Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №369/22675/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/22675/25

Провадження № 2-о/369/256/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу №369/22675/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, про встановлення юридичного факту -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності їй правовстановлюючого документа, а саме диплому НОМЕР_1 , виданого 18 липня 1982 року, у якому допущено розбіжність у зазначенні її по батькові.

Заяву обґрунтовує тим, що у період з 01 вересня 1979 року по 16 липня 1982 року вона навчалася у середньому професійно-технічному училищі № 100 м. Ворошиловграда, що підтверджується вказаним дипломом та записом у трудовій книжці. Водночас у дипломі її по батькові зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як відповідно до свідоцтва про народження, свідоцтва про зміну прізвища, імені, по батькові та інших документів її правильне по батькові - « ОСОБА_3 ». У зв`язку з наявною розбіжністю орган Пенсійного фонду України не зарахував період її навчання до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії за віком.

Заявник зазначає, що зверталася до Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації з метою виправлення помилки у дипломі, однак отримала відповідь про неможливість перевірки відповідної інформації у зв`язку з розташуванням закладів професійно-технічної освіти м. Луганська на тимчасово окупованій території. У зв`язку з цим заявник вважає, що має можливість захистити свої права шляхом встановлення факту належності їй зазначеного правовстановлюючого документа.

Заявник вказує, що вказані обставини позбавляють її можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим остання звернулася до суду з даною заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі.

Посилаючись на положення статей 293, 315 ЦПК України, заявник просить встановити факт належності їй, ОСОБА_1 , диплому НОМЕР_1 , виданого 18 липня 1982 року, незважаючи на розбіжність у зазначенні її по батькові.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.12.2025 року провадження у справі було відкрито в порядку окремого провадження із призначенням судового засідання.

Заявник у судове засідання не з`явилась, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі за наявними у справі матеріалами.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00054174050 від 15 жовтня 2025 року, при первинній реєстрації народження по батькові заявниці було зазначено « ОСОБА_4 ».

Крім того, 08 жовтня 2025 року до актового запису про народження внесено виправлення щодо імені батька заявниці - « ОСОБА_5 » змінено на « ОСОБА_6 ».

24 лютого 1984 року на підставі актового запису про зміну прізвища № 5 від 16 лютого 1984 року заявниця у встановленому законом порядку змінила свої анкетні дані, відповідно до копії свідоцтва про зміну прізвища, імені, по батькові серії НОМЕР_2 , при цьому у зазначеному свідоцтві її по батькові зазначено як « ОСОБА_7 ».

Водночас диплом серії НОМЕР_1 був виданий 18 липня 1982 року, тобто до зміни заявницею анкетних даних, та містить по батькові « ОСОБА_2 ».

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та копією паспорта громадянина України, на теперішній час по батькові заявниці зазначено « ОСОБА_3 ».

Отже, з досліджених документів вбачається, що по батькові заявниці у різних документах зазначалося по-різному: у дипломі серії НОМЕР_1 - « ОСОБА_2 », у свідоцтві про зміну прізвища, імені, по батькові - « ОСОБА_7 », а у свідоцтві про народження та паспорті - « ОСОБА_3 ».

При цьому сам по собі факт зміни заявницею анкетних даних не свідчить про те, що диплом серії НОМЕР_1 належить іншій особі, оскільки зазначений документ містить дані, які існували до зміни заявницею своїх анкетних даних.

Крім того, з копії трудової книжки встановлено, що у ній міститься запис про навчання заявниці у ПТУ № 100, а у графі «підстава внесення» зазначено диплом № НОМЕР_4 .

Таким чином, номер диплома, зазначений у трудовій книжці як підстава внесення запису про навчання, відповідає номеру диплома серії НОМЕР_1 , виданого 18 липня 1982 року. Зазначене узгоджується з доводами заявниці про її навчання у ПТУ № 100 та підтверджує зв`язок між особою заявниці та дипломом, у якому зазначено відмінне від її теперішнього по батькові.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що розбіжність у написанні по батькові у дипломі серії НОМЕР_1 та документах, що посвідчують особу заявниці, сама по собі не спростовує належності цього диплома ОСОБА_1 , а досліджені докази у своїй сукупності підтверджують належність їй зазначеного правовстановлюючого документа.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, якщо імя, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з імям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт належності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з розясненнями, викладеними у пункті 12 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, суд може встановлювати факти належності особі правовстановлюючих документів, якщо прізвище, імя, по батькові, місце і час народження, зазначені в документі, не збігаються з відповідними даними особи, зазначеними у свідоцтві про народження або паспорті.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши надані заявницею докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони є взаємопов`язаними та підтверджують належність заявниці диплому серії НОМЕР_1 від 18 липня 1982 року.

При цьому суд бере до уваги, що розбіжності у зазначенні по батькові заявниці у дипломі, свідоцтві про зміну прізвища, імені, по батькові, свідоцтві про народження та паспорті не виключають можливості встановлення належності документа, оскільки диплом був виданий до зміни заявницею анкетних даних, а номер диплома № НОМЕР_4 зазначений у трудовій книжці як підстава внесення запису про її навчання у ПТУ № 100.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним факт належності ОСОБА_1 диплому серії НОМЕР_1 , виданого 18 липня 1982 року, незважаючи на розбіжності у зазначенні її по батькові.

Встановлення зазначеного факту має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідне для підтвердження належності їй документа про навчання та може бути використане нею для реалізації права на пенсійне забезпечення.

За таких обставин заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, про встановлення юридичного факту - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , диплому серії НОМЕР_1 , виданого 18 липня 1982 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК