Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №376/1919/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1919/26

Провадження № 2/376/1824/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.,

за участю секретаря судових засідань Ковальчук Д.С.,

розглянувши в місті Сквира у відкритому судовому засіданні в порядку спрощенного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністі «Фінансова компанія «Позика», Товариства з обмеженою відповідальністю «онлайн Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Горелик Євген Борисович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом,свої вимоги мотивував тим, що 16.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин О.С. відкрито виконавче провадження № 67523957 про примусове виконання виконавчого напису № 111063 від 20.11.2020 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості в сумі 29220грн. Вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Зазначений виконавчий напис виданий без достатніх правових підстав, оскільки при його вчиненні нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив норми закону. Також зазначає, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадить у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Тому позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №111063 від 20.11.2020, виконаний приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості в сумі 29220грн.

Ухвалою судді Сквирського районного суду Київської області від 06.07.2026 по справі відкрито спрощене провадження, з викликом сторін та витребувано у приватного отаріуса Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай О.С. копії нотаріальної справи та копії матеріалів, як стали підставою для вчинення виконавчого напису.

Позивач в судове засідання не з"явився, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на вимогах позову наполягає у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Позика» в судове засідання не з`явився, надав суду пояснення, в яких вказував, що при вирішенні спору про захист прав споживача банківських послуг суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем.

ТОВ «ФК «Позика» вказувало, що позичальник за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами й Паспортом споживчого кредиту, що є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно, без примусу чи тиску заявив про бажання отримати кошти, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації (проживання).

Відповідач зазначав, що відповідно до пункту 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську чи незалежну професійну діяльність, а вказаний Закон прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.

ТОВ «ФК «Позика» стверджувало, що первісний кредитор - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед тим, як погоджувати заявку на кредитування, перевірив не лише особисті дані позивача, а й платіжну картку з метою ідентифікації, тобто перевірив, чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Одночасно з підписанням договору товариство надіслало на електронну адресу, вказану позичальником у заявці на кредит, електронний лист з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів і правилами про порядок надання коштів у позику подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим, а тому заповненням анкети-заяви позивач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач вказував, що частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. На момент вчинення виконавчого напису нотаріусом кредитний договір сторонами не оспорювався, а отже, кредитний договір від 02.04.2020 № 435352052 є чинним відповідно до статті 203 ЦК України. Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути і сплатити проценти за користування ним, чого позичальник не виконав.

ТОВ «ФК «Позика» наголошувало, що позивач, підписавши кредитний договір, взяв на себе зобов`язання повернути кредитні кошти, а тому поняття безпідставності недоречно використовувати до відповідача, оскільки останній мав підстави для стягнення боргу за кредитним договором. Відповідач також посилався на положення статті 1212 ЦК України, за якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно, та на умови виникнення зобов`язань з безпідставного набуття чи збереження майна (набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна).

Крім того, відповідач посилався на статтю 526 ЦК України, за якою зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та вказував, що якщо позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору або договір не був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

На підставі викладеного ТОВ «ФК «Позика» просило відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином, відзиву та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай О.С. та приватний виконавець виконавчого округу Київської області Горелик Є.Б. про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.).

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого заочного рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №111063, про стягнення з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 435352052 від 02.04.2020 укладеним з ТОВ «Манівео швидка допомога», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Таліон плюс», які в свою чергу відступили право вимоги ТОВ «Онлайн фінанс», в розмірі 28020грн., з яких просрочена заборгованість за сумою кредиту 10000грн., просрочена заборгованістьза несплаченими відсотками 18020грн. та витрати за вчинення виконавчого напису 1200грн..

16.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин О.С. відкрито виконавче провадження № 67523957 з примусового виконання виконавчого напису № 111063, виданого 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн фінанс» заборгованості в розмірі 29220 грн.

Відповідно до витягу з реєстру виконавчих проваджень, станом на 24.06.2024 виконавче провадження №67523957 відкрито та перебуває в провадження приватного виконавця Горелик Є.Б.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.

Відповідно до ч. 1ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Пунктом 19 статті 34 ЗУ «Про нотаріат`визначено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як виконавчі написи.

Згідност. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно дост. 88 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.

Згідно п. 3.1 та п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів`в частині, а саме: п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинноюПостанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів`в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Встановлені обставини справи свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 20.11.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі №826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку, в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису, «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Згідно положень ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай О.С., ухвалу сду в частині витребування доказві не виконав, поштові конверти повернулись до суду з відміткою про відмову від їх отримання.

Отже в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що договір №435352052 від 02.04.2020, який став підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, був нотаріально посвідчений, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 172/1652/18 від 21.10.2020 року, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/10374/17 від 21.09.2021 року.

В обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.

Згідно правового висновку ВСУ, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду від 14.08.2019 року по справі №569/8884/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 закону «Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.

Суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріус отримав від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв`язку з чим, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми відсотків, зазначені у написі, є безспірними.

Крім того, матеріали справи не містять і доказів того, що позивач отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом вчинення виконавчого напису. Також боржнику не було представлено можливості надання будь-яких пояснень та аргументів на предмет наявності ознак безспірності заборгованості, яку визначено до стягнення у оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса.

Викладене свідчить, що на момент вчинення виконавчого напису від 20.11.2020 були наявні обставини, які викликають сумніви щодо існування та безспірності розміру заборгованості ОСОБА_1 перед стягувачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» за договором № 435352052 від 02.04.2020.

Доводи представника відповідача про те, що кредитний договір від 02.04.2020 № 435352052 укладено дистанційно, в електронній формі, шляхом переходу позичальника на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомлення з правилами та паспортом споживчого кредиту і подання заявки з персональними даними, не спростовують позовних вимог, а навпаки, підтверджують, що вказаний договір нотаріально не посвідчувався. Отже, сам відповідач фактично визнав ту обставину, на якій ґрунтується позов, - виконавчий напис вчинено на договорі, який не посвідчений нотаріально.

Ураховуючи, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір від №435352052 нотаріально не посвідчувався (протилежного суду не доведено), наявні підстави вважати про недотримання порядку вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, що має наслідком визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Посилання відповідача на положення пункту 4 статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та на постанови Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 суд відхиляє, оскільки правові висновки, викладені у цих постановах, стосуються порядку укладення електронного правочину та підстав стягнення заборгованості за таким договором у позовному провадженні (визнання кредитного договору недійсним), тоді як предметом спору у цій справі є дотримання умов і порядку вчинення нотаріусом виконавчого напису, тобто позасудового способу примусового стягнення коштів. Дотримання сторонами письмової форми електронного правочину не замінює нотаріального посвідчення договору і само по собі не свідчить про безспірність заборгованості.

Крім того, жодна з обставин, викладених у додаткових поясненнях (перехід позичальника на сайт товариства, ознайомлення з правилами та паспортом споживчого кредиту, подання заявки, перевірка кредитором персональних даних і платіжної картки, надсилання позичальнику на електронну адресу примірника договору, перерахування кредитних коштів), не підтверджена жодним доказом. Відповідач не подав до суду ні кредитного договору, ні заявки (анкети-заяви) позичальника, ні паспорта споживчого кредиту чи правил надання коштів у позику, ні доказів надсилання електронного листа на адресу позичальника, ні первинних документів про перерахування коштів. За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому наведені у відзиві твердження є лише поясненнями сторони, не підкріпленими доказами.

Доводи відповідача про чинність кредитного договору та про те, що на момент вчинення виконавчого напису цей договір сторонами не оспорювався (стаття 203 ЦК України), також не заслуговують на увагу, оскільки предметом розгляду у цій справі не є дійсність кредитного договору. Чинність договору сама по собі не підтверджує ані існування заборгованості, ані її розміру, ані безспірного характеру, тобто не є достатньою умовою для вчинення виконавчого напису. Так само не спростовує позову посилання відповідача на статтю 1054 ЦК України щодо двостороннього характеру кредитного договору та обов`язку позичальника повернути кредит.

Доводи представника ТОВ «Фінансова компанія «Позика», що ґрунтуються на положеннях статей 526, 1212 ЦК України (щодо належного виконання зобов`язання, умов виникнення зобов`язань з безпідставного набуття чи збереження майна та неможливості застосування поняття безпідставності до відповідача), не стосуються предмета спору у цій справі, оскільки позовних вимог про повернення безпідставно набутих (стягнутих) коштів ОСОБА_1 не заявляв, а тому суд такі доводи до уваги не бере.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15-ц не спростовує, а підтверджує обґрунтованість позову, оскільки наведений у ній правовий висновок покладає на суд обов`язок перевірити доводи боржника в повному обсязі та встановити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи існувала заборгованість взагалі та чи була вона саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Виконуючи цей обов`язок, суд встановив, що розмір заборгованості у сумі 29220 грн. жодним належним доказом не підтверджено. Матеріали справи не містять ні кредитного договору, з умов якого можна було б установити розмір кредиту, процентну ставку та порядок нарахування процентів, ні розрахунку заборгованості, ні засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника, ні первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового чи повного погашення. За таких обставин перевірити, з чого саме складається заявлена до стягнення сума, неможливо.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про порушення кредитних зобов`язань станом на 2020 рік та надсилання йому письмової вимоги про усунення порушень виконання зобов`язання. Неотримання боржником такої вимоги об`єктивно позбавило його можливості подати нотаріусу свої заперечення, висловити незгоду з розміром боргу або повідомити про наявність спору щодо заборгованості, що свідчить про порушення процедури вчинення виконавчого напису.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Посилаючись у додаткових поясненнях на дотримання вимог закону при зверненні до нотаріуса та на надання останньому всіх необхідних документів, відповідач як правонаступник стягувача, за ініціативою якого вчинено оспорюваний виконавчий напис і який мав би подати нотаріусу всі необхідні документи, не подав до суду жодного доказу на підтвердження цих обставин та на спростування доводів позивача.

Враховуючи викладене, слід погодитися з доводами позивача щодо спірності заборгованості, розмір якої було визначено кредитором при зверненні до нотаріуса. Наданими суду документами не підтверджено, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем у розмірі 35 067,80 грн. Отже, існують підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 715/880/23.

Таким чином,суд робить висновок, що спірний виконавчий напис приватного нотаріуса не відповідає закону і його вчинено безпідставно, відповідач не спростував доводів позову та не довів права вчинити виконавчий напис на підставі документів, що підтверджують безспірність права вимоги, тому суд визнає спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, і задовольняє позов повністю.

Керуючись ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат», ст.2,4,12,76-83,141,142,198,200,206,223,247,263-265,273,352,354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністі «Фінансова компанія «Позика», Товариства з обмеженою відповідальністю «онлайн Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Горелик Євген Борисович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №111063,вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олегом Станіславовичем від 20 листопада 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №435352052 від 02.04.2020 у загальному розмірі 29220грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сквирський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г.Батовріна