Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №278/3287/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3287/26

Номер провадження 3/278/1347/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Мокрецький В.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Двадцять п`ятого червня 2026 року о 07 год. 40 хв. на 5 км автодороги «Житомир-Чернівці», ОСОБА_1 , у порушення п. 2.9 а) ПДР, керував автомобілем «Volkswagen Touran», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння.

Порушник вину не визнав та вважає, що процедура освідування є не законною, бо у поліціянта були відсутні підстави для зупинки його автомобіля.

Адвокат Хільчевський С.О. просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю доказів порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, які б стали підставою для зупинки транспортного засобу під його керуванням, а тому вважає процедуру освідування порушника незаконною, а зібрані докази недопустимими. Окрім того, адвокат вказує на порушення поліціянтами безперервності фіксації та просить визнати недопустимим доказом долучений до справи відеозапис на якому містяться два відеофайли через те, що у п. 10 протоколу про адміністративне правопорушення вказаний лише один відеофайл 859060, який не містить доказів керування.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, зокрема, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що порушник погодився пройти освідування на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager Alcotest», який показав позитивну пробу 0,76 %, вказане узгоджується з актом огляду з використанням спеціальних технічних засобів, який підтверджує проходження порушником освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та згоду з його результатами.

Факт керування порушником за вказаних у протоколі обставин доводиться відеозаписом з реєстратора встановленого всередині службового автомобіля.

Водночас ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначений вичерпний перелік підстав для зупинки поліціянтом транспортних засобів, а також зазначено, що поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Своєю чергою, постанова серії ЕНА №7436847 від 25.06.2026 про накладення на ОСОБА_1 штрафу за керування автомобілем «Volkswagen Touran» за вказаних у протоколі обставин без увімкненого ближнього світла фар, була скасована рішенням Житомирського районного суду від 05.08.2026, у зв`язку з відсутністю доказів керування ОСОБА_1 без увімкненого ближнього світла фар.

Водночас вказане рішення від 05.08.2026 не спростовує самого факту керування ОСОБА_1 автомобілем «Volkswagen Touran» за вказаних у протоколі обставин.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису поліціянт, відразу після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , проінформував порушника про причини зупинки транспортного засобу, а саме за керування автомобілем «Volkswagen Touran» з непристебнутим паском безпеки, що не заперечував порушник.

Також, не знайшли свого підтвердження доводи адвоката щодо безперервності фіксації зупинки автомобіля під керуванням порушника, процедури освідування і складання адміністративних матеріалів.

Згідно з «Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, органи та підрозділи поліції у своїй діяльності використовують технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Пункт 5 розділу ІІ згаданої Інструкції передбачає, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Як убачається з відеозапису, відео розпочинається з моменту зупинки автомобіля, коли поліціянт підійшов до водійського сидіння, з якого вийшов ОСОБА_1 , та повідомляє порушника про причини зупинки. Відео є безперервним та логічним за своїм змістом, складається з декількох відеофайлів, які за своїм змістом є логічним продовженням один одного. Будь-яких ознак монтажу, порушення безперервності запису, стирання та обрізання запис з реєстратора не містить.

Своєю чергою, реєстрація факту керування ОСОБА_1 за вказаних у протоколі обставин на реєстратор зі службового автомобіля не заборонена згаданою Інструкцією, а тому даний відеозапис, відповідно до ст. 251 КУпАП, є належним доказом винуватості останнього. Така позиція суду узгоджується з практикою ВС, яка викладена у постанові від 19.08.2021 у справі №756/8124/19, де вказано, що до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених ч. 1 ст. 99 КПК України, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні).

Таким чином, поліціянт мав право здійснювати фіксацію руху та зупинку автомобіля «Volkswagen Touran» не лише за допомогою нагрудної камери, а й з реєстратора встановленого всередині службового автомобіля.

Відтак, наявний у матеріалах справи відеозапис суд вважає належним та допустимим доказом.

Також суд не вбачає підстав для визнання відеозапису недопустимим доказом через те, що у п. 10 протоколу про адміністративне правопорушення не зазначена назва технічного засобу одного з відеофайлів, який міститься на диску.

Судом встановлено, що на диску міститься два відеофайли, а саме відеозапис з портативного відеореєстратора поліціянта (боді камери 859060) та відеозапис з реєстратора встановленого всередині службового автомобіля, детальний опис яких вказаний на обкладинці конверту з диском та у супровідному листі.

До того ж, на запитання суду про те, чи керував ОСОБА_1 згаданим автомобілем у вказаний вище час та місці, адвокат Хільчевський С.О. відповіді не надав, а підтримав свої пояснення щодо невинуватості ОСОБА_1 у даному правопорушенні.

Статтею 252 КУпАП визначено що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на викладене, ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд дійшов до переконання, що у діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та призначає йому адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.

Строк пред`явлення до примусового виконання в межах трьох місяців.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом 10 днів з моменту винесення.

Копію даної постанови протягом трьох днів направити особі, щодо якої її винесено.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ч. 1 ст. 307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, визначений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом.

Суддя: