Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №552/4453/26 — Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4453/26

Провадження №2/552/2997/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

секретар судового засідання – Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор»,

представник позивача – Котова Світлана Миколаївна,

відповідач – ОСОБА_1 ,

представник відповідача – Підодвірний Тарас Іванович,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві посилався на те, що між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 16.05.2025 року укладено Кредитний договір №2307667.

Відповідно до договору товариство надає споживачу кошти у кредит, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 30700,00 грн. Проте відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 26.11.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 105608,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 30700,00 грн., за відсотками – 59558,00 грн., штраф – 15350,00 грн., чим порушуються права та інтереси позивача.

26.11.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №261125/1, відповідно до умов якого ТОВ «Новий Колектор» набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2307667 від 16.05.2025 року.

Тому позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором у розмірі 105608,00 грн. та судові витрати у розмірі 2662,40 грн. на сплату судового збору.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2026 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до справи не подавалися.

Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо позовних вимог (а.с.71-86).

У відзиві вказував, що твердження позивача про укладення із відповідачем в електронній формі кредитного договору № 2307667 від 16.05.2025 року не відповідає чинному законодавству та не доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Зазначав, що не заперечує, щодо можливості підписання будь-якого договору одноразовим електронним ідентифікатором у відповідності до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію».

Проте, в матеріалах справи відсутні оферта та акцепт оферти на укладення кредитного договору, інформація щодо того, чи проходила особа, яка нібито укладала кредитний договір, ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, докази проведення такої ідентифікації, відповідь особи, яка нібито проходила ідентифікацію, про прийняття пропозиції (акцепт), а також підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору.

Крім того, неможливо перевірити підписання оспорюваного кредитного правочину також кредитодавцем.

Як доказ перерахування коштів відповідачу, позивач направив до суду лист від ТОВ «Пейтек». Проте, як вбачається із тексту листа, в ньому відсутня інформація щодо особи отримувача коштів, повного карткового рахунку на який було перераховано кошти, що унеможливлює ідентифікувати особу отримувача. Довідка ж видачі кредиту, на яку також посилається позивач, також не відповідає вимогам чинного законодавства до первинних облікових документів, а тому не є належним та допустимим доказом нібито отримання відповідачем коштів. Вказана довідка виготовлено позивачем самостійно, відповідачем не визнається.

Позивачем також не надано доказів, що відповідач володіє/використовує картку, неповний номер якої зазначено у листі.

Вказував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також посилався на норми ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки є діючим військовслужбовцем.

Посилаючись на ці та інші обставини, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Інші клопотання та заяви по суті справи сторонами суду не подавалися.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В тексті позовної заяви позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, мають зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, з клопотаннями чи заявами до суду не зверталися.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16 травня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» (у договорі - товариство) та ОСОБА_1 (згідно договору споживач) був укладений договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2307667.

На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктом 1.2. даного договору передбачено, що сума кредиту становить 30700,00 грн.

Згідно пункту 1.3. кредит надається на строк 360 днів.

Тип процентної ставки – фіксована (пункт 1.5).

На підставі п.1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1 % в день в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. договору.

Відповідно до пункту 1.8.1. загальні витрати за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складають 110520,00 грн.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 141220,00 грн. (п. 1.10.1. договору).

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Вказаний договір сторонами укладено в електронній формі, підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора C114, що прирівнюється до письмової форми правочину.

Посилаючись на те, що позивачем не доведено факту укладення договору з ТОВ «Селфі Кредит» саме ОСОБА_1 , а не іншою особою, відповідач в той же час будь-яких доказів того, що він такий договір не укладав, до матеріалів справи не надав.

При цьому в довідці про ідентифікацію та договорі про надання споживчого кредиту зазначені саме його особисті дані, як то реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспорт, останнє зареєстроване місце проживання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином судом встановлено факт укладення між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 2307667 від 16.05.2025 року.

TOB «Селфі Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про надання споживчого кредиту виконало та надало кредит в загальній сумі 30700,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією, наданою ТОВ «Пейтек Україна» за вих. № 20251126-2529 від 27.11.2025 року.

Відповідач же доказів не отримання кредитних коштів чи неналежності йому зазначеної картки суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В подальшому 26 листопада 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № 261125/1, відповідно до умов якого від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 2307667 від 16.05.2025 року.

Як підтверджується Реєстром боржників № б/н до договору факторингу від 26.11.2025 року № 261125/1, предметом договору факторингу, крім іншого, були права вимоги до ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 2307667 від 16.05.2025 року на загальну суму 105608,00 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Таким чином, суд встановив, що до позивача ТОВ «Новий Колектор» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 2307667 від 16.05.2025 року.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості судом враховується наступне.

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за договором позивач обраховує у розмірі: за тілом кредиту 30700,00 грн., за відсотками 59558,00 грн., штраф 15350,00 грн., а всього 105608,00 грн.

Відповідач посилається на застосування відносно нього пільги, що передбачена частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ.

Згідно вказаної статті військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Як вбачається із довідки від 02.06.2026 року № 3880, відповідач ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 Оперативно-тактичного з`єднання – 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 23.07.2025 року (а.с.84).

Строк дії кредитного договору становить з 16.05.2025 року по 11.05.2026 року.

З 16.05.2025 року по 22.07.2025 року відповідач не мав статусу військовослужбовця, а тому норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не можуть бути розповсюджені на правовідносини за вказаний період.

З 16.05.2025 року по 22.07.2025 року нарахування відсотків здійснювалося за стандартною процентною ставкою 1%.

За вказаний період відповідачу нараховано відсотки в загальному розмірі 20569,00 грн., що не суперечить умовам договору про надання споживчого кредиту.

Отже, сума заборгованості за відсотками, яка підлягає до стягнення за договором складає 20569,00 грн

Зазначений розрахунок заборгованості відповідач не спростував, власного розрахунку заборгованості не надав.

В частині нарахування штрафу у розмірі 15350,00 грн позовні вимоги суперечать приписам пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в повному обсязі взяті на себе зобов`язання не виконав, з нього на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 30700,00 грн та заборгованість за процентами в розмірі 20569,00 грн, а всього 51269,00 грн.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Тому у зв`язку з частковим задоволенням позову, який задоволено судом на 49%, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню на відшкодування понесених судових витрат 1304,58 грн (2662,40 грн. / 100 х 49% = 1304,58 грн)

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265, 266 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2307667 від 16.05.2025 року у розмірі 51269,00 грн., на відшкодування понесених судових витрат – 1304,58 грн., а всього стягнути 52573,58 грн (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят три гривні п`ятдесят вісім копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601, код ЄДРПОУ 43170298,

відповідач – ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 23.09.2026 року.

Головуючий О.А. Самсонова