Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №367/7108/25 — Вишгородський районний суд Київської області

24.09.2026 Справа № 367/7108/25

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря Михайлик Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгорода в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

20.06.2025 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором за №1024-2409 від 15.01.2022 року в розмірі 14 280 грн., а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу. Так, в обґрунтування позову представник зазначав, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та відповідачкою 15.01.2022 укладено договір за №1024-2409, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 2 000 грн. на наступних умовах: строк, на який надається кредит - 300 календарних днів, з моменту перерахування кредиту позичальнику; заявлений строк користування кредитом – 14 календарних днів. Останній календарний день заявленого строку - 28.01.2022. Відповідно до п. 1.2. договору - кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Тип кредиту кредитна лінія. Відповідно до договору про відкриття кредитної за №1024-2409 від 15.01.2022 року - кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 2 000 грн., що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту. Отже, кредитором виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі. В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком заборгованості, у зв`язку з чим станом на 17.06.2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 14 280 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 2 000 грн. та за відсотками – 12 280 грн., чим порушуються права та інтереси позивача. Між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу за №УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року. Так, відповідно до п. 2.1 зазначеного договору - первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим договором. На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр за №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги і за кредитним договором за №1024-2409 від 15.01.2022 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 . В свою чергу позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу за №УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року, а також вимога про сплату заборгованості від 26.12.2024 року. Отже, станом на дату подання даної позовної заяви позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором за №1024-2409 від 15.01.2022 року, укладеним між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1

20.01.2026 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області зазначену справу за позовом ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР до ОСОБА_1 було передано для розгляду за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області, справа надійшла до суду 02.03.2026 року.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06.03.2026 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12 та 17.03.2026 року до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги до нього, розрахунок є необґрунтованим, позивачем не надано належних доказів на укладення кредитного договору у встановленому законом порядку, просила застосувати строк позовної давності та розглядати справу за її відстуності.

В судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, при цьому надала до суду заяву в якій розгляд справи просила проводити за її відсутності, врахувавши заперечення викладені у відзиві на позовну заяву.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності учасників провадження суд враховує їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, наявність заяв про можливість розгляду справи за їх відсутності, а також положення ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України - у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. А відтак, оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного:

Так, відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Так, судом встановлено, що наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за№301-П від 20.12.2021 року затверджено правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (а.с. 26-36).

15.01.2022 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії за №1024-2409 (а.с. 20-25).

Відповідно до п. 1.1 Договору кредитодавець відкриває для Позичальника невідновлювану кредитну лінію (далі - Кредитна лінія) на наступних умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору кредитодавець зобов`язується відкрити Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання грошових коштів (далі – Кредит) Позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом. Тип Кредиту – кредитна лінія.

Згідно з п. 1.3 Договору мета отримання Кредиту, тобто мета відкриття Кредитної лінії: для задоволення особистих потреб Позичальника.

У відповідності до п. 2.1 Договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір Кредиту: 2000.00 (дві тисячі цiлих, нуль сотих ) гривень.

Згідно з п. 2.2 Договору кредит надається Позичальнику шляхом перерахування грошової суми, вказаної у п. 2.1. цього Договору, Позичальнику. Кредит надається Позичальнику протягом 3 (трьох) днів з моменту укладання цього Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору тип процентної ставки за користуванням Кредитом - фіксована.

Згідно з п. 2.4 Договору заявлений строк користування Кредитом складає 14 (чотирнадцять цiлих, нуль сотих ) календарних днів з дня надання Кредиту. Заявлений строк – це обраний Позичальником в момент укладання цього Договору строк користування Кредитом протягом якого може бути використано право користування Кредитом за Пільговою та/або Зниженою процентною ставкою (далі – Заявлений строк). Позичальник має право достроково до закінчення Строку кредитування, передбаченого у п.2.8. цього Договору сплатити Кредит повністю у останній календарний день Заявленого строку, як зазначено у п.п. 2.4.1 – 2.4.5. цього Договору.

