Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №532/25/26 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/25/26

2/532/424/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Тесленко Т. В.,

за участю секретаря

судового засідання Климченко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

05 січня 2026 року до Кобеляцького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

Позивач ОСОБА_1 вказував, що наразі у нього змінився сімейний стан та стан здоров`я, тому розмір стягуваних з нього аліментів на користь відповідачки на утримання дитини є завеликий для бюджету його сім`ї. Позивач прохав суд зменшити розмір стягуваних аліментів.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду у відкрите судове засідання на 23 лютого 2026 року.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав, зокрема за клопотаннями відповідача.

24.09.2026 позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, однак судом отримані заяви про їх відсутність в судовому засіданні, позовні вимоги підтримані.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та надала суду докази несплати позивачем на її користь на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , 2019 року народження, аліментів з квітня 2023 року до січня 2026 року. Станом на 01.02.2026 сума заборгованості становить 163 254,68 грн. Тому прохала відмовити в задоволенні позову та не зменшувати розмір стягуваних аліментів, оскільки друга дитина позивача, на яку він був зобов`язаний був сплачувати аліменти на теперішній час досягла повноліття та не продовжує навчання.

Суд, заслухав учасників процесу, перевірив та дослідив матеріали справи, дійшов такого висновку.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебував у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_3 , від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_5 .

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17.07.2023 року ухвалено стягувати зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 квітня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07.04.2020 року ухвалено стягувати зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 21 січня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначає, що аліменти на утримання сина ОСОБА_7 стягуються з позивача на підставі виконавчого провадження, а на дочку ОСОБА_5 він сплачує аліменти особисто, оскільки ОСОБА_3 не зверталася до відділу ДВС за примусовим виконанням виконавчого листа про стягнення аліментів.

В позові вказано, що наразі ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації. Загальна сума його доходів за шість місяців після сплачених аліментів на сина ОСОБА_7 становить 133 484,00 гривень, а в середньому за місяць – 22 247 гривень. З цих доходів він перераховує щомісяця аліменти на дочку ОСОБА_5 по 4000-5000 гривень. Однак, його доходи зменшились у зв`язку з тим, що через погіршення стану здоров`я його переведено на службу в тил.

Після призначення аліментів, протягом двох років, у нього наявна гіпертонічна хвороба 2 стадії, ступінь 3, серцево-судинний ризик високий, внаслідок чого він потребує постійного медикаментозного лікування, що, в свою чергу, потребує грошових витрат на придбання ліків.

Крім того, змінився сімейний стан ОСОБА_1 , оскільки 17 вересня 2025 року Овруцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 , про що складено відповідний актовий запис № 133.

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи довічно через захворювання кардіологічного профілю і також потребує постійного медикаментозного лікування. Отримуваної нею пенсії недостатньо для придбання необхідних ліків, вартість яких постійно зростає, через що ОСОБА_1 допомагає ОСОБА_2 коштами для придбання ліків.

Також він надає кошти на догляд своєї матері ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка потребує фізичного догляду через сліпоту та на придбання ліків.

Тому, ОСОБА_1 вважає, що розмір аліментів, які він сплачує на користь ОСОБА_3 , є завеликий, а тому прохає його зменшити до 1/6 частини.

Вирішуючи питання про зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_10 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року в справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

При вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан, стан здоров`я сторін і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів, що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримання та які фактично знаходяться на їх утриманні.

Таким чином, для ухвалення рішення про зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів необхідно встановити обставини зміни його майнового стану та/або стану здоров`я в бік погіршення у порівнянні зі станом, який існував на час призначення аліментів, підтверджених належними та достатніми доказами. Разом з тим, такі зміни мають впливати на змогу позивача сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Так, на підтвердження зміни майнового стану позивача ОСОБА_1 до позову долучено його медичну документацію (а.с.18-19), що підтверджує результати медичного обстеження та консультування в лікаря, однак не вказує на наявність у нього будь-якого серйозного чи непоправного погіршення стану здоров`я, яке б істотно обмежувало його працездатність.

Матеріали справи не містять доказів про розмір понесених ОСОБА_1 витрат на лікування, що могло б негативно вплинути на рівень його доходів.

Крім того, наявні в матеріалах справи медичні документи відносно дружини позивача ОСОБА_2 (а.с.21-22) та його матері ОСОБА_9 (а.с.23-25) теж лише підтверджують наявність у них певних захворювань, призначення відповідних рекомендацій щодо подальшого лікування. При цьому, до позовної заяви не долучено квитанцій, чеків тощо про оплату ОСОБА_1 відповідних препаратів, які б підтвердили його значні витрати на лікування дружини та матері.

Посилання позивача, як на підставу для зменшення розміру стягуваних аліментів, на те, що він утримує свою непрацездатну матір, судом відхиляються, оскільки, згідно з ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Обов`язок позивача як сина по утриманню непрацездатних батьків не може бути перешкодою для реалізації та виконання обов`язку по належному, в тому числі матеріальному, забезпеченню ним як батьком своїх дітей.

Твердження представника позивача про зменшення доходів ОСОБА_1 в зв`язку з тим, що через погіршення стану здоров`я його переведено на службу в тил не підтверджені належними доказами.

Стороною позивача надано довідку про доходи № 1042 від 10.11.2025 року лише за період з травня 2025 року по жовтень 2025 року, тобто після початку проходження військової служби ( а.с.17).

Згідно з цією довідкою, за вказаний період ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення на загальну суму 241 676,29 гривень, з яких 108 191,58 гривень - сплачено аліменти. Загальна сума доходу за цей період (за винятком аліментів) становить 133 484,71 гривень (а.с.17).

Проте, позивач не довів, що з цього доходу ним витрачалися кошти на догляд за його матір`ю ОСОБА_9 , купівлю їй ліків, а також на придбання медикаментів на його лікування та його дружини ОСОБА_2 , що могло б свідчити про погіршення його матеріального стану.

Посилання сторони позивача на те, що з цього доходу добровільно перераховувалися аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 4000-5000 гривень спростовуються тим, що позивач має перед відповідачем ОСОБА_3 заборгованість по стягуваним аліментам за виконавчим провадженням № 79994295, що заведено на підставі виконавчого листа № 532/808/23 від 21.08.2023, з квітня 2023 року по січень 2026 року. Станом на 01.02.2026 сума заборгованості становить 163 254,68 грн. Квитанцій про перерахування на картковий рахунок стягувача чи розписок про добровільну сплату аліментів позивачем суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року по справі № 691/926/20 дійшов висновку, що діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу.

Суд звертає увагу на те, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме - з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

Судом установлено, що на час розгляду справи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досягнув повноліття, а тому обов`язок позивача щодо сплати аліментів на утримання сина було припинено за законом.

На підставі положень статті 81 ЦПК України та правових норм СК України, на позивача покладається обов`язок доводити обставини змін в його матеріальному, сімейному стані, здоров`ї або зазначити інші випадки, що виникли після винесення судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене вище, і те, що 16.09.2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досяг повноліття, в зв`язку з чим примусове стягнення аліментів на його утримання припинилося, і позивачем не доведено погіршення його майнового стану, позовна вимога про зменшення розміру аліментів щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_10 не підлягає задоволенню.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

24.09.2026 складено повне судове рішення.

Суддя