Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №368/226/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Суд: Кагарлицький районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, з них:

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №368/226/26

Суддя: Шевченко І. І.

Справа № 368/226/26

2-о/368/27/26

Рішення

Іменем України

"16" вересня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

у складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

присяжних Мачульської Л.І. та Салія В.П.

за участю секретаря Назаренко А.І.

представника заявника ОСОБА_1 адвоката Кучковської О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Кучковська Олександра Юріївна, заінтересовані особи: Кагарлицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про оголошення особи померлою, -

в с т а н о в и в:

представник заявника просить суд оголосити померлим військовослужбовця ОСОБА_2 , , який зник безвісти 26 травня 2025 року в населеному пункті Шевченко Перше Покровського району Донецької області, під час виконання обов`язків військової служби пов`язаних із захистом Батьківщини при веденні бойових дій з підрозділами держави-агресора Російської Федерації, датою загибелі ОСОБА_2 вважати ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем загибелі населений пункт Шевченко Перше Покровського району Донецької області, обґрунтовуючи заяву наступним.

Заявниця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданий повторно 03.06.2025.

11 листопада 2024 року ОСОБА_2 призвано ІНФОРМАЦІЯ_4 до Військової частина НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду: кухаря дивізіону.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 № 45 солдата ОСОБА_2 переведено на посаду заступника командира бойової машини-навідника оператора 3 механізованого відділення 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону.

29 травня 2025 року ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшло сповіщення про те, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 заступник командира бойової машини - навідник оператор 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , призваний 11.11.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , 26 травня 2025 року зник безвісті під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шевченко Перше Покровського району Донецької області.

30 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Обухівського РУП ГУНП в Київській області з заявою про те, що її син солдат ОСОБА_2 26.05.2025 зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шевченко Перше Покровського району Донецької області та по теперішній час місце його перебування невідоме.

Відтак, з 02 червня 2025 року слідчим ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області Дорошенко В.В. розпочато досудове розслідування внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025111230001158 від 02.06.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 ККУ, вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Відповідно до витягу із наказу № 2437/окп від 28.05.2025 командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності, призначено службове розслідування для з`ясування причин та обставин зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 , за результатами службового розслідування наказано скласти акт.

ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання бойових завдань при безпосередній участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, внаслідок стрілецького бою з ворогом, зникли безвісти заступник командир бойової машини-навідник оператор 3 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частина НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 .

З пояснень тимчасово виконуючого обов`язки командира 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 відомо, що солдат ОСОБА_2 26.05.2025 разом з солдатом перебували на позиціях в районі населеного пункту Шевченко Перше Покровського району Донецької області близько 09:00 год., внаслідок стрілецького бою з ворогом, солдат ОСОБА_2 та солдат перестали виходити на зв`язок. Евакуаційна група здійснювала пошукові заходи, але місце перебування солдата ОСОБА_2 не встановлено, тіла військовослужбовців не знайдено, пошукові заходи тривають.

Військовослужбовці перебували у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом балістичний), місцезнаходження особистої зброї невідоме.

Головний сержант 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 надав аналогічні пояснення як і молодший лейтенант ОСОБА_3 .

Обставини безвісти зникнення солдата ОСОБА_2 , пояснення свідків та відсутність відомостей про його місцезнаходження, дають змогу визнати останнього особою, зниклою безвісти за особливих обставин.

Таким чином, за результатами проведення службового розслідування встановлено та підтверджено, що солдат ОСОБА_2 згідно з вимогами ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зник безвісті за особливих обставин, під час проходження військової служби в Збройних Силах України та у зв`язку із виконанням військового обов`язку військової служби.

Під час проведення службового розслідування відомостей про надходження солдата ОСОБА_2 до закладів охорони здоров`я та бюро судово-медичної експертизи не надходило.

Підтвердження з відділення цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 про те, що солдат ОСОБА_2 перебувають в полоні, відсутнє..».

02 лютого 2026 року надано витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № ВГ/В-20260202-116 від 02 лютого 2026 року, в якому містяться відомості про зниклого безвісти на території бойових дій військовослужбовця ОСОБА_2 .

