Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №532/1365/26 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/1365/26

2/532/1056/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді Мороз Т.М.,

з участю:

секретаря судового засідання Крейс О.М.,

учасники справи:

позивач – Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, представник позивача – Лузіна К. В.,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кобеляки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, –

В С Т А Н О В И В:

26.05.2026 до Кобеляцького районного суду надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8998 га за кадастровим номером 5321880700:00:003:0117, яка розташована на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області. 06.10.2011 відповідач зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку, однак протягом року не виконала покладений на неї обов`язок, та не відчужила земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення, представник позивача прохав суд конфіскувати у відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку за кадастровим номером 5321880700:00:003:0117, площею 2,8998 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та прохала задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, в судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила.

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , є громадянкою російської федерації (40 05 519793 виданий управлінням внутрішніх справ курортного району м. санкт-петербург. 28.12.2004) та має постійне місце проживання у російській федерації, оскільки зареєстрована за адресою: санкт-петербург, АДРЕСА_1 (а. с. 43-44).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованим в реєстрі за №2-693, відповідач успадкувала після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку площею 2,90 га, кадастровий номер 5321880700:00:003:0117, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №042559, виданого Бутенківською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на земельну ділянку за № 466 (а. с. 31).

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №228287 ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.07.2010 року №2-693, що посвідчений державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори є власником земельної ділянки площею 2,9000 га з кадастровим номером 5321880700:00:003:0117 (а. с. 27-28).

Право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5321880700:00:003:0117, площею 2,8998 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, зареєстровано в Державному земельному кадастрі 06.10.2011, власник земельної ділянки ОСОБА_1 , громадянка російської федерації (а. с. 18-23).

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону України «Про міжнародне приватне право», виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка, згідно ч.1 ст. 181 Цивільного кодексу України, належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, то на неї поширюється дія права України.

Згідно зі ст. 80 ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням положень ч.2 ст. 81 цього Кодексу та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 3К України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст. 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст. 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

За змістом частини 4 статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цих вимог настають наслідки, передбачені ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, а саме: якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права; у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідносин.

У відповідності до п. «в» абз. 1 ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Крім того, чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартість, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Отже відповідач, будучи іноземним громадянином, 06.10.2011 набула право власності на вказану земельну ділянки сільськогосподарського призначення та упродовж року не відчужила її, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Загалом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право особи мирно володіти своїм майном тобто захисту права приватної власності.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа N 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1, зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

На підставі викладеного, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321880700:00:003:0117 підлягає примусовому припиненню шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому із неї на користь позивача необхідно стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки задовольнити повністю.

Конфіскувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянки російської федерації: НОМЕР_1 виданий управлінням внутрішніх справ курортного району м. санкт-петербург 28.12.2004), земельну ділянку за кадастровим номером 5321880700:00:003:0117, площею 2,8998 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області (колишня Бутенківська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області).

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянки російської федерації: НОМЕР_1 виданий управлінням внутрішніх справ курортного району м. санкт-петербург 28.12.2004) на користь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3328,00 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Затишна, 23 Полтавської області, 36039, код ЄДРПОУ 39767930;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: санкт-петербург, АДРЕСА_1 , російська федерація, громадянка російської федерації, паспорт громадянки російської федерації: НОМЕР_1 виданий управлінням внутрішніх справ курортного району м. санкт-петербург 28.12.2004.

Суддя