Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №274/1205/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/1205/26 Провадження № 2/0274/1683/26

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.26 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі – Суд), за участю секретарів судового засідання Руденченко В.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 , представником якого є ОСОБА_2 ,

до1) Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, уповноваженою особою якої є Борисенко О.А., 2) ОСОБА_3 ,

провизнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що він є спадкоємцем за законом попереднього власника будинку – його батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте постановою нотаріуса від 10.02.2026 р. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на цей будинок у зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на будинок.

Райгородоцька сільська рада Бердичівського району Житомирської області своєї позиції щодо предмета спору у порядку, встановленому нормами Цивільного процесуального кодексу України (у заявах по суті справі), не повідомила, проте від неї надійшла заява від 30.03.2026 р., у якій вона просить розглядати справу за наявними матеріалами (а. с. 32).

ОСОБА_3 позов визнала, про що подала заяву від 08.04.2026 р. (а. с. 41).

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 17.02.1965 р. (а. с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.08.2015 р. (а. с. 8).

Тобто, зважаючи на статті 1216 – 1218, 1222, 1223, 1258 та 1261 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4 першої черги за законом.

У листі від 10.02.2026 р. приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Н.І. Юрчук зазначено, що, зокрема, ним за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини заведено спадкову справу після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_4 – ОСОБА_3 , заявою від 19.01.2016 р. відмовилася від прийняття спадщини, ОСОБА_1 видані два свідоцтва про право на спадщину за законом на дві земельні ділянки (а. с. 20).

З наведеного випливає, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 , який прийняв спадщину.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з частиною першою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Таким чином до ОСОБА_1 перейшли права та обов`язки (спадщина) ОСОБА_4 , у тому числі – права власності останнього.

Між тим, постановою від 10.02.2026 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Н.І. Юрчук відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у зв`язку з ненаданням документів, які б свідчили, що цей будинок належить на праві власності ОСОБА_4 (а. с. 9).

З довідки від 26.12.2025 р. № 2186, виданої Комунальним підприємством "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації", вбачається, що станом на 31.12.2012 р. право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а. с. 14).

З інформації від 10.02.2026 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна випливає, що право власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а. с. 15).

Як свідчить технічний паспорт від 23.12.2025 р. на індивідуальний садибний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , цей будинок було побудовано у 1980 р., а господарські будівлі та споруди до нього – у 1980 р., 1985 р., 1990 р. та 1991 р., самочинне будівництво відсутнє (а. с. 16 – 18).

З довідки від 27.012026 р. № 530 Гардишівського старостинського округу № 7 Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області вбачається, що за записом у погосподарській книзі № 5 за 20011 – 2015 рр., особовий рахунок № НОМЕР_1 , ОСОБА_4 на день смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , був головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Наведене у попередніх п`яти абзацах свідчить про те, що ОСОБА_4 до дня своєї смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , був власником індивідуального садибного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , проте правовстановлюючого документа на нього не отримав та права власності не зареєстрував.

Як вказувалось вище, у зв`язку з відсутністю документа, який би підтверджував право власності ОСОБА_4 на цей будинок, ОСОБА_1 , будучи єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 , який прийняв спадщину (до якого перейшли права та обов`язки ОСОБА_4 щодо цього будинку, зокрема, право власності), не може отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину, що, в свою чергу, перешкоджає оформленню права власності на будинок.

Згідно з частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, набув право власності на майно – індивідуальний садибний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах (наприклад, постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19.01.2022 р. у справі № 280/4/18) у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Тобто належним відповідачем у даній справі є Райгородоцька сільська рада Бердичівського району Житомирської області, а ОСОБА_3 є неналежним відповідачем.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (такий висновок міститься постановах Верховного Суду, наприклад, постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13.12.2023 р. у справі № 753/8710/21).

Враховуючи викладене, Суд задовольняє позов ОСОБА_1 до Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, та відмовляє у задоволенні позову до ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області (Житомирська область, Бердичівський район, с. Райгородок, вул. Соборна, 11, код ЄДРПОУ 04345569) задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на індивідуальний садибний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

3. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут