверненнях до суду та засвідчувала їх печаткою з прізвищем, під яким вона на момент їх подання в ЄДР не значилася, і при цьому жодної заяви чи пояснення щодо зміни прізвища та відповідних документів суду не подала, хоча мала для цього достатньо часу і можливостей. Суд розцінює таку поведінку як недобросовісне користування процесуальними правами у розумінні частини першої статті 44 ЦПК України та як ще одне свідчення неповноти наданих позивачем пояснень щодо обставин, які перебували виключно в її розпорядженні.

Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовитися від її визнання, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

З урахуванням наведеного суд визнає невстановленими обставини передання відповідачу мобільного телефону Samsung Galaxy S25 Ultra як індивідуально визначеної речі з притаманними цій моделі характеристиками, тобто тієї речі, щодо якої заявлено позовні вимоги, та перебування цієї речі у володінні відповідача.

Такий висновок не суперечить обставинам, встановленим у справі № 539/3592/25, оскільки, як зазначено вище, у тій справі встановлено факт продажу товару під найменуванням Samsung Galaxy S25 Ultra, отримання покупцем відправлення, розірвання договору та повернення коштів, тоді як індивідуальні ознаки, оригінальність і відповідність переданого пристрою характеристикам зазначеної моделі не встановлювалися, а зміст показань свідка, наведених апеляційним судом, ставить під сумнів твердження позивача про те, що відповідачу передано саме телефон Samsung Galaxy S25 Ultra.

Суд не може ухвалити рішення про зобов`язання відповідача повернути річ, індивідуальні ознаки якої не встановлені та щодо якої не доведено, що вона передавалася відповідачу і перебуває у його володінні. Таке рішення не відповідало б вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, суперечило б завданню цивільного судочинства та було б свідомо невиконуваним, оскільки під час примусового виконання неможливо було б відмежувати річ, що підлягає поверненню, від інших однорідних речей.

За таких обставин позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 повернути позивачу телефон Samsung Galaxy S25 Ultra є недоведеною та задоволенню не підлягає.

Не підлягає задоволенню і заявлена як альтернативна вимога про стягнення з відповідача вартості телефону у розмірі 8 300 грн.

Відшкодування вартості майна за частиною другою статті 1210 та частиною першою статті 1213 ЦК України є наслідком неможливості повернення в натурі того майна, яке було набуте (збережене) відповідачем за рахунок позивача. Оскільки судом не встановлено, яка саме річ була передана відповідачу, і не доведено, що відповідач набув або зберігає без достатньої правової підстави саме телефон Samsung Galaxy S25 Ultra вартістю 8 300 грн, підстав для стягнення вартості цієї речі немає.

Суд ураховує й те, що сума 8 300 грн, яку позивач просить стягнути, є ціною, визначеною самою позивачем при продажу, та не підтверджена жодним доказом ринкової чи дійсної вартості переданого відповідачу пристрою; звіту про оцінку майна або іншого доказу його вартості позивач не надала. З огляду на встановлену апеляційним судом у справі № 539/3592/25 обставину щодо змісту показань свідка про те, що ціна оригінального телефону цієї моделі у кілька разів перевищує ціну продажу, сама ціна продажу не може вважатися ані доказом того, що переданий пристрій є телефоном Samsung Galaxy S25 Ultra, ані доказом його вартості.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, та у приниженні честі та гідності фізичної особи; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, вимог розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або договором.

Водночас необхідною умовою відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем факту протиправної поведінки відповідача, наявності самої моральної шкоди, її розміру та причинного зв`язку між поведінкою відповідача і заподіяною шкодою. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Позивач не довела протиправності поведінки відповідача. Водночас за доводами позовної заяви вимога про відшкодування моральної шкоди у цій справі є похідною від вимог про витребування майна та стягнення його вартості. Проте позивачем не доведено та судом не встановлено, яка саме річ була передана відповідачу, не доведено й того, що відповідач безпідставно утримує майно позивача, тобто діє протиправно. Обставини, на які позивач посилається як на підтвердження глибини своїх страждань, - стан здоров`я та сімейні обставини, - самі по собі не перебувають у причинному зв`язку з поведінкою відповідача, а доказів на підтвердження факту та розміру моральної шкоди позивач не надала.

Суд також ураховує, що позивач повернула відповідачу кошти за товар після відкриття провадження у справі № 539/3592/25, що, як установлено постановою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2026 року, було виконанням покладеного на продавця законом обов`язку, а між сторонами існує тривалий взаємний конфлікт щодо якості та належності цього ж товару, у межах якого апеляційним судом у стягненні моральної шкоди з продавця на користь покупця також відмовлено через недоведеність протиправності поведінки та причинного зв`язку.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі. Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача зі сплати судового збору, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 14 від 08 жовтня 2025 року, відшкодуванню не підлягають і покладаються на позивача. Доказів понесення судових витрат відповідач суду не подав, заяв про їх відшкодування не заявляв.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10, 12, 13, 43, 44, 76 - 82, 84, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння або стягнення його вартості, стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець (місце проживання та місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ).

Суддя М. М. Пилипчук