Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №369/5101/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5101/25

Провадження № 2/369/3469/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є власником автомобіля VOLVO XC60, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

26 жовтня 2023 року у місті Вишневе сталась ДТП. Відповідач допустив зіткнення транспортних засобів. Після зіткнення автомобіль позивача здійснив наїзд на металеву електроопору та паркан, у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у даному ДТП.

Зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу FIAT DUCATO, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «САЛАМАНДРА». У зв`язку з настанням страхового випадку позивач звернулася до страховика та отримала страхове відшкодування у розмірі 156 750,00 грн.

Водночас, відповідно до висновку експерта № 27347/23-54 від 27 листопада 2023 року, складеного за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VOLVO XC60, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди становить 328 257,49 грн.

На думку позивача, отриманого страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у зв`язку з чим різниця між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням становить 171 507,49 грн. (328 257,49 грн.-156 750,00 грн.), яку, на переконання позивача, відповідно до вимог законодавства повинен відшкодувати безпосередньо відповідач як особа, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відбулося зменшення ринкової вартості належного їй транспортного засобу, оскільки факт його пошкодження та проведення відновлювального ремонту негативно впливає на ринкову вартість автомобіля при його подальшому відчуженні. На думку позивача, зазначені збитки є прямим наслідком протиправних дій відповідача.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 171 507,49 грн. майнової шкоди, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено розгляд справи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.09.2025 частково задоволено клопотання представника позивача щодо витребування доказів.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити та в подальшому розглядати справу за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Ухвалу про відкриття провадження по справі, позов з додатками відповідач отримав ще у листопаді 2025 року. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача на час розгляду справи не надходило, станом на час прийняття рішення письмового відзиву відповідач також не подав. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу VOLVO XC60, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

26 жовтня 2023 року в місті Вишневе Київської області по вул. В`ячеслава Чорновола, 43, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля FIAT DUCATO, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля VOLVO XC60, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2023 року у справі № 369/19218/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина відповідача у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не потребує повторного доказування.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, а відповідно до ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав є відшкодування майнової шкоди.

За змістом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме винною особою.

Разом з тим, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу FIAT DUCATO була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «САЛАМАНДРА», яке виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 156 750,00 грн, що сторонами не заперечується.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну майну потерпілого.

Частиною першою ст. 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування статті 1194 ЦК України викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відповідно до якого у разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує суму страхового відшкодування, різниця підлягає стягненню з особи, яка завдала шкоди.

На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем надано висновок експерта № 27347/23-54 від 27 листопада 2023 року, згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VOLVO XC60, становить 328 257,49 грн.

Відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначений висновок експерта, не надано, клопотань про призначення судової експертизи не заявлено, доказів іншого розміру шкоди матеріали справи не містять.

Суд бере до уваги висновок експерта як належний, допустимий та достовірний доказ, оскільки він складений уповноваженим експертом, містить мотивовані висновки щодо визначення розміру матеріального збитку, а його правильність відповідачем не спростована.

Таким чином, фактичний розмір шкоди становить 328 257,49 грн., із яких страховиком відшкодовано 156 750,00 грн., у зв`язку з чим різниця, яка відповідно до ст. 1194 ЦК України підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 171 507,49 грн.

Будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність вини відповідача, відсутність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та завданою шкодою або про інший розмір збитків, суду не подано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами. Для визначення їх розміру суд враховує умови договору про надання правничої допомоги, докази щодо обсягу виконаних робіт та їх вартості, а також детальний опис наданих адвокатом послуг.

Частиною четвертою ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначила, що при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат, а також враховувати конкретні обставини справи.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії договору про надання адвокатом правової допомоги (послуг адвоката) від 06 січня 2025 року, Додатка № 1 «Гонорар» до нього, договору про надання правової (юридичної) допомоги від 20 червня 2025 року та Додатка № 1 «Гонорар» до нього.

Оцінюючи заявлений до стягнення розмір витрат, суд враховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду справи, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат.

При цьому суд бере до уваги, що дана справа не є справою підвищеної складності, правове регулювання спірних правовідносин є усталеним, обставини вини відповідача встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, а предметом доказування фактично був розмір завданої шкоди. Розгляд справи не потребував проведення судової експертизи, допиту значної кількості свідків чи вчинення інших складних процесуальних дій.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 26 000,00 грн. є неспівмірним зі складністю справи, обсягом фактично наданих адвокатом послуг та витраченим часом, а тому не відповідає критеріям розумності та необхідності.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 8 000,00 грн., оскільки саме такий розмір є обґрунтованим, співмірним характеру спору, фактичному обсягу виконаної адвокатом роботи та відповідає принципам справедливості й розумності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ст 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1716,00 грн.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява від 10 лютого 2010 року № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.), серія A,303-A, п. 29).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задоволити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 171 507,49 грн. (сто сімдесят одна тисяча п`ятсот сім гривень 49 коп.) майнової шкоди, судовий збір у розмірі 1716,00 грн.(одна тисяча сімсот шістнадцять гривень 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.).

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