Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №361/5571/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/2882/26, cправа № 361/5571/26

24.09.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» вересня 2026 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Василишина В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх заробітку (доходів), щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на дитину у розмірі 50 % від фактично понесених витрат на навчання, що становить 240 505 грн. 00 коп.

В обґрунтування вимог зазначається, що сторони у справі перебували у шлюбі, зареєстрованому 25 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 1947.

Від спільного подружнього життя у них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року розірвано шлюб між сторонами.

Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. У період з 2022-2025 роки малолітній син навчався у приватному навчальному закладі. Доцільність обрання такого закладу обумовлена умовами воєнного стану, питаннями безпеки, наявністю укриття, а також можливістю навчатися у малокомплектних класах для забезпечення стабільного навчального процесу. Загальна вартість витрат на навчання склала 481 010 грн.

00 коп. З підстав стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину позивач звернулася до суду.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

16 червня 2026 року на адресу відповідача ОСОБА_2 направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками. У визначений в ухвалі про відкриття провадження строк відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною восьмою статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі перебували у шлюбі, зареєстрованому 25 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 1947.

Від спільного подружнього життя у них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року, постановленим у справі № 758/4687/17, що набрало законної сили 09 серпня 2017 року, розірвано шлюб між сторонами.

З Витягу з Реєстру територіальної громади від 04 травня 2026 року вбачається, що

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов`язками батьків по вихованню та розвитку дитини, відповідно до статті

150 Сімейного кодексу України (далі – СК України) є обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж

50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі – 1/4 частки заробітку (доходу). При винесенні даного рішення судом враховується рівність обов`язку батьків щодо утримання ними дитини, а також положення діючого законодавства, яким визначено, що аліменти у розмірі 1/4 частини доходів можуть бути стягнуті судом у порядку наказного (безспірного) провадження, що є фактичним законодавчим визначенням оптимального і звичайно прийнятого розміру аліментів на дитину. Крім того, суд враховує положення щодо гарантованого і рекомендованого мінімального розміру аліментів, і виходить з того, що вказаний рекомендований розмір аліментів є мінімальним, і не є поняттям, обмежуючим розмір аліментів. З урахуванням доводів позову та наданих доказів, суд дійшов висновку щодо стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу на дитину, оскільки це в першу чергу відповідатиме її інтересам та не порушить прав сторін.

Щодо вимог про стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 50 % від фактично понесених витрат на навчання.

Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних приписів закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження

№ 61-18284св19), від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Заявляючи вимогу про стягнення додаткових витрат на дитину, позивач посилається на навчання дитини у період з 2022-2025 роки у приватному навчальному закладі.

Так, з довідки № 43 від 14 червня 2023 року, виданої Дитячим естетико-натуралістичним центром «Камелія» Броварської міської ради Броварського району Київської області, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідував з 01 вересня

2019 року по лютий 2022 року позабюджетний гурток «Школа розвиваючого навчання». Батько за час навчання дитини у закладі не з`являвся, успішністю сина не цікавився.

З поданих до суду довідок, виданих ТОВ «Броварська гімназія «МОНОМАКС», вбачається, що ОСОБА_3 навчався у зазначеному закладі.

Відповідно до поданих до суду квитанцій, ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Броварська гімназія «МОНОМАКС» в якості оплати за освітні послуги, екскурсії, тощо, грошові кошти на загальну суму 481 101 грн. 00 коп. У поданій до суду квитанції на суму 158 000 грн. 00 коп. ОСОБА_1 не є платником (а.с.12-35).

Оцінюючи вказані доводи, суд враховує, що витрати на відвідування дитиною приватних навчальних закладів не викликані особливими обставинами, фактично обумовлені зручністю та безпечністю. При розгляді даної справи по суті позивачем не надано доказів того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання сина у приватній школі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дитина навчається в приватній школі за бажанням матері, що не є крайньою необхідністю чи особливими обставинами в розумінні положень статті 185 СК України.

При розгляді даної справи по суті позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б потребу платного навчання дитини у приватній школі при наявності можливості отримання дитиною безкоштовної середньої освіти, гарантованої державою, та не навела мотивів вибору освітнього закладу, що зокрема залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини. Обрання закладу навчання не здійснювалося обома батьками. Навчання дитини у приватному навчальному закладі за рішенням лише одного з батьків та за відсутності особливих обставин, які зумовлювали необхідність навчання дитини у такому закладі та в такий спосіб, не дає однозначної можливості відносити витрати на оплату послуг приватного навчального закладу до додаткових витрат на утримання дитини.

Частиною першою статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, аліменти підлягають стягненню з дня пред`явлення позивачем до суду позову, а саме з 13 травня 2026 року.

Згідно із статтею 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі – 1 331 грн. 20 коп., оскільки позивач при подачі позову звільнений від його сплати.

Керуючись статтями 141, 263-265, 279, 430 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

Аліменти на дитину підлягають стягненню починаючи з – 13 травня 2026 року.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину за один місяць підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі - 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Сторони у справі:

позивач – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );

відповідач – ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин