Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №289/1354/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1354/26

Номер провадження 2/289/1366/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № Z06.00602.006451677 від 02.03.2020 в розмірі 184607,08 грн., а також судові витрати 2662,40 грн. – сума сплаченого судового збору та 25000,00 грн. – витрати на професійну правничу допомогу.

Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 02.03.2020 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 був укладений Договір № Z06.00602.006451677, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 111500,00 грн. під 21,99% річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів у строки та в порядку, визначені графіком платежів, однак відповідач не здійснив повернення отриманих кредитних коштів у строки та на умовах, визначених договором, в зв`язку з чим виникла заборгованість.

11.12.2025 було укладено договір №11-12/25, відповідно до якого АТ «ІДЕЯ БАНК» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги до позичальників за кредитними договорами, в тому числі за Договором № Z06.00602.006451677, таким чином ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за цим договором, загальний розмір заборгованості за яким становить 259030,23 грн., проте позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 184607,08 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням – 105780,32 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 78826,76 грн. (без стягнення заборгованості за комісіями в розмірі 74423,18 грн.).

Ухвалою від 09.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено на 27.08.2026 (а.с.68), проведення якого було відкладено на 24.09.2026.

В судове засідання сторони не з`явились, позивач в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, не заперечує проти постановлення по справі заочного рішення (а.с.5).

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованим листом повісток про виклик до суду, однак направлена судом кореспонденція повертається до суду неврученою адресату з поміткою «адресат відсутній» (а.с.73,79) що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22, від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18) вважається належним повідомленням, таким чином, з урахуванням положень п. 4 ч. 8 статті 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про судове засідання.

Окрім того, відповідача про судовий розгляд було повідомлено шляхом доставки повідомлення у додаток «Viber» щодо документу «Судова повістка-повідомлення про судове засідання» на вказаний у позовній заяві номер телефону (а.с.78), відтак судом вжито всі можливі заходи для повідомлення відповідача про дати судових засідань.

Таким чином судом застосовано всі передбачені ЦПК України заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду, однак ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності відповідач не надав, відзив проти позову до суду не надходив.

За таких обставин, згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, з урахуванням положень статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 02.03.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z06.00602.006451677, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 111500,00 грн. шляхом переказу на рахунок позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк» строком на 24 місяці, дата повернення кредиту 02.03.2022, процентною ставкою 21,99% річних (п.1.3 Договору) (а.с.6).

Позичальник ОСОБА_1 особисто підписав кредитний договір № Z06.00602.006451677 (а.с.6), Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.6 на звороті), а також Паспорт споживчого кредиту Додаток № 1 до Договору кредиту та страхування № Z06.00602.006451677 від 02.03.2020 (а.с.11), про що свідчить його підпис.

Виконання кредитором АТ «Ідея Банк» обов`язку щодо надання позичальнику грошових коштів у розмірі 111500,00 грн. підтверджується Ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту (а.с.7), меморіальним ордером № 904409 від 02.03.2020, відповідно до якого кошти перераховано на рахунок позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», з призначенням платежу: «видача кредиту згідно кредитного договору № Z06.00602.006451677 від 02.03.2020».

До матеріалів справи долучено виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2000 по 11.12.2025, що підтверджує видачу кредиту у розмірі 111500,00 грн. (а.с.38).

11.12.2025 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 11-12/25, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс», а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні АТ «Ідея Банк» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами, укладеними між АТ «Ідея Банк» і Боржниками (а.с.24-32), у тому числі за кредитним договором № Z06.00602.006451677 від 02.03.2020, що підтверджується Витягом з реєстру Боржників для друку № 1 (Лот № 13) від 11.12.2025 (а.с.33-36).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Факторинг Партнерс» є правонаступником у зобов`язанні, що виникло за кредитним договором № Z06.00602.006451677 від 02.03.2020 укладеними між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в обсязі набутих прав.

Відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № Z06.00602.006451677 від 02.03.2020 станом на 11.12.2025 у ОСОБА_1 обліковується заборгованість у загальному розмірі 259030,26 грн., з якої: заборгованість за основним боргом – 105780,32 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками – 78826,76 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями – 74423,18 грн. (а.с.39), проте позивач просить стягнути суму заборгованості у розмірі 184607,08 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту – 105780,32 грн., заборгованість за відсотками – 78826,76 грн. (а.с.40).

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного ним договору про надання кредиту № Z06.00602.006451677 від 02.03.2020. Зазначений договір недійсними не визнано.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач у передбаченому законом порядку набув право вимоги до відповідача за вище вказаними кредитними договорами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором чи спростувати розмір існуючої заборгованості.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, розмір якої ним не спростовано, контррозрахунок суду не надано, а отже заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені та документально підтверджені (а.с.62) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії : договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с.41-43); прас-лист вартості послуг АО «Лігал Ассістанс» (а.с.47-48); копію заявки про надання юридичної допомоги № 2430 від 01.05.2026 (а.с.45); витяг з акту № 33 про надання юридичної допомоги від 29.05.2025 на суму 25000,00 грн. (а.с.46).

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Суд зазначає, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 25000,00 грн. є неспівмірними зі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, оскільки складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «Факторинг Партнерс» адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в даній справі зводилося до складання позовної заяви.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 3000,00 грн., відтак в частині стягнення витрат на правничу допомогу заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-284, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 531, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором № Z06.00602.006451677 від 02.03.2020 в розмірі 184607,08 грн., а також судові витрати 2662,40 грн. – сума сплаченого судового збору та 3000,00 грн. – витрати на професійну правничу допомогу, а всього 190269,48 грн. (сто дев`яносто тисяч двісті шістдесят дев`ять грн. 48 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Наталія СІРЕНКО