Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №357/15185/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15185/26

Провадження № 2-а/357/502/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ярмола О. Я. , розглянувши у порядку письмового провадження, в м.Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову №1452/2026 від 26.05.2026 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на оскарження позивач посилається на те, що про наявність оскаржуваної постанови йому стало відомо в липні 2026 року, оскільки був заблокований його картковий рахунок, позивач фактично перебуває у військовій частині та проходить військову службу. Звернувшись за правничою допомогою повноважний представник позивача 17.08.2026 через ідентифікатор доступу, ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП № 81473349 та дізнався, що виконавче провадження відкрите на підставі постанови №1452/2026 від 26.05.2026, яку склав відповідач.

Позивач зазначає, що 26.05.2026, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення за протоколом серії БЦ РТЦК №1452 про порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.05.2026, відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким установлено, що ОСОБА_1 12.05.2026 близько 14:20 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_1 , не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженої особи солдата ОСОБА_3 , в особливий період, порушивши вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Однак позивач, заперечує факт вчинення вказаного правопорушення, оскільки постанова не містить посилань на належні та допустимі докази, які б підтверджували факт неправомірної поведінки позивача, а відтак вважає що постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Вказує, що 26.05.2026 був доставлений працівниками поліції до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 для здійснення перевірки його даних. Позивач надав для ознайомлення витяг із застосунку «Резерв+» військово-облікового документа та паспорт громадянина України.

Проте, працівники поліції повідомили йому, що ці документи не мають юридичної сили, а тому його буде мобілізовано. Після чого позивач був направлений для проходження ВЛК та утримувався в приміщенні ТЦК до 01.06.2026, поки не був направлений до військової частини для подальшого проходження служби. Вказує, що за час перебування в ТЦК у позивача було примусово вилучено (відібрано) мобільний телефон, та коли його повернули, виявив, що програма «Резерв+» вилучена, та повторно він її встановив, як з`явилась можливість, оскільки вже перебував на військовій службі, та не мав доступу до мобільний телефону.

Позивач зазначає, що оскаржувана постанова не містить доказів про здійснення поліцейським фото і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки військово-облікових документів позивача, показів свідків, рапорту поліцейського. Про те, що відносно нього було складено ппротокол, та відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення позивачу не було відомо, хоча він перебував в прмміщенні ТЦК. Тобто суб`єктом владних повноважень не виконано належним чином обов`язку для забезпечення реалізації позивачем прав, визначених статтею 268 КУпАП.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 подав суду відзив, в якому зазначено про правомірність винесеної відносно позивача постанови, оскільки 12.05.2026 гр. ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_1 не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженої особі. Просить відмовити у задоволенні позову.

Крім того до відзиву відповідачем додано копію рапорту від 08.04.2025, протокол про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 та копію акту про відсутність військово-облікового документа.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 головуючим суддею визначено Ярмолу О.Я.

Ухвалою судді від від 03.09.2026 було відкрито провадження у даній справі, повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 10.09.2026, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було повернуто суду 14.09.2026.

17.09.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_3 подала суду клопотання про закриття провадження по справі.

18.09.2026 представник позивача Чередніченко В.А. через підсистему «Електронний суд» подала заперечення на клопотання (заяву).

18.09.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_3 подала суду клопотання про залишення раніше поданого клопотання про закриття провадження без розгляду, як подане помилково.

22.09.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_3 подала суду відзив на позов.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, приходить до наступного.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом просив поновити строк звернення до суду, оскільки про наявність Постанови №1452/2026 від 26.05.2026, він дізнався в липні 2026 року, коли вже вчинялися дії з виконання цієї постанови, 17.08.2026 представник позивача отримав доступ до інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження, та з даним позовом звернувся позивач до суду 28.08.2026, про що свідчать матеріали справи.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладене, положення ст. 121, 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд вважає, що у позивача наявні поважні причини пропуску 10-денного строку звернення до суду з даним позовом, оскільки відсутні докази повідомлення про розгляд справи та вручення йому Постанови №1452/2026 від 26.05.2026 в інший період часу, ніж вказує сам позивач, крім того, позивач перебуває на службі в ЗСУ, а тому підлягає поновленню процесуальний строк на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Встановлено, що 12.05.2026 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю військово-облікового документу військовозобов`язаного та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника солдата ОСОБА_3 , в особливий період, що є порушенням вимоги частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В оскаржуваній позивачем постанові зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 12.05.2026 близько 14:20 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженої особи солдата ОСОБА_3 , в особливий період, порушивши вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови від 26.05.2026 року, визнано ОСОБА_1 винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Зазначено, що постанова набирає законної сили 05.06.2026.

Додано до позову Витяг з «Резерв+», сформований 26.07.2026, де зазначено категорія обліку не військовозобов`язаний, постанова ВЛК придатний, дата ВЛК 13.05.2026, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

13.07.2026 заступником начальника Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області КМУМЮ (м.Київ) Скрід Ю. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81473349 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 штрафу у розмірі 34 000 грн. в рамках виконання постанови №1452/2026.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211(крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.

Приміткою до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Диспозиція вказаної норми є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

Так, в оскаржуваній постанові №1452/2026 зазначено, що позивач порушив частину шосту статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

За приписами частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Отже, за змістом частини шостої статті 22 Закону № 3543-XII відповідальність за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при не пред`явленні його за вимогою уповноваженого представника.

Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд враховує, що з 17 липня 2024 року уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські зобов`язані здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).

Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред`являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов`язок отримати такий документ.

За частиною десятою статті 1 Закону № 3543 (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11 квітня 2024 року) було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок №559).

За правилами пункту 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

-в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

- у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559.

За змістом вимог постанови КМУ № 721 від 18.06.2024 електронний військово-обліковий документ, запроваджений у мобільному додатку порталу Дія або Резерв+, має таку ж юридичну силу, як і паперовий. Відсканувавши QR-код, уповноважені органи можуть перевіряти його чинність й отримати усю необхідну інформацію.

Так, Порядком № 559 визначено, що військово-обліковий документ створюється в електронній та/або паперовій формі.

Для формування військово-облікового документу в електронній формі необхідно скористатися засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія.

Порядок № 559 встановлює, що військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації, за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про таку особу.

У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (QR-код).

QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.

Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.

Пункт 9 Порядку № 559 встановлює, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Аналіз викладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що додаток «Резерв +» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.

Отже наявність уточнених даних в мобільному додатку «Резерв +» є виконанням військовозобов`язаним вимог частини 6 статті 22 Закону № 3543.

Крім того, відповідачем не надано доказів здійснення відеофіксації факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення, а отже не спростовано обставини на які посилається позивач.

Відповідно до частини 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а, в якій зазначив, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності, оскільки він не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його за вимогою поліцейського, в особливий період.

Суд вважає, що відповідач не забезпечив дотримання процесу і порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, тощо.

Суд у даній справі не може підміняти собою територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та надавати оцінку виявленим порушенням за відсутності належного розгляду таких відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови є такою, що підлягає задоволенню.

За рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень сплачений позивачем судовий збір у розмірі 665,50 грн., відповідно до приписів ст. 139 КАС України, підлягає стягненню з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 69, 77, 90, 124, 126, 132, 139, 159, 171, 205, 242, 268, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову №1452/2026 від 26.05.2026 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 / РНОКПП: НОМЕР_1 / за ч. 3 ст. 210 КУпАП – скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 /РНОКПП: НОМЕР_1 / судові витрати по справі у розмірі 665,60 грн. ( шістсот шістдесят п`ять гривень, 60 копійок ).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Рішення складено та підписано 24.09.2026 року.

СуддяО. Я. Ярмола