Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №362/8037/24 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/8037/24

Провадження № 2/362/380/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свої вимоги мотивувала тим, що 12.12.2012 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Від спільного сімейного життя народився сини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2019 року шлюб було розірвано та стягнуто з відповідача аліменти на утримання дітей. Впродовж всього часу відповідач не в повному обсязі виконував рішення суду, не регулярно сплачував аліменти на дітей, витрати з кожним роком збільшувалися, діти пішли до школи їх потреби зросли, а тому коштів було недостатньо для належного утримання дітей, а тому вона змушена була подати до суду на збільшення розміру аліментів. Рішенням суду змінено розмір визначений рішенням суду від 08.11.2019 року та стягнуто з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн. На 30.10.2024 року сума заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №60908918 складає 126 000 грн. Васильківською міською радою Київської області виконавчим комітетом видано рішення про призначення способу участі Відповідача у виховання та спілкуванні з синами, та призначено години спілкування кожної першої та третьої суботи та неділі в місяць з 10:00-17:00, а в літній період тривалістю до одного місяця за домовленістю між батьками. Відповідач нехтує рішенням виконавчого комітету, ніяким чином не піклується про синів не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами та досягненнями, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей їх навчанням, тощо.

04.09.2021 року нею було подано заяву до відділу поліції №1 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області, щодо не виконання рішення міської ради. За результатами розгляду звернення їй було надано відповідь від 17.09.2021 року. Від Відповідача, є розписка про те, що він не буде чинити моральний та фізичний тиск або переслідування і не буде наближатися без дозволу Позивача.

Батько дітей, відповідач по справі, з дітьми не спілкується, не цікавиться їх здоров`ям, життям, не допомагає матеріально, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав було залишено без руху з наданням строку протягом п`яти днів з дня її отримання для усунення недоліків позову (а.с.48-51).

У встановлений в ухвалі суду строк, позивач усунула недоліки позовної заяви, подавши уточнену позовну заяву.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2025 рокуприйнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Витребувано із Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради на виконання вимог ст. 19 СК України письмовий висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.69-71).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2026 року клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи доказів було задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на подання доказів та долучено докази. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.158-161).

ОСОБА_1 , в судовому засіданні просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав, через те, що батько самоусунувся від дітей, не цікавиться їх життям, здоров`ям, розвитком, фінансово не допомагає та не виправиться , оскільки зловживає спиртними напоями. В подальшому направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток поштою за зареєстрованим місцем проживання, але повертаються конверти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 76, 84, 95, 107, 136, 153, 154, 170), та у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на сайті «Судової влади” (а.с. 164) не скористався своїм право подати відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу на підставі наявних доказів у справі.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради – Бруква М.І. в судовому засіданні підтримав вимоги заяви в повному обсязі, оскільки батько дійсно не піклується дітьми та не приймає участі у вихованні в подальшому подав заяву про розгляд справи у їх відсутності.

В судовому засіданні за участю психолога малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначив, що він би не хотів спілкуватися із батьком, оскільки ним займається мама, брат.

В судовому засіданні за участю психолога малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказав що він погано відноситься до батька, останній раз він йому телефонував десь у 2025 році або 2024.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, враховуючи думку малолітніх дітей, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що сторони з 12.12.2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2019 року було розірвано, що підтверджується копією рішення суду (а.с. 15-18).

Від шлюбу сторони мають синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 (а.с. 20) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 (а.с. 19).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2019 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн, до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 повноліття, а потім в розмірі 1500 грн. до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15-17).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2022 року змінено розмір визначений рішенням суду від 08.11.2019 року та стягнуто з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с.26-27).

Відповідно до довідки -розрахунку від 30.10.2024 року заборгованість по аліментах ОСОБА_2 складає 126 000 грн. (а.с.28-29).

Як вбачається із рішення Васильківської міської ради Київської області виконавчим комітетом визначено спосіб участі Відповідача у виховання та спілкуванні з синами, та призначено години спілкування кожної першої та третьої суботи та неділі в місяць з 10:00-17:00, а в літній період тривалістю до одного місяця за домовленістю між батьками (а.с.30).

Відповідно до довідок ОЗО «Васильківського академічного ліцея «Престиж», що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчаються у їх закладі (а.с.31).

Згідно характеристики наданої ОЗО «Васильківського академічного ліцея «Престиж» ОСОБА_4 вбачається, що батько ОСОБА_2 не приділяє належну увагу навчанню та вихованню сина. За весь період навчання він не брав участі в освітньому процесі (а.с.32, 122).

Відповідно до характеристики наданої ОЗО «Васильківського академічного ліцея «Престиж» ОСОБА_3 вбачається, що батько ОСОБА_2 не приділяє належну увагу навчанню та вихованню сина. За весь період навчання він не брав участі в освітньому процесі (а.с.33, 123).

