Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №362/345/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/345/25

Провадження № 2/362/429/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Начальник служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області – Бедраківська Л.М. звернулась до суду з позовом, після уточнення позовної заяви остаточно просить позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на їх утримання в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття. По досягненню ОСОБА_3 повноліття стягувати з ОСОБА_1 на користь дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на їхнє утримання в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття. По досягненню ОСОБА_4 повноліття стягувати з ОСОБА_1 на користь дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання в розмірі частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей і до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання в розмірі частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття.

Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 2015 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є, відповідно, матір`ю та батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Діти проживали з відповідачкою. та постійно перебувала в полі зору служби у справах дей та сім`ї міської ради та Васильківського міського центру соальних служб, оскільки зловживала алкогольними напоями та неналежно доглядала за дітьми. Ій надавалась матеріальна допомога, соціальні послуги, неодноразово проводились профлактичні бесіди, вдидування за місцем проживання. Зазначене підтверджується листами виділення поліші №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київської області № 11456 від 23.09.2024. Васильківського центру соціальних служб № 57-06/б-08. Останнім часом Відповідачі взагалі самоусунулись від виконання батьківських обов?язків відносно дітей, не піклувалась про фізичний і духовний розвиток дітей, стан їх навчання, підготовку до самостійного життя. зокрема: не забезпечували необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей. що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкувалась з дітьми в обсязі. необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надавала дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей: не сприяла засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі; не виявляла інтересу до внутрішнього світу дочок: не створювала умов для отримання дітьми освіти.

У зв?язку із безпосередньою загрозою для життя і здоров?я малолітні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 були відібрані від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що складено акти про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради від 07.10.2024 № 523 малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , були відібрані від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після відібрання діти перебували на обстеженні у комунальному некомерційному підприємстві «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування». Як вбачається з висновків про стан здоров?я, розумовий і фізичний розвиток дітей, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здорові, ОСОБА_8 хвора, їй діагностовано досить складні захворювання.

За ініціативи служби у справах дітей та сім?ї Васильківської міської ради діти на підставі направлення департаменту охорони здоров?я Київської обласної державної адміністрації діти влаштовані до Комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований будинок дитини м. Біла Церква».

Вище зазначене підтверджує той факт, що батьки не виконують свої обов`язки по вихованню дітей, у зв`язку із цим позивач в інтересах дітей вважає за доцільне позбавити Відповідачів батьківських прав та прийняти рішення про стягнення з Відповідачів аліментів на користь дітей.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 56-58).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2026 року прийнято до розгляду заяву Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради – про зміну позовних вимог у цивільній справі за позовом Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав (а.с.100-103).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.134-137).

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області – Бруква М. в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити, оскільки батьки самоусунулись від виховання дітей, життям дітей не цікавляться, діти вже вилучені із сім`ї та влаштовані у «Спеціалізований обласний будинок дитини м.Біла Церква», де і перебувають. Батьки їх не відвідують. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися повідомллився належним чином, шляхом направлення судових повісток поштою за зареєстрованим місцем проживання, але повертаються конверти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», та у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на сайті «Судової влади” не скористалися своїм право подати відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу на підставі наявних доказів у справі..

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, враховуючи висновок психолога, за відсутності відзиву відповідачів, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 29.10.2015 року ОСОБА_2 , зареєстрував шлюб із ОСОБА_9 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київської області, актовий запис №456, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.12).

Від шлюбу у сторін народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.13).

Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 народився ОСОБА_4 , батьками якого записані батько ОСОБА_10 та мати ОСОБА_1 (а.с.16).

Також як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 народилася ОСОБА_4 , батьками якої записані батько ОСОБА_10 та мати ОСОБА_1 ( а.с. 19).

Відповідно до листа Васильківського центру соціальних служб №57-06/б-08 від 23.09.2024 встановлено, що умови проживання жахливі, в квартирі безлад, чути сморід, в кімнатах розкидані речі, підлога вкрита шаром бруду, кухня та санвузол в занедбаному станію, антисанітарія. Не дивлячись на те, що підлога в квартирі брудна, молодші діти ходять босі, діти кричать, плачуть, голодні. В будинку не створені належні умови для проживання, діти не забезпечені всім необхідним (а.с. 22).

