Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №369/18731/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18731/26

Провадження № 1-кп/369/2067/26

В И Р О К

іменем України

24.09.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження матеріали кримінального провадження відомості про яке 15 серпня 2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026116450000129 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Кодима Одеської області, маючого середню освіту, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, -

установив:

На початку вересня 2024 року, ОСОБА_2 , перебуваючи у м. Кодима Подільського району Одеської області знайшов через всесвітню мережу «Інтернет» на одному із сайтів оголошення з надання послуг з виготовлення та продажу посвідчення водія, де в останнього виник умисел на пособництво у підробленні посвідчення водія на своє ім`я, тобто, підроблення офіційного документа з метою його подальшого використання.

Того ж дня, ОСОБА_2 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на пособництво у вчиненні підроблення посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавали та посвідчувати такі документи, що посвідчує особу та її спеціальний статус згідно зі ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та підтверджує і надає право його власника на керування транспортними засобами, відповідно до Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року №340, зателефонував за вказаним на сайті номером телефону та домовився із невстановленою особою про придбання завідомо підробленого посвідчення водія та оплату його вартості. Після цього, ОСОБА_2 через соціальну мережу «Інтернет» надав вказаній особі свої персональні анкетні дані, зокрема прізвище, ім`я та по-батькові, паспортні дані та фотокартку в електронній формі з метою внесення їх до підробленого посвідчення водія. Цим він створив сприятливі умови для доведення невстановленою особою злочинного наміру щодо здійснення підроблення посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

В подальшому ОСОБА_2 , в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 8 травня 1993 року «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчення водія та допуск громадян до керування транспортним засобом», а саме п. 16, згідно з яким посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в територіальному сервісному центрі МВС, у вересні 2024 року на вул. Соборна в м. Кодима Одеської області, отримав від невстановленої особи, підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 видане ТСЦ 1242 від 05 вересня 2024 року, оплативши за нього 10 000 гривень.

Згідно до норм ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівники Національної поліції є працівниками правоохоронних органів.

З урахуванням вимог ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський сектору реагування патрульної поліції (далі - СРПП) відділення поліції № 1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_3 , виконують функцію офіційного представника органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто являються службовою особою правоохоронного органу - представником влади, на якого згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладаються обов`язки: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати право і свободи людини.

Статтею 23 вказаного Закону визначено, що до повноважень поліції відноситься: вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень; у випадках, визначених законом, здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішень про застосування адміністративних стягнень та забезпечення їх виконання; регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Таким чином, відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України поліцейський СРПП здійснюють функції представників влади, тобто є службовими особами.

Так, 14 серпня 2026 року о 08 год. ОСОБА_3 , працюючи на посаді інспектора СРПП, маючи спеціальні звання та являючись працівником правоохоронного органу, заступив на охорону громадського порядку, отримавши закріплену за ними табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби, і здійснював виконання завдань визначених Законом України «Про Національну поліції» у форменому одязі.

14 серпня 2026 року о 10:45 год. під час патрулювання по вул. Грушевського м. Боярка Фастівського району Київської області помітив підозрілу особу, яка керувала транспортним засобом «Маzda» д.н.з. НОМЕР_2 та згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліції» - зупинення транспортного засобу та ст. 32 Закону України «Про Національну поліції» попрохав пред`явити ним документи, що посвідчують особу для перевірки.

ОСОБА_2 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи, що його посвідчення водія виготовлене не встановленим законом способом, реалізовуючи заздалегідь обдуманий умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, надав поліцейському для перевірки своє посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 видане ТСЦ 1242 від 05 вересня 2024 року, тобто використав, знаючи, що вказане посвідчення є офіційним документом, що видається органами державної влади, який надає особі право на керування транспортним засобом.

Тим самим, ОСОБА_2 діючи в особистісних інтересах, умисно, передав для ознайомлення працівникам поліції, посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 видане ТСЦ 1242 від 05 вересня 2024 року, бланк якого відповідно до висновку експерта посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - не відповідає за способом друку та спеціальними елементами захисту аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території країни виробника - України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358 КК України, як пособництво у підробленні офіційного документу, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою та за ч.4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Положення ст. 12 КК України в сукупністю із санкціями ч.ч. 1,4 ст. 358 КК України свідчать, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Прокурор ОСОБА_4 враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до ч. 1 ст. 302 КПК України, просить розглядати обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Судом встановлено, що у відповідності до ст. 302 КПК України до обвинувального акту додано заяву ОСОБА_2 складену в присутності захисника ОСОБА_5 , відповідно до якої ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою вину у вчинені кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоден на розгляд кримінального провадження у спрощеному провадженні.

Вказана позиція учасників провадження та факт того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені кримінальних проступків, свідчить про наявність підстав для розгляду вказаного обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у відповідності до ч. 2 ст. 381 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Із заяви ОСОБА_2 , наданої в присутності захисника, судом встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнає свою вину за ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України за описаних у формулюванні обвинувачення обставин, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченим не оспорюються встановлені органами досудового розслідування обставини щодо часу, дати, місця вчинення кримінальних правопорушень. Добровільність вказаного судом встановлено із змісту заяви обвинуваченого, складеної за участю захисника.

Враховуючи сукупність вказаного, а саме факт того, що обвинувачений та його захисник не оспорюють всі встановлені обставини кримінальних проступків, зазначених в обвинувальному акті, учасники судового провадження згодні з розглядом обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без їх виклику, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. 381-382 КПК України.

Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог ст. 302 КПК України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України.

На підставі вказаного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358 КК України, як пособництво у підробленні офіційного документу, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою та за ч.4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд у відповідності із ст. ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, які в силу вимог ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків, а також враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило, та вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкцій статей обвинувачення у виді штрафу.

Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначити із застосуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

Процесуальні витрати відповідно до ст.ст. 118, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України, -

ухвалив:

ОСОБА_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 40 (сорок) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 коп.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання ОСОБА_2 у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) процесуальні витрати, на користь держави в сумі – 2406,80 грн (дві тисячі чотириста шість грн 80 коп.).

Речові докази:

- посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане на ім`я ОСОБА_2 , яке зберігається при матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1