Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №382/2077/26 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Cправа №: 382/2077/26

3/382/756/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , військовий пенсіонер, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Яготинського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №975552 від 25.08.2026 року та матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, в якому зазначено, що 25.08.2026 року о 11 годині 08 хвилин гр. ОСОБА_1 за місцем свого проживання здійснив порушення тимчасово заборонного припису серії АА №522-85 від 24.08.2026 року, а саме: здійснив психологічне домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , виражався в її бік нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Про надходження на розгляд суду вказаної справи було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов`язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Відсутність прокурора при розгляді справи не перешкоджає її розгляду по суті та не є підставою для закриття провадження в справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення відповідно до ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Крім того, відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутність прокурора при розгляді справи не є підставою для відмови судом щодо встановлення обставин та наявності/відсутності складу адміністративного правопорушення в діях/бездіяльності особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та вказав, що 24.08.2026 року відносно нього винесли терміновий заборонний припис на три доби із забороною контактувати з дружиною. Припис він підписав і його зміст зрозумів. Залишати квартиру його не зобов`язали, тому він, дружина і діти продовжували жити разом у їх квартирі на АДРЕСА_2 .

Уранці 25.08.2026 року ОСОБА_1 ходив на консультацію до служби у справах дітей Яготинської міської ради щодо своїх дітей. Близько 11:08 повернувся додому. Дружина спитала, чим закінчилася консультація, і він знову заговорив про те, щоб без його згоди дітей не знімали і не викладали відео з ними в соціальні мережі. Інших тем у розмові не було. Під час цієї розмови не лаявся, не ображав дружину і не погрожував їй. Жодної шкоди їй не завдав. Розуміє, що в період дії припису мав утриматися навіть від розмови про дітей. Але ця розмова стосувалася лише їх дітей і не була спрямована проти дружини.

Також повідомив, що він військовий пенсіонер. Воював в АТО у 2014— 2015 роках і захищав Україну у 2022-2025 роках. Має інвалідність III групи внаслідок війни, відзнаки «За військову доблесть» і «Золотий хрест». Судимостей не має. Виховує трьох дітей, у тому числі пасинка.

Просив закрити справу за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Косогор О.М. в судовому засіданні вказала, що припис серії АА № 522085 винесено 24.08.2026 строком з 10:00 24.08.2026 до 10:00 27.08.2026. Із заходів, передбачених ч. 2 ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 (далі Закон), застосовано лише заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Зобов`язання залишити місце проживання не застосовувалось, і подружжя разом із малолітніми дітьми продовжувало проживати за адресою: АДРЕСА_1 .

25.08.2026 об 11:09 на лінію 102 надійшло повідомлення про порушення ОСОБА_1 припису від особи, яка не назвалась. Наряд поліції прибув об 11:38, відібрав пояснення в ОСОБА_2 і склав протокол (рапорт за ЄО № 5634 від 25.08.2026).

Справа містить 6 документів на 8 арк. (внутрішній опис). Письмової заяви ОСОБА_2 про порушення припису та показань свідків серед них немає. Копії припису, форми оцінки ризиків і рапорту за ЄО № 5603 належать до подій 24.08.2026 і засвідчують лише винесення припису та його зміст.

Протокол серії ВАД № 975552 від 25.08.2026 визначає порушення лише загальною формулою «психологічне домашнє насильство», що виражалось нецензурною лайкою, не конкретизуючи висловлювань, обставин їх вчинення і джерела цих відомостей. Жоден із заходів, які може містити терміновий заборонний припис (ч. 2 ст. 25 Закону), не полягає в утриманні від насильства: припис може зобов`язати кривдника залишити місце проживання постраждалої особи, заборонити йому вхід і перебування в ньому або заборонити в будь-який спосіб контактувати з нею. Отже, протокол інкримінує дію, яка сама по собі не є порушенням жодного із заходів припису, і не пов`язує її із застосованою забороною контакту. Відомості протоколу про попереднє притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП 24.08.2026 помилкові: справа № 382/2062/26 судом не розглянута, стягнення не накладалось. Протокол фіксує обвинувачення і без інших доказів вини особи не доводить.

Рапорт за ЄО № 5634 засвідчує лише факт звернення і прибуття наряду через 30 хвилин. Очевидцями події поліцейські не були.

У поясненні від 25.08.2026 ОСОБА_2 зазначила, що чоловік вчинив щодо неї психологічне насильство, погрожуючи позбавити її материнства, і що всі її родичі підуть на війну, а її разом із сином він вижене. Не йдеться в поясненні ні про нецензурну лайку, ні про побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість чи шкоду психічному здоров`ю.

ОСОБА_1 не заперечує, що 25.08.2026 повернувся за місцем свого проживання і говорив з дружиною щодо дітей, про що зазначив у поясненні того ж дня. Проте обвинувачення, сформульоване в протоколі, інше: психологічне насильство, що виражалось нецензурною лайкою. Цього ОСОБА_1 не визнає, і цього не підтверджує навіть пояснення потерпілої.

Враховуючи викладене просила закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день час розгляду справи повідомлена секретарем судового засідання телефонограмою, заяв та клопотань не направляла.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:

- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

- терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

У рішенні у справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005, заява № 61406/00, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав справи про адміністративні правопорушення, за які може бути призначено адміністративний арешт, кримінальними в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ). Тому на них поширюється презумпція невинуватості (п. 2 ст. 6 ЄКПЛ, ст. 62 Конституції України). Обов`язок доведення вини покладається на державу, від імені якої складено протокол, а вина свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4666/10, видане 27.10.2011 на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 20.10.2011 № 228 має бути доведена поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК України, що застосовується з огляду на кримінальний характер справи в розумінні ст. 6 ЄКПЛ). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи. Практика ЄСПЛ застосовується судами як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 173-8 КУпАП адміністративна відповідальність настає за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Для притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП має бути встановлено: чинний терміновий заборонний припис, доведений до відома особи; захід, передбачений приписом, який особа порушила; дію, якою цей захід порушено; час, місце й обставини вчинення цієї дії; вину особи.

Оскільки в протоколі порушення припису описано як психологічне домашнє насильство, доведенню підлягають і ознаки такого насильства. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону ним є, зокрема, словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Настання одного з цих наслідків є обов`язковою ознакою психологічного насильства.

В матеріалах справи про адмністративне правопорушення відсутні докази в підтвердження наслідків визначених п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону.

В протоколі вказується про шкоду психологічному здоров`ю потерпілої.

Встановлення такої шкоди потребує спеціальних знань, тому вона підтверджується медичними документами, висновком психолога або експерта, проте дані докази відсутні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Дослідження доказів у сукупності свідчить, що встановлено лише обставини, зазначені в пунктах 1 і 2: чинний припис, доведений до відома ОСОБА_1 , і застосований ним захід — заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою.

Нецензурна лайка та її наслідки, не підтверджується письмовими поясненнями потерпілої.

При цьому, терміновий заборонний припис стосовно кривдника не містить уточнень щодо виконання батьками своїх обов`язків щодо неповнолітніх дітей при дії вказного термінового заборонного припису стосовно кривдника, в тому числі і ОСОБА_1 ..

За таких обставин вина ОСОБА_1 не доведена.

Відповідно до статті 247 ч.1 п.1 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись статтею 9, 10, 173-8, 245, 247, 251, 280 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 2 статтею 173-8 КУпАП - закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП і може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Суддя Кисіль О. А.