Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №295/5280/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5280/26

Категорія 69

2/295/3517/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ходоровської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 134 612,87 грн.

Позов обґрунтовано тим, що з 08.09.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/12541/18 від 09.04.2019. Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю. Відповідно до судового наказу Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/12198/18 від 09.09.2018 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14.09.2018 та до повноліття дитини. Відповідач відмовляється добровільно надавати допомогу на виховання, лікування та утримання дитини, хоча є працездатним та зобов`язаний утримувати свою дитину.В наслідок не виконання відповідачем судового наказу про стягнення аліментів, утворилась заборгованість в сумі 134 612,87 грн станом на 01.01.2026, що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості зі сплати аліментів №5974 від 23.01.2026, виданим Богунським відділом державної виконавчої служби у місті Житомирі. Враховуючи ці обставини, застосовується неустойка (пеня) у розмірі 1% за кожен день прострочення сплати аліментів, розмір пені за період з вересня 2018 року по грудень 2025 року включно становить 1 981 080,11 грн. Однак у позивача є право на стягнення неустойки не більше 100% заборгованості, тому сума неустойки, яка є штрафною санкцією за несвоєчасну сплату аліментів, становить 134 612,7 грн.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 11.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено строк для подання заяв по суті справи та викликано учасників справи у судове засідання.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, від представника позивача ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, у якій вказано, що позивач позов підтримує.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира №295/12198/18 від 19.09.2018 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення заяви до суду – з 14.09.2018, та до повноліття дитини (а.с. 14).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №57680158 з примусового виконання виконавчого листа №295/12198/18, виданого 13.11.2018 Богунським районним судом м. Житомира, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14.09.2018 та до повноліття дитини, який здійснений Богунським відділом державної виконавчої служби у м.Житомирі (вих. №5974 від 23.01.2026), заборгованість ОСОБА_2 за період з 14.09.2018 по 31.12.2025 становить 134 612,87 грн (а.с. 15-17).

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі №661/905/19 (провадження №61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , на підставі судового наказу Богунського районного суду м. Житомира №295/12198/18 від 19.09.218, зобов`язаний сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.09.2018 і до повноліття дитини.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду доказів того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, та він мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів.

Суд вважає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Звертаючись до суду з позовом позивач здійснила розрахунок пені, відповідно до якого сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2018 року по грудень 2025 року включно становить 1 981 080,11 грн.

Дослідивши зміст наданого позивачем розрахунку, суд визнає його правильним, оскільки він проведений відповідно до положень ч. 1 ст. 196 СК України та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25.04.2018 у справі №572/1762/15-ц та від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц, у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 в справі №569/14819/19, від 19.01.2022 у справі №711/679/21, практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.

Потреби у проведенні детального математичного розрахунку пені у цій справі не має, оскільки він у будь-якому випадку обмежується сумою 100% заборгованості.

Беручи до уваги те, що відповідач допустив виникнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, яка становить 134 612,87 грн, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів є обґрунтованими. Враховуючи наданий позивачем розрахунок пені, а також положення ст. 196 Сімейного кодексу України, згідно яких пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, позивач має право на стягнення пені за несплату аліментів в розмірі 134 612,87 грн.

Враховуючи положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи, що відповідач неналежно виконує батьківські обов`язки щодо утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до розрахунку заборгованості аліменти сплачував нерегулярно та не у повному розмірі, що є неприпустимим, у зв`язку з чим виникла заборгованість зі сплати аліментів; своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 196 СК України, щодо зменшення розміру неустойки, не скористався; виходячи з найвищих інтересів дитини сторін, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка нарахована за період з вересня 2018 року по грудень 2025 року, в розмірі 134 612,87 гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Т.А. Воробйова