Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №295/13447/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Суд: Богунський районний суд м. Житомира

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення порядку провадження господарської діяльності

Дата: 22 вересня 2026 р.

Справа: №295/13447/26

Суддя: Панченко Г. В.

Справа №295/13447/26

Категорія 225

3/295/3150/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Панченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПП №000374 від 29.07.2026, ОСОБА_1 29.07.2026 о 08 год 30 хв у м. Житомир на просп. Незалежності, 95, здійснював господарську діяльність із перевезення пасажирів легковим автомобілем "Mercedes-Benz", д.н.з. НОМЕР_2 , на замовлення без державної реєстрації як суб`єкт господарювання, визначених ч. 2 ст. 85, ч. 1 ст. 58 ГК України, та/або без одержання ліцензії з певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до ст. 7 ЗУ "Про ліцензування видів господарської діяльності, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, від останнього не надходило клопотань про відкладення розгляду справи. Слід зазначити, що положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 164 КУпАП, без присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язані з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022).

Враховуючи наведене та те, що ОСОБА_1 у судові засідання не з`явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав, суд приходить до висновку про небхідність розгляду справи за його відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Так, відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачена за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Вказана норма КУпАП є бланкетною і у протоколі працівник уповноваженого органу посилається, зокрема, на нормативно-правовий акт, який передбачає зазначене порушення, а саме: ч. 2 ст. 85, ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України, який визначав основні засади господарювання в Україні, та регулював господарські відносини, що виникали у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Разом з тим, Господарський кодекс України 28 серпня 2025 року офіційно втратив чинність, згідно із Законом №4196-IX.

Таким чином, невірне посилання в протоколі на нормативний акт, який передбачає відповідальність за здійснення господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання свідчить про невідповідність протоколу вимогам статті 256 КУпАП.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Разом з тим, ОСОБА_1 ставиться у провину здійснення господарської діяльності із перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення без державної реєстрації як суб`єкт господарювання та без одержання ним відповідної ліцензії на право здійснювати пасажирські перевезення.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні 29.07.2026 інкримінованих йому дій, органом уповноваженим на складання протоколу надані наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ПП №000374 від 29.07.2026, фотознімки транспортного засобу та реєстраційних документів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також відеозаписи, на яких зафіксовано ймовірно ОСОБА_1 , що сидить на сидінні водія та осіб, які перебували на пасажирських сидіннях цього ж транспортного засобу, на вказаних відеозаписах звук відсутній.

За змістом статті 1 Закону України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 року № 698-XII, з наступними змінами, підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України від 02.03.2015 року «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають, зокрема: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності,якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 25.04.2003 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності "під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (неменше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

З аналізу наведених норм слідує, що для звинувачення особи у вчиненні зазначеного правопорушення необхідно, перш за все, встановити факт провадження нею господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності. Господарська діяльність передбачає отримання грошових коштів від споживачів за надання певних послуг, зокрема послуг з перевезення пасажирів, систематично.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Надані суду та досліджені під час судового розгляду докази у їх сукупності (фото та відезаписи), не свідчать про те, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, а саме - систематично надавав послуги вартісного характеру з перевезення пасажирів та отримував за це певні кошти.

Надані ОСОБА_1 письмові пояснення, що "їде другий раз, не знав про всі нюанси, обіцяє перший та останній раз" як окремо, так і у сукупності з іншими доказами по справі також не є достатнім доказом того, що ОСОБА_1 систематично надавав послуги вартісного характеру з перевезення пасажирів та отримував за це певні кошти.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії», коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Також в рішенні від 6 лютого 2025 року у справі «Гайдашевський проти України» (заява № 11553/21) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд та вимогу безсторонності) через те, що апеляційний суд під час перегляду справи за ст. 130 КУпАП фактично взяв на себе роль обвинувачення, самостійно шукаючи докази проти водія за відсутності прокурора чи поліцейського в суді.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, враховуючи недостатність наданих доказів для підтвердження вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, справа підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП України закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.

Суддя Панченко Г.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua