Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №358/1362/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1362/26 Провадження № 2/358/1124/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Шпак К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богуславської міської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно (гараж), -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Орло Ю.В. 14.07.2026 звернулася до Богуславського районного суду Київської області із позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на гараж 1986 року побудови, загальною площею 32,80 кв.м. з погребом під частиною будівлі та оглядовою ямою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що її чоловіку ОСОБА_2 було надано земельну ділянку під будівництво гаража у АДРЕСА_2 за рахунок вільних земель держземфонду, після чого 1986 року ним було завершено будівництво гаража. Після смерті чоловіка вона успадкувала вищевказану земельну ділянку, оформила право власності на неї, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж їй відмовлено нотаріусом, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вищевказане майно.

В адміністративному порядку позивачка не може зареєструвати право власності на даний гараж, а тому змушена звернутися до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилася, адвокат Орло Ю.В. надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Представник відповідача Богуславської міської ради Київської області Хоменко В.М. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.

Відповідно до частин другої, третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Як вбачається із копії архівного витягу з протоколу № 6 засідання виконавчого комітету Богуславської міської Ради народних депутатів від 17.06.1987 ОСОБА_2 надано земельну ділянку розміром 20 кв.м. під будівництво гаража розміром 4х5 по АДРЕСА_2 за рахунок вільних земель держземфонду (а.с. 8).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори Чаматою І.В. 03.12.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємцем після смерті чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 0,0035 га, кадастровий номер: 3220610100:1:007:0504, що розташована по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с. 9, 12).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав, сформованого 03.12.2025, власником вищевказаної земельної ділянки площею 0,0035 га, кадастровий номер: 3220610100:1:007:0504, що розташована по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 10).

Постановою від 01.07.2026 № 02-31/381 державного нотаріуса Богуславської державної нотаріальної контори Чамати І.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж, розташований по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на вищевказане нерухоме майно (а.с. 11).

Суд звертає увагу на наявну в матеріалах справи розбіжність між роком завершення будівництва гаража, зазначеним у технічному паспорті на гараж від 11.06.2026, виготовленому ТОВ «ПРОЕКТ-МОНТАЖ-БУД» (1986 рік), та датою рішення виконавчого комітету Богуславської міської Ради народних депутатів про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки під будівництво гаража (17.06.1987 року, протокол №6, а.с. 8)

Оцінюючи вказану розбіжність, суд враховує, що технічний паспорт складений через значний проміжок часу після завершення будівництва (майже сорок років), а рік побудови в ньому зазначається орієнтовно, за результатами обстеження наявного об`єкта та наданих замовником відомостей, а не на підставі первинної документації про дату фактичного завершення будівельних робіт.

З огляду на це, суд вважає таку розбіжність технічною неточністю, яка не спростовує встановлених судом обставин щодо зведення гаража саме ОСОБА_2 на законно наданій йому земельній ділянці за цільовим призначенням, та не свідчить про недобросовісність позивачки чи про факт самочинного будівництва в розумінні відсутності будь-яких прав на земельну ділянку на момент зведення об`єкта.

Як вбачається з довідки КП КОР «Київське обласне БТІ» від 16.06.2026 №БЦ 2306/1, станом на 01.01.2013 державна реєстрація гаража АДРЕСА_3 не проводилася (а.с. 16).

Із технічного паспорта на гараж (машино-місце) за адресою: АДРЕСА_4 , виготовленого ТОВ «ПРОЕКТ-МОНТАЖ-БУД» на замовлення ОСОБА_1 , 11.06.2026 вбачається, що гараж має загальну площу 32,80 кв.м. (а.с. 13-15).

Згідно з технічним звітом №441/03.07-26 про проведення технічного обстеження стану гаража (машино-місця), розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , вищевказаний гараж зведений без істотних порушень будівельно-технічних норм та правил, стан гаража на даний час дозволяє безпечно його експлуатувати (а.с. 18).

Таким чином, судом встановлено, що спірний гараж збудований на земельній ділянці, яка належить позивачці на праві приватної власності, із цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів. Будівництво здійснене відповідно до наданого рішення органу місцевого самоврядування та будівельного паспорта.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 331 ч.2 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). В разі якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Нормою ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Вимогами ч. 1 ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що спірний гараж збудований на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності позивачки, відповідає її цільовому призначенню, відомостей про порушення будівельних норм чи прав інших осіб матеріали справи не містять, відповідач позов визнав і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ст.ст. 15, 16, 376 ЦК України, керуючись ст.ст. 200, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на гараж 1986 року побудови, загальною площею 32,80 кв.м. з погребом під частиною будівлі та оглядовою ямою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя К. С. Романенко