Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №537/3464/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 537/3464/26

провадження 2/527/1594/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Папенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 537/3464/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2026 року представник позивача звернулася до Крюківського районного суду міста Кременчука з позовом про стягнення заборгованості.

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука від 08 липня 2026 року матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Глобинського районного суду Полтавської області.

29 липня 2026 року від Крюківського районного суду міста Кременчука до Глобинського районного суду Полтавської області надійшла зазначена позовна заява, 29 липня 2026 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено головуючого суддю Олефір А.О.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначила, що 01.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 475164196, який було підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора DBGR-7983. Згідно з умовами кредитного договору позичальник отримав кредит у розмірі 5000,00 грн, шляхом перерахування банк-провайдер. Відповідач за користування кредитними коштами зобов`язаний був сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

03.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/38. Відповідно до умов договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № б/н від 03.06.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/38, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем було укладено Договір факторингу № 04/1225-01, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до боржників зазначених у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №1 від 04.12.2025 до Договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025 від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17771,00 грн.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язанні та станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість за кредитним договором становить 17771,00 грн, з яких 5000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 9971,00 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 300,00 грн – заборгованість за комісією, 2500,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

Посилаючись на викладене, представник позивача просила суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 475164196 від 01.04.2025 в сумі 15271,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 9971,00 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, судовий збір в розмірі 2662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, у позовній заяві просила суд проводити розгляд справи без її участі, зазначила, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендовано повідомлення про вручення поштового відправлення, судова повістка про виклик ОСОБА_1 до суду на 16:00 год 07.09.2025 повернулася до суду не вручена з відмітками «адресат відсутній» та згідно трекінгу відстеження поштових відправлень судова повістка про виклик ОСОБА_1 до суду на 09:00 год 24.09.2025 не вручена.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відзиву відповідач не подав.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

01 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 475164196 (далі Договір), який підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора DBGR. Згідно з умовами договору позичальник отримав кредит у розмірі 5000,00 грн (п.2.2.). Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту позичальником, а саме до 01.05.2025 (п.7.1.) Дисконтний період користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п.3.1). Згідно п. 11.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. Згідно п.8.3. Договору, базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 375,00 грн (п.3.3) (а.с.11-22).

01 квітня 2025 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором 7983, у якому викладено істотні умови, які за своїм змістом є аналогічними викладеними у кредитному договорі (а.с.9-10).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з Платіжного доручення № 23600ccd-f930-44d2-b9f9-c9b914533778 від 01/04/2025, платником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» отримувачу ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 було перераховано кошти в сумі 5000,00 грн згідно договору № 475164196 від 01.04.2026 (а.с.44).

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

03.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/38. Відповідно до умов договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги (а.с.50-52).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги від 03.06.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/38, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 475164196 від 01.04.2025 на загальну суму 10617,00 грн (а.с. 53).

04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 04/1225-01, відповідно до умов якого позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» отримав право грошової вимоги до боржників зазначених у Реєстрі боржників (а.с.58-62).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги №1 до Договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025 від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право до відповідача за Договором кредитної лінії № 475164196 від 01.04.2025 на загальну суму 17771,00 грн (а.с.63-64).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, право вимоги за Договором № 475164196 від 01.04.2025 перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі договорів факторингу.

Як вбачається з Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 475164196 від 01.04.2025, заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 17771,00 грн, з яких 5000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 9971,00 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 300,00 грн – заборгованість за комісією, 2500,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (а.с.70).

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 5000,00 грн зобов`язання з їх повернення не виконав, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості за основною сумою боргу не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн - суми заборгованості по тілу кредиту є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9971,00 грн – суми заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом та у розмірі встановленому договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Судом встановлено, що відповідач отримав від первісного кредитора кредитні кошти в сумі 5000,00 грн.

Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту позичальником, а саме до 01.05.2025 (п.7.1.) Дисконтний період користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п.3.1). Згідно п. 11.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. Згідно п.8.3. Договору, базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 375,00 грн (п.3.3).

Таким чином, сторони погодили строк кредитної лінії, який становить 30 днів.

Разом з тим, п 11.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Суд констатує, що вказаним пунктом договору не визначено чітку дату закінчення кредитного договору.

Суд зазначає, що термін дії кредитного договору є його істотною умовою. Термін дії кредитного договору вказує на період, протягом якого позичальник зобов`язаний повернути кредит, а кредитор має право вимагати його повернення.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відсотки за договором підлягають стягненню у визначений п. 7.1. договору строк, а саме 30 днів з моменту укладення кредитного договору.

Тобто, аналізуючи умови кредитного договору, судом встановлено, що ним визначено строк кредитування, який становить 30 днів та який є Дисконтним періодом. Для продовження дисконтного періоду, позичальник, повинен здійснити оплату всіх фактично нарахованих процентів.

З наданих суду доказів, не вбачається, що позичальник не здійснив дії передбачені п. 3.3. Договору, тому строк Дисконтного періоду закінчився, а отже відсотки повинні нараховуватися за Базовою процентною ставкою в розмірі 0,98 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Так, за підрахунками суду, розмір відсотків протягом строку дії кредитного договору, а саме 30 днів, виходячи з розміру процентної 0,98 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним становить: 1470,00 грн (5000,00 (тіло кредиту)х0,98% = 49,00 грн (відсотки в день) х 30 днів).

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти у розмірі та за період встановлені кредитним договором в сумі 1470,00 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 15271,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 6470,00 грн, що становить 42,36 % від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1127,79 грн, що складає 42,36 % від 2662,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, Адвокатське бюро "Тимошенко та Партнери" надавала правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 7000,00 грн (71-75).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат – це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав. Крім того, суд враховує, що розмір заявлених витрат на правову допомогу перевищує розмір заявлених позовних вимог, що не є співмірним.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 1694,40 грн, що складає 42,36 % від 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280 - 282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженої відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163 за Договором кредитної лінії № 475164196 від 01.04.2025:

-5000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту,

-1470,00 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом,

а всього 6470,00 грн (шість тисяч чотириста сімдесят грн 00 коп).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір в сумі 1127,79 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1694,40 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», (місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956);

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ).

Суддя А. О. Олефір