Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №287/1605/26 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1605/26

провадження 3/287/2118/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Нижник Григорій Петрович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт № НОМЕР_1 виданий 21.03.2023 органом 1828, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Встановлено, що 08.09.2026 уповноваженою службою особою складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 191187 відповідно до якого 06.09.2026 приблизно о 12 год 00 хв у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків по догляду, вихованню та створенню належних умов для проживання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: в будинку порушені антисанітарні умови проживання для дитини, відсутнє вологе прибирання, посуд та постіль брудні, сміття лежить на проході коридору в будинку, продуктів харчування на добу відсутні, чим порушила вимоги ст. 150 СК України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

За змістом ч. 1 ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, враховуючи те, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь ОСОБА_1 у справі за ч. 2 ст. 184 КУпАП не є обов`язковою, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності за наявними матеріалами справи.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст.251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та іншого народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП правопорушенням є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 184 КУпАП правопорушенням є вчинення дій передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, повністю підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 191187 від 08.09.2026; письмовим поясненням ОСОБА_1 від 08.09.2026; копією свідоцтва про народження дитини; копією паспорта ОСОБА_3 ; фотознімками; розпискою про інформування та ознайомлення особи з порядком розгляду справи про адміністративне правопорушення; копією постанови Олевського районного суду Житомирської області від 12.11.2025 у справі № 287/2457/25, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

При цьому, суд бере до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Вирішуючи питання про вид заходу реагування на вчинене адміністративне правопорушення, суд враховує характер правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу правопорушниці, ступінь її вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а також те, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дітину. Суд бере до уваги, що застосування до неї адміністративного стягнення у виді штрафу та покладення обов`язку зі сплати судового збору призведе до додаткового матеріального навантаження на сім`ю, що може негативно вплинути на забезпечення належних умов для дитини. За конкретних обставин цієї справи суд дійшов висновку, що, незважаючи на повторність вчинення правопорушення, його наслідки не набули такого ступеня суспільної шкідливості, який би зумовлював необхідність застосування адміністративного стягнення. Суд вважає, що мета, визначена ст. 23 КУпАП, може бути досягнута шляхом звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю на підставі ст. 22 КУпАП із оголошенням їй усного зауваження, яке є достатнім заходом впливу для її виховання в дусі додержання вимог закону та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Частиною другою ст. 284 КУпАП передбачено, що у разі оголошення особі, що притягається до адміністративної відповідальності усного зауваження, виноситься постанова про закриття справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, ч. 2 ст. 184, 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та звільнити її від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення і обмежитись усним зауваженням.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП закрити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови через Олевський районний суд Житомирської області.

Суддя: Г. П. Нижник