Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №527/1977/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1977/26

провадження № 1-кп/527/185/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине кримінальне провадження № 12026175510000102 від 08.07.2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка Олександрійського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, освіта середня, не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2026 року ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що посвідчення водія є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, порядок видачі якого передбачений «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993р. №340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від № 1122 від 10.09.2025), а форма та реквізити затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2020р. №844 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від № 557 від 09.05.2025), з метою незаконного набуття права на керування транспортними засобами категорії «В», вирішив підробити та використовувати посвідчення водія і, таким чином, уникнути можливої адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних із порушенням Правил дорожнього руху України (ст. 126 КУпАП).

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_4 перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , за допомогою мережі «Інтернет» відшукав оголошення щодо виготовлення посвідчення водія, зв`язався та домовився з невстановленою у ході досудового розслідування особою шодо виготовлення підробленого документу - посвідчення водія, за винагороду у розмірі 28000 грн.

Надалі, ОСОБА_4 діючи умисно та узгоджено з невстановленою особою, безпосередньо виконавши частину об`єктивної сторони кримінально караного діяння, пов`язаного з підробленням офіційного документу, шляхом надання (повідомлення) цій особі своїх анкетних даних, фотозображення обличчя, які необхідно було зазначити при підробленні документа, вчинив підроблення посвідчення (офіційного документу), яке видається та посвідчується установою і яке надає права, з метою використання його підроблювачем.

08 березня 2026 року невстановлена особа, діючи у змові з ОСОБА_4 , виготовила підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 на його ім`я, яке було передано останньому службою доставки «Нова Пошта» у квітні 2026, після чого ОСОБА_4 отримав можливість використовувати вказаний підроблений документ як справжній.

Своїми умисними діями, які виразилися у підробленні посвідчення водія, яке видається установою, яка має право видавати та посвідчувати такі і які надають права, з метою використання його підроблювачем, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_4 07 липня 2026 року о 16 год 55 хв, керуючи електромототранспортом марки «Fada», темно-зеленого кольору, по вул. Центральній у с. Кагамлик Кременчуцького району Полтавської області, маючи при собі підроблене посвідчення водія серії та номер НОМЕР_2 на своє ім`я, був зупинений працівниками поліції СРПП відділу поліції №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області за порушення правил дорожнього руху України. Далі, реалізовуючи свій умисел, направлений на використання завідомо підробленого посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на вимогу працівників поліції умисно пред`явив завідомо підроблене посвідчення серії та номер НОМЕР_2 на своє ім`я з нанесеною фотографією обличчя, особистих ідентифікаційних даних, яке, згідно висновку експерта № СЕ-19/117-26/13276-ДД від 13.07.2026, не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу на території України.

Своїми умисними діями, які виразилися у використанні завідомо підробленого документа – посвідчення водія, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України визнав повністю при обставинах, викладених в обвинувальному акті, підтвердивши факт вчиненого ним кримінального правопорушення, пояснивши час, спосіб та обставини, за яких він вчинив кримінальне правопорушення, підтвердивши характер та механізм своїх дій, щиро розкаявся.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу. При цьому, судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з`ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України.

Кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч.3, ч. 4 ст. 358 України як підроблення посвідчення водія, яке видається установою, яка має право видавати та посвідчувати такі і які надають права, з метою використання його підроблювачем, за попередньою змовою групою осіб та використання завідомо підробленого документа – суд находить правильною.

Вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження і доведена повністю.

На підставі ст. 65 КК України, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які є кримінальним проступком та нетяжким злочином; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, в ході судового розгляду не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та їх наслідки, особу ОСОБА_4 , позицію прокурора щодо виду та розміру покарання, а також можливості застосування положень ст. 75 КК України, суд приходить до переконання щодо необхідності призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України.

Остаточне покарання ОСОБА_4 слід визначити у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України з застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим. Також суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, у зв`язку з чим він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ч. 1 ст. 75 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Ч. 2 ст. 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на корить держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. В зв`язку з цим, з ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи в сумі 2406,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1(один) рік;

-за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, під час якого зобов`язати періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта та проведення експертизи у сумі 2406,80 гривень.

Речові докази: посвідчення водія, довідку ГСЦ МВС - знищити; оптичний диск «DVD» - зберігати в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон Realme C53 – повернути власнику ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1