До того ж, 02 лютого 2026 року представником ОСОБА_1 подано адвокатські запити до Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України (СБУ) та до Національного інформаційного бюро з питань військовополонених примусово депортованих та зниклих осіб з метою отримання інформації щодо перебування у полоні/заручниках сина ОСОБА_1 - солдата заступника командира бойової машини - навідник оператор 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зв`язок з яким втрачено 26 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шевченко Перше Покровського району Донецької області.

04 лютого 2026 року Національним інформаційним бюро з питань військовополонених надано відповідь, що за наявною у розпорядженні інформацією відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внесені до реєстру НІБ, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні. Станом на дату звернення, інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до НІБ не надходила.

06 лютого 2026 року Об`єднаним центром з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України (СБУ) надано відповідь, що під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями фактичні дані про місцезнаходження ОСОБА_2 , перебування його у полоні держави-агресора тощо Об`єднаним центром не отримувались.

Таким чином, солдат ОСОБА_2 , як військовослужбовець, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шевченко Перше Покровського району Донецької, вступив у стрілецький бій з ворогом, від нього немає жодних відомостей про його місце перебування, немає спілкування з ним вже 9 місяців, відтак є обґрунтовані підстави, що дають можливість припускати, що він загинув, що, у свою чергу, є підставою для оголошення його померлим.

Тому, обраний заявником спосіб захисту відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22, від 13 березня 2024 року у справі №204/7924/23, де Верховний Суд дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Отже, з 26 травня 2025 року заявниця, ОСОБА_1 , як мати ОСОБА_2 , не може отримати свідоцтво про смерть у відділі Державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки відсутня довідка про смерть ОСОБА_2 .

Метою встановлення факту, що має юридичне значення є державна реєстрація смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 , виданий Славутським MB УМВС України в Хмельницькій області 08.07.1996 року, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , який породжує правові наслідки для заявниці, а саме: отримання виплат передбачених законодавством після загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та оформлення спадщини, тобто від встановлення цього факту залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, мати ОСОБА_1 єдина входить до першої черги права на спадкування за законом, оскільки ОСОБА_2 не мав дружини та дітей, батько помер.

Отже, від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявниці, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі №607/1612/23 (провадження № 61-6323св23) та від 29 травня 2024 року справі №127/28463/23 (провадження № 61-4764св24).

Верховний Суд наголошує, що суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Заразом у постанові КЦС Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 Верховний Суд зазначив, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина. Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про оголошення військовослужбовця померлим, Верховний Суд виходив із того, що існують достатні підстави, підтверджені належними доказами, для оголошення особи загиблою під час виконання військового обов`язку по захисту держави України у російсько-українській війні від дня вірогідної смерті. Крім того. Верховний Суд зазначив, що з урахуванням конкретних обставин справи, оголошення особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події. У цій справі апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог частини другої статті 46 ЦК України, вказавши, що шестимісячний строк, передбачений цією нормою, слід обраховувати з моменту настання події, а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.

Водночас ч. 2 ст. 20 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року №5 роз`яснює, що на відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений у судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у ст. 21 ЦК, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20.

Також ч. 3 ст. 46 ЦК України визначено, що фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2014 року № 15-рп/2004, одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим його культурним рівнем. Справедливість є однією з основних засад права та є вирішальною у визначенні права як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Тому, зважаючи на встановлені обставини справи суд повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбаченого результату враховуючи специфіку випадків зникнення осіб під час активних бойових дій і акцентує увагу на суспільній потребі у встановленні справедливості та визначеності щодо статусу зниклої особи.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, вважаємо, що заявлені вимоги в частині оголошення особи померлою є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для оголошення військовослужбовця ОСОБА_2 померлим.

З огляду на те, що матеріали справи дають можливість встановити день вірогідної смерті ОСОБА_2 , то оголосити його померлим слід з ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник заінтересованої особи в особі Кагарлицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, подавши заяву, в якому просять розгляд справи проводити у відсутність представника.

Представник заінтересованої особи в особі Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, подавши до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , обґрунтовуючи наступним.

Щодо поданого позову вважають за необхідне зазначити наступне.

26 травня 2025 під час виконання бойових завдань при безпосередній участі в заходах національної безпеки i оборони, відсічі та стримуванні збройної aгpeciї російської федерації проти України, внаслідок стрілецького бою з ворогом, зник безвісти заступник командира бойової машини-навідник оператор 3 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частина НОМЕР_6 солдат ОСОБА_2 .