Згідно з листа Васильківського центру соціальних служб №57-06/б-08 від 23.09.2024, було встановлено, що проживання та знаходження малолітніх дітей разом з матір?ю загрожує їх життю та здоров`ю (а.с.23).

Відповідно до Акту про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінють від 27.09.2024 року у зв?язку із безпосередньою загрозою для життя і здоров?я малолітні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 були відібрані від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.25).

Рішенням Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 07.10.2024 року №523 було прийнято рішення про негайне відібрання дітей у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю (а.с.24).

Як вбачається з висновків про стан здоров?я, розумовий і фізичний розвиток дітей, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здорові, ОСОБА_8 хвора, їй діагностовано досить складні захворювання (а.с.26-31).

Наказами Міністерства охорони здоров`я України Київської обласної ради департаменту охорони здоров`я кода КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 зараховано до закладу на підставі направлення Київської обласної державної адміністрації (а.с. 32-34, 35-37).

Відповідно з актом про факт передачі дитини від 20.11.2024 року ОСОБА_3 , на момент передачі, стан здоров`я дитини середньої важкості (відповідно до основного захворювання) (а.с. 38).

Згідно з актом про факт передачі дитини від 20.11.2024 року ОСОБА_4 , на момент передачі, стан здоров`я дитини задовільний (а.с. 39)

Відповідно з актом про факт передачі дитини від 20.11.2024 року ОСОБА_4 , на момент передачі, стан здоров`я дитини здоровий (а.с. 40)

Рішенням Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 17.11.2025 № 713 затверджено висновок Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 115-116).

Як вбачається із наданого листа КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» від 21.05.2026 року, що у відповідь на Ваш лист адміністрація КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» повідомляє, що малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у закладі на повному державному утриманні з 08.11.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20.11.2024 року по-теперішній час як діти, які залишились без батьківського піклування. Доводять до відома, що проводити опитування, та ставити запитання ОСОБА_7 наведеного Вами прикладу є травматичним та емоційно тяжким для малолітньої дитини. Психолог закладу провів опитування дитини з огляду на ризик повторної травматизації та витісненням психотравмуючих спогадів дитини. 3 ОСОБА_11 провести опитування не має можливості в міру віку, рівня розвитку та основного захворювання. Батьки дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за час перебування дітей в закладі жодного разу не відвідали своїх малолітніх дітей, не телефонували, не цікавилася станом здоров?я, потребами, життям та розвитком дітей, не приймали участі у вихованні та утриманні (а.с.148-149).

Як вбачається із заключення психолога за результатами бесіди з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дитина щодо запитання хоче вона до мами дитина напружилась і змовкла, інші запитання здати є неможливо враховуючи вік дитини (а.с.150).

Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та оцінка суду.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції, про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Згідно з частиною восьмою статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України, орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція прав людини) (пункт 47 рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в цьому випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції прав людини і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке, у свою чергу, не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд, з однієї сторони, має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції прав людини. З іншої сторони, обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення права неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Статтею 8 Конвенції прав людини гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції прав людини, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського суду у справі «Хант проти України»).

Європейський суд у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Разом з тим у рішенні Європейського суду у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Таким чином, при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

Також, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21), Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків».

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. Існуючі сімейні зв`язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією. Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасувало лише правовий зв`язок між ним та його дітьми, підтвердило відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та дітьми.

Так, згідно висновкуСлужби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, який затверджено Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області № 713 від 17.11.2025 року, виконавчий комітетВасильківської міської ради, як і орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З вказаного висновку вбачається, що батько з матір`ю повністю самоусунулись від виховання і утримання дітей, оскільки за час перебування дітей в закладі «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» вони жодного разу не відвідали дітей, не телефонували, не цікавилася їх самопочуттям, станом здоров`я та розвитку, участі у їх вихованні та утриманні не приймають (а.с. 151-152).

Суд погоджується з даним висновком та зазначає, що після передання 20.11.2024 року дітей до «Спеціалізованого обласного будинку дитини м. Біла Церква» жодних дій, спрямованих на виконання батьківських обов`язків, відповідачами вчинено не було. Суд зауважує і на те, що з моменту вилучення дітей та до моменту розгляду справи по суті минуло більше року.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачі відзив на позову заяву та будь-яких доказів на заперечення вимог позивача не надали, з будь-якими клопотаннями за весь період часу не звертались, що свідчить про їх байдуже ставлення як до результатів розгляду справи, так і до долі дітей. Відтак, відповідачами не надано жодного належного та допустимого доказу того, що вони виконують свої батьківські обов`язки або не можуть їх виконувати з поважних причин.

Крім того, відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 171 Сімейного кодексу України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до ст. 45 ЦПК України під час розгляду справи, малолітня або неповнолітня особа має також право безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки.

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, необхідно проводити бесіду з останньою, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків (постанова КЦС ВС від 26 січня 2023 року в справі №164/812/21).

Судом, враховуючи специфіку спірних правовідносин та предмет судового розгляду, а також зважаючи на те, що для правильного встановлення обставин справи потрібно врахувати думку дитини, але враховуючи малолітній вік діте, яка ісамостійно ще не здаті висловити свою думку, судом було витребувано у Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської областіписьмові опитування дітей КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» повідомила, що малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у закладі на повному державному утриманні з 08.11.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20.11.2024 року по-теперішній час як діти, які залишились без батьківського піклування. Доводять до відома, що проводити опитування, та ставити запитання ОСОБА_7 наведеного Вами прикладу є травматичним та емоційно тяжким для малолітньої дитини. Психолог закладу провів опитування дитини з огляду на ризик повторної травматизації та витісненням психотравмуючих спогадів дитини. 3 ОСОБА_11 провести опитування не має можливості в міру віку, рівня розвитку та основного захворювання. Батьки дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за час перебування дітей в закладі жодного разу не відвідали своїх малолітніх дітей, не телефонували, не цікавилася станом здоров?я, потребами, життям та розвитком дітей, не приймали участі у вихованні та утриманні (а.с.148-149).

Як вбачається із заключення психолога за результатами бесіди з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дитина щодо запитання хоче вона до мами дитина напружилась і змовкла, інші запитання здати є неможливо враховуючи вік дитини (а.с.150).

З огляду на зазначене, та встановлено в ході розгляду справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_12 свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків щодо дітей, а саме: не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей, суд вважає вимоги позивача про позбавлення батьківських прав доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому є законні підстави для їх задоволення, а саме позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 відносно їх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Разом з цим, згідно ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду (ч. 3 ст. 166 СК України).

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів, згідно ст. 182 СК України, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), враховуючи обставини, визначені ст. 182 СК України, суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути аліменти на користь опікуна (піклувальника), під опікою яких будуть перебувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , 01.06.2024 року із врахуванням на трьох дітей у розмір 1/3 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 повноліття. По досягненню ОСОБА_3 повноліття стягувати з ОСОБА_1 на користь дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на їхнє утримання в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повноліття. По досягненню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повноліття стягувати з ОСОБА_1 на користь дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання в розмірі частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей і до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь опікуна (піклувальника), під опікою яких будуть перебувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , аліменти на її утримання в розмірі частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття.

Приходячи до вказаного висновку суд враховує, що таке рішення в розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є «законним», оскільки ґрунтується на нормах статей 164-166 СК України, відповідає «законній меті», оскільки спрямовано на захист прав і інтересів дітей, та є «необхідним у демократичному суспільстві», оскільки застосоване втручання з боку держави відповідає нагальній соціальній потребі та є пропорційним поставленій легітимній меті беручи до уваги, що врахування основних інтересів дітей є вирішальним чинником у кожній справі такого типу.

Згідно ст. 169 СК України суд роз`яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Суд вважає вимоги позивача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому є законні підстави для їх задоволення.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідачів.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», статтями 150, 152, 155, 164, 166, 167, 171, 180, 182, 183 СК України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 271, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь опікуна (піклувальника), під опікою яких будуть перебувати діти, аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 13 січня 2025 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття.

По досягненню ОСОБА_3 повноліття стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь опікуна (піклувальника), під опікою яких будуть перебувати діти, аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку,починаючи з 13 січня 2025 року і до досягненя дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повноліття.

По досягненню ОСОБА_4 повноліття стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь опікуна (піклувальника), під опікою якого буде перебувати дитина, аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з 13 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь опікуна (піклувальника), під опікою якого буде перебувати дитина, аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з 13.01.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено 24.09.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко