Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №369/5622/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5622/24

Провадження № 2/369/1300/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.08.2019 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Кредитний договір №22033000140280 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а позичальник зобов`язалася повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також здійснювати інші платежі, передбачені умовами договору.

Відповідно до умов кредитного договору кредит надавався на споживчі потреби строком до 07 серпня 2021 року. Кредит надано зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та щомісячної комісії за обслуговування кредиту. Погашення кредиту та сплата передбачених договором платежів мали здійснюватися позичальником відповідно до встановленого графіка платежів.

Згідно з графіком платежів, починаючи з 07 вересня 2019 року, позичальник мала щомісячно сплачувати 2 199,76 грн, при цьому сума платежу включала погашення частини основної суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредиту. Останній платіж за графіком мав бути здійснений 07 серпня 2021 року.

15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс») було укладено Договір факторингу №15/12/21, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором у загальній сумі 35937,31 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 20344,14грн., заборгованість по відсоткам 0,28 грн., заборгованість по комісії 14756,00 грн.

Крім того, позивач також посилається на положення ст. 625 Цивільного кодексу України та зазначає, що у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором за період з 15 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року ним нараховано 3 % річних у розмірі 117,05 грн. та інфляційні втрати у розмірі 719,84 грн.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22033000140280 від 07.08.2019 у розмірі 35937,31 грн., 3 % річних у розмірі 117,05 грн. та інфляційні втрати у розмірі 719,84 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7570,00 грн .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 303 від 20.01.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/5622/24 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.01.2025 справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С., призначено розгляд справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином. У позовній просив розглядати справу без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила. Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подала, причини неможливості подати відзив суду не повідомила. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей55,124Конституції України та статті 3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 07.08.2019 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22033000140280, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 24 800,00 грн, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі, передбачені умовами договору.

Відповідно до умов кредитного договору кредит надавався на споживчі потреби строком до 07 серпня 2021 року. Кредит надано зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та щомісячної комісії за обслуговування кредиту. Погашення кредиту та сплата передбачених договором платежів мали здійснюватися позичальником відповідно до встановленого графіка платежів.

Факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення між сторонами кредитних правовідносин підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами, зокрема кредитним договором, графіком платежів та випискою по особовому рахунку позичальника.

15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс») було укладено Договір факторингу №15/12/21, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором у загальній сумі 35937,31 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 20344,14грн., заборгованість по відсоткам 0,28 грн., заборгованість по комісії 14756,00 грн.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло статусу нового кредитора за спірним кредитним договором та має право звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові кредит, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 1048, 1050 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, а у разі порушення позичальником строків повернення кредиту кредитор має право вимагати повернення заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати платежів, передбачених кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором № 22033000140280 від 07.08.2019 становить 35937,31 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 20344,14 грн., заборгованість по відсоткам 0,28 грн., заборгованість по комісії 14756,00 грн.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 20344,14 грн та заборгованості за процентами у розмірі 0,28 грн. грн є доведеними, підтверджуються матеріалами справи, відповідають умовам кредитного договору та вимогам закону, а тому підлягають задоволенню.

Разом із тим, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 14756,00 грн, суд виходить із такого.

Спірний кредитний договір є договором споживчого кредиту, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент його укладення.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов`язаний безоплатно, на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, надавати інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої суми кредиту, виписки з рахунку щодо погашення заборгованості та іншу інформацію, передбачену законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок про те, що умови договору споживчого кредиту щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, яка фактично передбачає оплату інформації про стан кредитної заборгованості або інших дій, що відповідно до закону повинні надаватися споживачу безоплатно, є нікчемними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Дослідивши умови кредитного договору, суд встановив, що щомісячна комісія передбачена саме за обслуговування кредиту, при цьому договір не містить конкретного переліку додаткових послуг, які надаються позичальнику за таку плату, а позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових самостійних послуг, за які могла б справлятися відповідна комісія.

За таких обставин суд доходить висновку, що умова кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 14756,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення, з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

скільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних за весь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у справі №127/15672/16-ц погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.04.2018 року у справі №908/1394/17, від 16.11.2018 у справі №918/117/18, від 30.01.2019 у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем нараховано три проценти річних у розмірі 117,05 грн. та інфляційні втрати у розмірі 719,84 грн. за період з 15 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він здійснений відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, а відповідачем не спростований, доказів його неправильності матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 117,05 грн. та інфляційних втрат у сумі 719,84 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується витрат на правничу допомогу у розмірі 7570,00 грн, то суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги №15/05 від 16 травня 2023, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 16.05.2023, платіжну інструкцію №5972 від 26.03.2024

Оцінюючи заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує критерії, визначені статтею 137 ЦПК України, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг або не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Разом з тим матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу професійної правничої допомоги та понесення відповідних витрат.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до положень статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу також підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено на 58,94 % від заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 461,76 грн, що відповідає принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 427, 43 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись статтями526,625,651,1046,1049,1050,1054 ЦК України, статтями3,4,5,12,13,76-81,141,206,223,247,259,263-265,268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 22033000140280 від 07.08.2019 року у розмірі 20 344,14 коп. (двадцять тисяч триста сорок чотири гривні 14 коп.), заборгованість за процентами у розмірі 0 грн 28 коп. (нуль гривень 28 коп.), 3 % річних у розмірі 117,05 грн. (сто сімнадцять гривень 05 коп.), інфляційні втрати у розмірі 719,84 грн. (сімсот дев`ятнадцять гривень 84 коп.), а всього 21 181,31 грн. (двадцять одна тисяча сто вісімдесят одна гривня 31 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судовий збір у розмірі 1 427,43 грн. (одна тисяча чотириста двадцять сім гривень 43 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 461,76 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят одна гривня 76 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», юридична адреса 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігора Сікорського, 8, ЄДРПОУ 43453613.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справ, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