З пояснень тимчасово виконуючого обов`язки командира 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_6 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 відомо, що солдат ОСОБА_2 26.05.2025 разом з солдатом перебували на позиціях в районі населеного пункту Шевченкове Перше Покровського району Донецької області близько 09:00 год., внаслідок стрілецького бою з ворогом, солдат ОСОБА_2 та солдат перестали виходити на зв`язок.

ОСОБА_5 здійснювала пошукові заходи, але місце перебування солдата ОСОБА_2 не встановлено, тіла військовослужбовця не знайдено, пошукові заходи тривають. Головний сержант 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 надав аналогічні пояснення як i молодший лейтенант ОСОБА_3 .

Таким чином, за результатами проведення службового розслідування встановлено та підтверджено, що солдат ОСОБА_2 згідно з вимогами ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок i військову службу, зник безвісті за особливих обставин, під час проходження військової служби в Збройних Силах України та у зв`язку із виконанням військового обов`язку військової служби.

Під час проведення службового розслідування відомостей про надходження солдат а ОСОБА_2 до закладів охорони здоров`я та бюро судово-медичної експертизи не надходило.

Підтвердження з відділення цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_6 про те, що солдат ОСОБА_2 перебувають в полоні, відсутнє..».

Положеннями частини першою статті 293 ЦПК України передбачено окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У відповідності до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Змістом пункту 8 частини першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305 - 309 ЦПК України).

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно частини першої статті 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Нормами чинного цивільного законодавства України визначено, що рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.

Виняток із зазначеного встановлений змістом частини другої статті 46 ЦК України, згідно якої фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Беручи до уваги абзац третій до статті 49 «Оголошення фізичної особи померлою» викладену у Главі 4 «Загальні положення про фізичну особу (ст. 24-49)» Розділу ІІ «Особи (ст.24-176)» книги першої «Загальні положення (ст. 1-268)» науково-практичного коментаря Цивільного кодексу України ТОМ 1, трирічний термін, необхідний для оголошення особи померлою, скорочується: а) до шести місяців, якщо особа пропала безвісти при обставинах, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку (наприклад, при зникненні літака, що летів над океаном), (ч. 1 ст. 46 ЦК). Термін обчислюється з дня нещасного випадку або з дня настання обставин, які загрожують особі смертельною небезпекою; б) до двох років, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями. Термін обчислюється з дня закінчення воєнних дій (ч. 2 ст. 46 ЦК).

Тобто, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діям, може бути оголошена померлою, не раніше спливу шести місяців від дня закінчення воєнних дій.

Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

В свою чергу, згідно частини третьої статті 82 ЦПК України обставини, визнані судом першої інстанції загальновідомими, не потребують доказування.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та триває по сьогоднішній день.

З огляду на вказане, факт ведення особовим складом сил безпеки та оборони станом на день розгляду справи воєнних дій на територію України з метою відсічі та стримування збройної агресії російської федерації є загальновідомим та таким, що згідно частини третьої статті 82 ЦПК України, не потребує доказування.

В постанові Великої палати Верховного суду від 11.12.2024 № 755/11021/22 (14-94цс24) сформовано наступну правову позицію Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення.

В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту.

Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.»

Згідно даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, та є чинним станом на час підготовки пояснень по справі населений пункт с. Шевченко Перше Гродівської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області (код UA14160050310025403) є територією, на якій з 02.08.2024 ведуться бойові дії, дата припинення яких не визначена.

Отже, для вирішення питання про оголошення ОСОБА_2 померлим не підлягають застосуванню норми речення другого ч.2 ст.46 ЦК України, які передбачають, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу шести місяців.

Крім того, при розгляді справи в суді необхідно встановити чи ОСОБА_2 відсутній в місці проживання та проходження служби умисно, тобто чи не переховується він від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

Враховуючи судову практику по даній категорії справ в частині витребування доказів, необхідними доказами по цій справі можуть бути: відомості від Державної прикордонної служби України про те, чи перетинав громадянин України ОСОБА_2 , державний кордон (із зазначенням де та коли) у період часу з 26.05.2025 року по теперішній час; відомості від Державної податкової служби у Київській області про доходи ОСОБА_2 за період часу з 26.05.2025 року по теперішній час; відомості від Кагарлицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області про зміну прізвища чи актовий запис про смерть відносно ОСОБА_2 ; відомості від Інформаційного центру ГУ НП України в Київській області про судимість ОСОБА_2 ; відомості від Управління державної міграційної служби України в Київській області відомості про те чи документовано користування ОСОБА_2 паспортом громадянина України для виїзду за кордон за період часу з 26.05.2025 року по теперішній час.

Статтею 56 КПК України передбачено, що протягом кримінального провадження потерпілий має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом; знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження; одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом; під час досудового розслідування потерпілий має право: отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

Відповідно до частини статті 221 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається. Зокрема, аналіз матеріалів судової справи крім витягу з реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження № 12025111230001158 не містить жодної інформації про його хід, встановлені обставини зникнення ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 307 ЦПК України Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.

Водночас, в ухвалі про відкриття провадження не зазначено будь яких свідків, які би підтвердження факту зникнення ОСОБА_2 , відсутність відкритих кримінальних проваджень проти нього, не з`явлення в місці постійного проживання з часу зникнення 01.02.2025 року, розповісти про встановлені обставини в ході досудового розслідування.

Дана обставина призводить до неможливості встановлення всі обставини зникнення даного військовослужбовця та встановити дату його смерті.

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою. Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 30 березня 2022 року у справі № 295/4293/21, від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23.

Представник заінтересованої особи в особі Міністерства оборони України просить врахувати пояснення Міністерства оборони України і прийняти законне та обґрунтоване судове рішення у справі № 368/226/26 і відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Здійснювати розгляд (подальший розгляд) справи № 368/226/26 за відсутності представників Міністерства оборони України.

За приписами ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасового окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України

Згідно з частиною 3 та 4 статті 49 Цивільного кодексу України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про смерть особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Актом службового розслідування встановлено, що: « ... 27 травня 2025 року надійшли рапорти тимчасово виконуючого обов`язки командира 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 за вх. № 1884/11796/OKП/85 та № 1884/11798/OKП/85 про зникнення безвісти під час виконання бойового завдання солдата ОСОБА_2 . 26 травня 2025 під час виконання бойових завдань при безпосередній участі в заходах національної безпеки i оборони, відсічі та стримуванні збройної aгpeciї російської федерації проти України, внаслідок стрілецького бою з ворогом, зник безвісти заступник командира бойової машини-навідник оператор 3 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частина НОМЕР_6 солдат ОСОБА_2 . Таким чином, за результатами проведення службового розслідування встановлено та підтверджено, що солдат ОСОБА_2 згідно з вимогами ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок i військову службу, зник безвісті за особливих обставин, під час проходження військової служби в Збройних Силах України та у зв`язку із виконанням військового обов`язку військової служби. Під час проведення службового розслідування відомостей про надходження солдата ОСОБА_2 до закладів охорони здоров`я та бюро судовомедичної експертизи не надходило. Підтвердження з відділення цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_6 про те, що солдат ОСОБА_2 перебувають в полоні, відсутнє..»

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний, зокрема, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Так, оголошення фізичної особи померлою (смерть in ІНФОРМАЦІЯ_7 ) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будьяких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності.

Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю. Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність. Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: “фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років” - та дві спеціальні: “якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців” та “за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: “фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій” (речення перше) та “з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців” (речення друге).

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 ЗУ від 12.05.2015 р. № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану”).

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 р. № 1932-XII “Про оборону України”: “фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років” - та дві спеціальні: “якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців” та “за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій.

Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.

Використане у частині другій, третій статті 46 Цивільного кодексу України поняття “збройний конфлікт” має законодавче визначення, яке повинно враховуватися під час застосування зазначеної норми. Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України “Про національну безпеку України”).

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення “від дня закінчення воєнних дій”, особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Велика Палата Верховного Суду виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики.

Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 р. № 376.

У Наказ №376 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Перелік містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. З матеріалів справи вбачається, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 заступник командира бойової машини - навідник оператор 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , призваний 11.11.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , 26 травня 2025 року зник безвісті під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шевченко Перше Покровського району Донецької області. Згідно з відомостями з наказу №376 , населений пункт с. Шевченко Перше Гродівської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області (код UA14160050310025403) є територією, на якій з 02.08.2024 ведуться бойові дії. Датою завершення зазначено 10.11.2025 року.

Отже, відлік шестимісячного строку встановлений частиною другою статті 46 ЦК України у даному випадку не розпочався та відповідно звернення до суду першої інстанції із заявою про оголошення померлим солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є передчасним.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене представник Міноборони вважає, що у даному випадку у задоволені заяви про оголошення особи померлою слід відмовити щодо необхідності виявлення усіх заінтересованих осіб.

Суд, вислухавши представника заявника та вивчивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має на меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Заявник ОСОБА_1 є рідною матір`ю ОСОБА_2 .

Відповідно до акту службового розслідування встановлено, що 27 травня 2025 року надійшли рапорти тимчасово виконуючого обов`язки командира 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 за вх. №1884/11796/ОКІІ/85 та №1884/11798/ОКП/85 про зникнення безвісти під час виконання бойових завдань солдата ОСОБА_2 та солдата …

26 травня 2025 під час виконання бойових завдань при безпосередній участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, внаслідок стрілецького бою з ворогом, зникли безвісти заступник командир бойової машини-навідник оператор 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 та стрілець-номер обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат …

З пояснень тимчасово виконуючого обов`язки командира 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 відомо, що солдат ОСОБА_2 та солдат … 26.05.2025 перебували на позиціях в районі населеного пункту Шевченко Перше Покровського району Донецької області. Близько 09:00 години, внаслідок стрілецького бою з ворогом, солдат ОСОБА_2 та солдат … не встановлено, тіла військовослужбовців не знайдено, пошукові заходи тривають. Військовослужбовці перебували у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом балістичний), місцезнаходження особистої зброї невідоме.

Обставини безвісти зникнення солдата ОСОБА_2 та солдата …, пояснення свідків та . відсутність відомостей про їх місце перебування, дають змогу визвати останніх особами, зниклими безвісти за особливих обставин.

З урахуванням вищенаведеного актом службового розслідування було зроблено висновок, що військовослужбовців: заступника командира бойової машини-навідника оператора 3 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 та стрільця номера обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата … вважати такими, що ІНФОРМАЦІЯ_6 зникли безвісті за особливих обставин під час безпосередньої участі у бойових діях та здійснення заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в районі ведення бойових дій, інформація про місце перебування (знаходження) яких невідоме, а також відсутні відомості щодо загибелі (смерті), або знаходження у полоні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішувала виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Тож тлумачення згаданої правової норми має сприяти швидкому відновленню стану правової визначеності та забезпеченню справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987.

У цьому наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані російською федерацією території України. Цей наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987, с. Шевченко Перше Покровського району Донецької області, в районі якого під час виконання бойового завдання зник безвісти ОСОБА_2 , віднесено до територій тимчасово окупованої з 11.11.2025 р.

Отже, відлік шестимісячного строку для оголошення сина заявника померлим розпочався лише з 11.11.2025 р, а із заявою про оголошення померлим звернулися до суду 17.02.2026 р..

Окрім того, національною поліцією за фактом безвісти зникнення солдата ОСОБА_2 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні ЄРДР № 12025111230001158 від 02.06.2025 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 02.02.2026 вбачається, що ОСОБА_2 зник на території бойових дій (під час воєнних дій).

Згідно інформації Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» стало відомо, що згідно із виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави агресора ОСОБА_2 відсутня інформація.

Згідно листа Служби безпеки України відомо, що об`єднаний центр створює і веде облік оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, та незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України, здійснює координацію заходів щодо пошуку, звільнення таких категорій осіб. Під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями фактичні дані про місцезнаходження ОСОБА_2 перебування його у полоні держави-агресора тощо Об`єднаним центром не отримувались. Водночас повідомив, що Об`єднаний центр продовжує здійснювати співпрацю з органами державної влади в рамках координації пошуку, звільнення кожного українського оборонця, в т.ч. зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. United Kingdom) ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою.

Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

Всі інші дані, які містяться у матеріалах справи були подані представником заявника під час перебування даної заяви на розгляді, а отже матеріали справи не містять переконливих та беззаперечних доказів на підставі яких суд міг б прийти до висновку про можливість оголошення померлим ОСОБА_2 , тому заява ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного і керуючись ЦК України, ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Кучковська Олександра Юріївна, заінтересовані особи: Кагарлицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення особи померлою залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне текст рішення суду складено 23.09.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко

присяжні: Л.І. Мачульська

В.П. Салія

Оригінал: reyestr.court.gov.ua