Пунктами 2.4.1-2.4.5 Договору передбачено, наступне: дата видачі кредиту – 15.01.2022 року; останні день Заявленого строку/ дата першої сплати процентів за користування Кредитом (дострокове повернення в кінці Заявленого строку) – 28.01.2022 року; сума кредиту – 2 000,00 грн.; нараховані проценти за користування Кредитом у заявлений строк, грн. – 560,00 грн.; разом до сплати, грн. – 2 560,00 грн.

Відповідно до п. 2.5 Договору періодичність внесення платежів за користування Кредитом після закінчення Заявленого строку здійснюється відповідно до пункту 3.5. – 3.9. цього Договору та обчислення загальної вартості Кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за весь строк кредитування Договору відповідно до Методики Національного банку України визначені у Додатку 3 до цього Договору.

Згідно з п. 2.6 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно починаючи з першого дня видачі Кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, в наступних розмірах: Стандартна процентна ставка 3.00% (три цiлих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключення строку використання права користування Кредитом за Зниженою та/або Пільговою ставкою). Знижена процентна ставка 2.00% (дві цiлих, нуль сотих відсотки(-ів)) (право користування Кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п.3.4 - 3.9. цього Договору). Пільгова процентна ставка 0,01% (нуль цілих, одна сота відсотка) (право користування Кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п. 3.4. - 3.6. цього Договору).

У відповідності до п. 2.7 Договору укладання цього Договору не передбачає укладання договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням Кредиту.

Згідно з п. 2.8 Договору строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів (до 11.11.2022) з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування). Строк Договору є рівним Строку кредитування. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 2.9. Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 1 139 965,00 %.

Згідно з п. 2.10 Договору орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь строк кредитування) складає: 20 000,00 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом 18 000,00 грн.

У відповідності до п. 2.11 Договору обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості Кредиту є репрезентативними та базуються на обраних Позичальником умовах кредитування, зазначених в Договорі, і на припущенні, що Договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Орієнтовна реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за Договором залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору.

Крім того, 15.01.2022 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, яким передбачено основні умови крелитування (а.с. 37-41).

Факт надання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2 000 грн. на карту за №516812*46 підтверджується довідкою директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (а.с. 18).

26.12.2024 року між ТОВ «НОВИЙ КОЛЛЕКТОР» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» укладено договір факторингу за №УКФ-261224-2, у відповідності до умов якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором №1024-2409 від 15.01.2022 року перейшло до ТОВ «НОВИЙ КОЛЛЕКТОР» (а.с. 44-53, 60-63).

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором за №1024-2409 від 15.01.2022 року становить 14 280 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 2 000 грн. та за відсотками – 12 280 грн. (а.с. 64-89).

Таким чином, судом встановлено, що первісний кредитор повністю виконав свої зобов`язання за укладеним договором, надавши відповідачці кредитні кошти на умовах, передбачених договором. У свою чергу, відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання, не сплатила кредит та проценти за користування кредитом у повному обсязі, у зв`язку із чим в неї виникла заборгованість у загальному розмірі 14 280 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом ст. 626, ст. 628 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу - сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України - позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України - за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України - використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Також відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України - кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України - заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Стаття 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому, аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі ст. 13 та ст. 89 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Досліджуючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідачки про стягнення заборгованості за договором №1024-2409 від 15.01.2022 року.

Наявними у справі доказами підтверджується той факт, що відповідачці було надано кредитні кошти на умовах, передбачених договором, однак остання допустила прострочення виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами укладеного кредитного договору. А відтак, враховуючи невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань, щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості в строки, передбачені умовами кредитного договору, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає вимоги позивача, щодо стягнення з відповідачки на його користь заборгованості за договором за №1024-2409 від 15.01.2022 року у розмірі 14 280 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Натомість, належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові, а також доказів погашення заборгованості у строки, визначені умовами кредитного договору, відповідачкою суду не надано.

Водночас суд не приймає до уваги твердження відповідачки щодо необґрунтованості позовних вимог з огляду на ненадання позивачем належних доказів переходу до нього права вимоги, необґрунтованість розрахунку заборгованості та відсутність належних доказів укладення кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження набуття права вимоги до відповідачки позивачем надано договір факторингу за №УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року, а також витяг з реєстру боржників, в якому зазначено відповідачку та її заборгованість за договором за №1024-2409 від 15.01.2022 року. Зазначені документи у своїй сукупності підтверджують факт переходу права вимоги саме за спірним кредитним договором від первісного кредитора до позивача.

Щодо посилань відповідачки на необґрунтованість розрахунку заборгованості, суд зазначає, що позивачем надано розрахунок, у якому визначено складові заявленої до стягнення заборгованості, періоди її нарахування та розмір відповідних платежів. Вказаний розрахунок узгоджується з умовами кредитного договору та іншими наданими до суду доказами. Відповідачкою, у свою чергу, не надано власного розрахунку, який би спростовував визначений позивачем розмір заборгованості, не наведено конкретних арифметичних помилок чи інших обставин, які б свідчили про неправильність здійсненого позивачем нарахування.

Саме по собі заперечення відповідачки щодо розміру заборгованості без наведення конкретних обставин, які спростовують правильність розрахунку, не є достатнім для висновку про його необґрунтованість.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідачки про відсутність належних доказів укладення кредитного договору. З матеріалів справи вбачається, що договір за №1024-2409 від 15.01.2022 року укладений в електронній формі, а його умови містять відомості про сторони договору, суму кредиту, строк кредитування, розмір процентів та інші істотні умови.

З огляду на сукупність зазначених доказів суд доходить висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а твердження відповідачки про недоведеність факту укладення кредитного договору спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують факт виникнення у відповідачки кредитного зобов`язання, набуття позивачем права вимоги за цим зобов`язанням та розмір заявленої до стягнення заборгованості. Доводи відповідачки в цій частині зводяться фактично до незгоди з доказами та правовою позицією позивача, однак самі по собі не спростовують встановлених судом обставин.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам відповідачки щодо застосування до вимог позивача строку позовної давності:

Суд не погоджується з цією позицією відповідачки щодо застосування до вимог позивача строків давності, виходячи з наступного:

Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України).

Крім того, суд звертає увагу на те, що, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" за № 540-IX від 30.03.2020 року.

Так, Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" за №211 від 11.03.2020 року (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID_19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" за №1236 від 09.12.2020 року (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року на всій території України.

З 24.02.2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" - в Україні введено режим воєнного стану. Відповідно до п. 19 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. ЦК України передбачає виключення із загального правила (спеціальний порядок, правила), яке і має застосовуватися, якщо перебіг позовної давності відбувається під час воєнного стану. Таким виключенням є зупинення перебігу позовної давності.

15.03.2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» за №2120-IX, відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст.ст. 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

А відтак, суд не вбачає підстав для застосування до вимог позивача наслідків строку спливу позовної давності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, а також повного задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн. суд зазначає наступне:

Згідно з ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі за №362/3912/18 (провадження за №61-15005св19) та від 30.09.2020 року в справі за №201/14495/16-ц (провадження за №61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява за №19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява за №58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: договором про надання правничої допомоги за №07/24-НК від 02.07.2024 року, додатковими угодами за №4 від 14.08.2024 року, №17 від 03.04.2025 року та №19 від 16.04.2025 року до договору про надання правничої допомоги, звітом про виконану роботу відповідно до договору про надання правничої допомоги за №07/24-НК від 02.07.2024 року по клієнту ОСОБА_1 , платіжною інструкцією №17068 віл 17.06.2025 року.

Разом з цим, суд вважає завищеною оплату наданих послуг, оскільки заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

Справа розглядалась в спрощеного позовного провадження з викликом сторін, однак адвокат не приймав участі в судових засіданнях. Враховуючи принцип розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням співмірності виконаної адвокатом роботи, та заявленої суми до стягнення, складності справи.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що, представник позивача в судове засідання не прибував, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише з складення позовної заяви.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 1 500 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, за №303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява за №4909/04, від 10.02.2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 203, 207, 215, 512-517, 610- 612, 625-629, 639, 1048-1050, 1077-1080, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії за №1024-2409 від 15.01.2022 року в загальному розмірі - 14 280 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» витрати по сплаті судового збору у розмірі – 2 442 (дві тисячі чотириста сорок дві ) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» витрати на правову допомогу у розмірі - 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ: 43170298, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд.13, оф.601.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя О.П. Дьоміна