Згідно до Декларації № 0000-4124-705А та Декларації № 0000-МХР3-769Н про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, укладеною позивачем як законним представником малолітніх дітей з лікарем і в разі захворювання дітей за допомогою до сімейного лікаря ОСОБА_6 , звертається мати ОСОБА_1 , батько не звертається (а.с. 34-35).

Відповідно до довідки форми 5 №1114 від 31.10.2024, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом в Національному військово-медичному клінічному центрі де характеризується позитивно (а.с. 36-37).

Згідно до Акту обстеження умов проживання № 209 від 25.12.2024 року, вбачається, що за місцем проживання малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 створено всі належні умови. Житло утримується в належному санітарному стані, наявні умови, які можуть бути використані для проживання та розвитку дітей. Наявні базові житлово-побутові умови, наявні меблі та предмети побуту,що можуть бути використані для забезпечення потреб дитини. Матір виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до дітей, діти знаходяться на повному її утриманні (а.с. 61).

Відповідно до довідки-розрахунку від 17.11.2025 року заборгованість по аліментах ОСОБА_2 станом на 31.10.2025 року становить 204 000 грн. (а.с.120-121).

06.04.2026 року Службою у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради надано Висновок відповідно до якого вони вважають за доцільне позбавлення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.147-149).

Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та оцінка суду.

У ст. 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із частинами 2 та 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, зокрема, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені ст. 166 СК України.

Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

За положеннями ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється ст. 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано ст. 8 Конвенції. З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що малолітні сини, з моменту розірвання шлюбу між батьками постійно проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Як вказує позивачка та встановлено судом, відповідач не проживає із малолітніми дітьми однією сім`єю, не бере участі у вихованні дітей, не піклується про дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує необхідного харчуванням, медичного догляду і лікування дітей як складову частину виховання.

У відповідності до вимог ч. 1, 4, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач відзив на позову заяву та будь-яких доказів на заперечення вимог позивача не надав, з будь-якими клопотаннями за весь період часу не звертався, що свідчить про його байдуже ставлення як до результатів розгляду справи, так і до долі дітей. Відтак, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що він виконує свої батьківські обов`язки або не може їх виконувати з поважних причин.

Частиною 2 ст. 157 СК України визначено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Разом з тим, доказів участі відповідача у вихованні дітей, піклування про них, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріальне забезпечення, харчування, медичний догляд і лікування суду не надано, що дає суду підстави визнати відсутність таких дій зі сторони відповідача доведеними.

Крім того, жодних об`єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні синів з боку відповідача, матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 171 Сімейного кодексу України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до ст. 45 ЦПК України під час розгляду справи, малолітня або неповнолітня особа має також право безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки.

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, необхідно проводити бесіду з останньою, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків (постанова КЦС ВС від 26 січня 2023 року в справі №164/812/21).

Судом, враховуючи специфіку спірних правовідносин та предмет судового розгляду, а також зважаючи на те, що для правильного встановлення обставин справи потрібно врахувати думку дитини, судом було разом із психологом допитано малолітніх дітей, які зазначили, що не бажають спілкуватися із батьком, також згідно висновку служби у справах дітей, які вважають доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей, позбавлення ОСОБА_2 , батьківських прав відносно малолітніх дітей.

Існуючі сімейні зв`язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією.

Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасовує лише правовий зв`язок між ним та дітьми, підтверджує відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та синами.

У даній справі, з урахуванням того, що з квітня 2024 року відповідачем ігноруються будь-які повідомлення від органу опіки та суду, він фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, суд вказує на те, що є недоцільним попередження ОСОБА_2 щодо зміни ставлення до дітей, оскільки і на момент розгляду судом, його поведінка не змінюється.

З огляду на зазначене, та встановлено в ході розгляду справи, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо дітей, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей; не створює умов для отримання дітьми освіти, а також враховуючи думку малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не хочуть спілкуватися із батьком, суд вважає вимоги позивача про позбавлення батьківських прав доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому є законні підстави для їх задоволення, а саме позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Приходячи до вказаного висновку суд враховує, що таке рішення в розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є «законним», оскільки ґрунтується на нормах статей 164-166 СК України, відповідає «законній меті», оскільки спрямовано на захист прав і інтересів дітей, та є «необхідним у демократичному суспільстві», оскільки застосоване втручання з боку держави відповідає нагальній соціальній потребі та є пропорційним поставленій легітимній меті беручи до уваги, що врахування основних інтересів дитини є вирішальним чинником у кожній справі такого типу.

Згідно ст. 169 СК України суд роз`яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та зважаючи на те, що позивачем при зверненні до суду із позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, яка міститься в матеріалах справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», статтями 150, 152, 155, 164, 166, 167, 171 СК України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 271, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа:Виконавчий комітет Васильківської міської ради, про позбавлення батьківських прав – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради, місцезнаходження: 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Покровська, буд. 15/1, кімн. 1.

Текст рішення складено 24.09.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко