Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №356/954/26 — Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07541, вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська обл.

№ провадження 3/356/369/26

Справа № 356/954/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм таксі,

за ч. 1 ст. 164 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 125594 від 10.08.2026, ОСОБА_1 10.08.2026 об 11 год. 26 хв. В м. Березань, по вул.. Привокзальна, 1, керуючи транспортним засобом RENAULT KANGOO, д.н.з. НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення пасажирів у режимі таксі на платній основі, не маючи діючого документа дозвільного характеру, а саме ліцензії на право провадження господарської діяльності з внутрішнього перевезення пасажирів на таксі, чим порушив вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Права, передбачені ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, судом роз`яснено.

17.09.2026 через канцелярію суду ОСОБА_1 подав заяву про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якої вказував, що необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичний, вартісний характер, однак у протоколі про адміністративне правопорушення даних обставин не встановлено та не долучено жодного пояснення осіб, які б підтверджували факт незаконної діяльності. Також вказав, що є особою пенсійного віку, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, що свідчить про відсутність умислу на порушення встановленого порядку господарювання. За таких обставин, просив суд закрити провадження у справі за ч. 1 ст. 164 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.22-23).

ОСОБА_1 як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судове засідання на розгляд справи не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений судом належним чином у відповідності з вимогами ст. 277-2 КУпАП, у поданій до суду 17.09.2026 заяві просив у разі його неявки розгляд справи проводити на підставі наявних матеріалів з урахуванням наданих письмових заперечень, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило (а.с.17,19,22-23).

З урахуванням положень ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вказане, те, що приписи ч. 2 ст. 268 КУпАП не містять імперативної заборони проводити розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та додані до них докази, суд прийшов до наступного висновку.

Так, частиною 1 статті 164 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» (далі – Закон України № № 4196-IX від 09.01.2025) під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Частинами 1-2 статті 50 ЦК України встановлено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Так, пунктом 24 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що діяльність з перевезення пасажирів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що ліцензуванню підлягає господарська діяльність з перевезення пасажирів та/або міжнародних перевезень вантажів, перевезень небезпечних вантажів автомобільним транспортом, в тому числі, внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Вимоги до документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема, перевезення пасажирів на таксі, встановлені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; документи для автомобільного самозайнятого перевізника: ліцензія, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.

Враховуючи викладене, незважаючи на заперечення, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, підтверджується сукупністю наданих суду доказів, що повністю узгоджуються між собою та не викликають сумніву в їх достовірності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 125594 від 10.08.2026 (а.с.2), результатами перевірки на офіційному сайті Державної служби України з безпеки на транспорті за посиланням: https://shlyah.dsbt.gov.ua, згідно яких інформація про перевізника за номером АІ 9814 ОС відсутня (а.с.4).

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 у протоколі по суті порушення, останній зазначив, що «визнає, заробляв гроші» (а.с.2).

Також факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, підтверджується наданим суду відеозаписом з нагрудної бодікамер працівника поліції, які відображають чітку і логічну послідовність дій на місці зупинки та в медичному закладі, на яких об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні (а.с.5).

Так, із наданого відеозапису вбачається, як за вказаних у протоколі обставин під час перевірки поліцейськими водій автомобіля RENAULT KANGOO, д.н.з. НОМЕР_1 , підтвердив, що надає послуги з перевезення пасажирів у режимі таксі та везе пасажирів на вокзал, у таксі працює недавно, в подальшому ОСОБА_1 з метою виконання замовлення довіз пасажирів, що знаходились у нього в автомобілі, на місця призначення та висадив їх на площі (відрізок часу 00:10 – 01:05, 01:40 – 01:52 файлу «ч. 1 ст. 164 КУпАП ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 »),

В ході подальшого спілкування з поліцейськими водій ОСОБА_1 підтвердив, що не має діючого документа дозвільного характеру, а саме відповідної ліцензії на право провадження господарської діяльності (відрізок часу 02:30 – 02:50 файлу «ч. 1 ст. 164 КУпАП ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 »).

Протокол про адміністративне правопорушення складено в присутності ОСОБА_1 , під час складання протоколу працівниками поліції в порядку ст. 256 КУпАП йому роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, суть вчиненого правопорушення, а також запропоновано надати свої пояснення, чим останній скористався та зазначив у протоколі, що заробляє гроші, копію протоколу отримав, що засвідчив своїм підписом (відрізок часу 02:56 – 03:10, 05:30 – 07:25, 30:45-34:57 файлу «ч. 1 ст. 164 КУпАП ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 »).

Дії працівників поліції при цьому ОСОБА_1 не оскаржував, з будь-якими заявами чи клопотаннями не звертався.

Отже, зазначений вище відеозапис відповідає критеріям доказів у розумінні ст. 251 КУпАП, і такі докази отриманий уповноваженими посадовими особами у відповідності до положень частини 2 статті 266 КУпАП, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», тому є належним та допустимим доказом, і у суду відсутні сумніви у достовірності зафіксованої ним інформації.

Всупереч таким посиланням ОСОБА_1 , у протоколі належним чином викладені фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, в обсязі, достатньому для висновку про наявність його складу, а також міститься посилання на норму спеціального закону, а саме ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», та статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», які встановлюються відповідні вимоги у сфері ліцензування, а також покладають на водія обов`язок мати при собі та пред`являти на вимогу уповноважених осіб документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема, ліцензію, що чітко і однозначно кореспондує диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП та повністю відповідає зазначеним у протоколі діям, вчинення яких ставиться у вину ОСОБА_1 .

Той факт, що правопорушник є особою пенсійного віку та раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, всупереч таким доводам ОСОБА_1 , не свідчать про відсутність умислу на порушення встановленого порядку господарювання та не виключають в діях особи складу даного адміністративного правопорушення.

Отже, за наведених вище обставин, заперечення ОСОБА_1 факту провадження господарської діяльності суперечать його первісним поясненням, зазначеним у протоколі по суті порушення, а також зафіксованим на доданому відеозаписі, на якому ОСОБА_1 підтвердив, що займається регулярною діяльністю з перевезень пасажирів на таксі, виконав замовлення під запис відеокамери, при цьому вказавши, що не має діючої ліцензії на право провадження такого виду діяльності.

Враховуючи викладене, доводи ОСОБА_1 у заяві про закриття провадження є безпідставними та необгрунтованими, не спростовують вказаних вище висновків, тому суд не вбачає підстав для її задоволення.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена, в його діях вбачає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, суд враховує положення ст.ст. 33-35 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан, який є пенсіонером, і вважає за необхідне застосувати до правопорушника мінімальне адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті, у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що матеріали адміністративної справи не містять дані про одержані внаслідок вчинення адміністративного правопорушення кошти, підстави для застосування додаткового покарання у вигляді їх конфіскації відсутні.

Вказане покарання, на переконання суду, за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 164, 251-252, 268, 283-284, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, без конфіскації продукції, знарядь виробництва, сировини чи грошей.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові суду, а саме 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову судді може бути подана протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд Київської області.> >

Строк пред`явлення постанови для виконання – 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя: І. О. Капшученко