Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №393/105/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 393/105/26

Провадження № 2/368/970/26

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"24" серпня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кагарлику справу за ОСОБА_1 (Кіровоградська область, Кропивницький район, с.Петрокорбівка) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітніх дітей без згоди батька, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом посилаючись на те, що 27 березня 2025 року Новгородківський районний суд Кіровоградської області виніс заочне рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Від шлюбу вони мають неповнолітніх дітей:

• ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

• ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

• ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

• ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

• ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Діти проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні. З метою реалізації прав дітей, їй необхідно зареєструвати місце проживання дітей.

Однак, відповідач безпідставно не дає згоди на реєстрацію місця проживання дітей, а тому просить суд надати дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітніх дітей без згоди батька.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, просила слухати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду повернулася судова повістка з відміткою, що адресат відсутній. Відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця знаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, тобто відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, а тому на підставі ст. 280 ЦПК України та зі згоди представника позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

27 березня 2025 року Новгородківський районний суд Кіровоградської області виніс заочне рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Від шлюбу вони мають неповнолітніх дітей:

• ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

• ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

• ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

• ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

• ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Діти проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні. З метою реалізації прав дітей, їй необхідно зареєструвати місце проживання дітей.

Відповідач безпідставно не дає згоди на реєстрацію місця проживання дітей, що унеможливлює:

• оформлення соціальних виплат;

• отримання медичних та освітніх послуг;

• належну реалізацію прав дітей.

Домовитися з відповідачем у добровільному порядку не вдалося.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно з ч.3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

За ч.1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 статті 154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною 2 статті 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку, відповідно до якого подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Однак, відповідач у добровільному порядку згоди на реєстрацію місця проживання дитини за місцем проживання матері не надає.

Отже, за відсутності письмової згоди батька на реєстрацію, позивачка позбавлена можливості зареєструвати місце проживання дітей за адресою свого місця проживання.

Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Отже, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Судом встановлено, що діти фактично проживають разом із матір`ю, позивачкою у справі, та після припинення шлюбних відносин, із відповідачем фактично було втрачено останній не допомагає виховувати та утримувати дітей, відтак отримати в добровільному порядку згоду на реєстрацію дитини позивачем у відповідача не вбачається за можливе.

Відсутність реєстрації місця проживання малолітніх дітей за фактичним місцем проживання зі своєю матір`ю суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію їх прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц наголошено, що при вирішенні спорів щодо дітей суди мають виходити з принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини у рішеннях «Хант проти України» та «М. С. проти України» вказав, що між інтересами батьків та дитини повинна існувати справедлива рівновага, при цьому пріоритет мають саме інтереси дитини, а також необхідність забезпечення її розвитку у стабільному та безпечному середовищі.

З огляду на наведене, враховуючи пріоритет інтересів дітей та їх найкраще забезпечення, встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення про надання згоди на реєстрацію місця проживання дітей без згоди батька за місцем проживання матері буде ефективним способом захисту прав дітей, а відтак позовні вимоги про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дітей без згоди батька є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 10. 11, 60, 88, 212-215, 224-226, 280-282 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст. 160 СК України, ст. ст. 29, 242 ЦК України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітніх та малолітніх дітей:

• ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

• ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

• ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

• ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

• ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,

за адресою проживання матері ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 без згоди батька.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1331,20 грн.

Рішення набуває законної сили відповідно до ст. 289 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 24.08.2026 року.

Суддя Іванюта Т.Є.