Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №161/2184/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2184/26

Провадження № 2/161/2877/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої - судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань - Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2026 року позивач ТзОВ «Бізнес Позика» через свого представника звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування зазначивши, що 02 лютого 2025 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 515752-КС-003, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», за умовами якого відповідачу надано у кредит грошові кошти в розмірі 37000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а останній зобов`язався повернути кошти та сплатити проценти за користування ними. Вказує, що у зв`язку із неналежним виконанням своїх кредитних зобов`язань, у відповідача станом на 07 січня 2026 року існує заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 125430 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 37000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 62530 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7400 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 18500 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним Договором про надання кредиту № 515752-КС-003 від 02 лютого 2025 року в загальному розмірі 125430 грн., а також судові витрати по справі.

27 березня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву. Вказує, що із заявленою позивачем по телефону заборгованістю не погоджується, будь-який кредитний договір із ТОВ «Бізнес Позика» не укладав та не підписував, грошових коштів від позивача не отримував. Позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного перерахування мені кредитних коштів. У матеріалах справи відсутні банківські виписки, платіжні доручення або інші документи, які підтверджують зарахування коштів на його рахунок, що є істотною умовою кредитного договору відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України. Розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є одностороннім, не містить детального обґрунтування, не підтверджений первинними бухгалтерськими документами Заперечує проти нарахування будь-яких процентів, штрафних санкцій та судових витрат, оскільки їх розмір, підстави та порядок нарахування не підтверджені належними доказами. Також просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки позивачем не доведено дотримання строків звернення до суду.

20 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 повторно подав відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що будь-який кредитний договір із ТОВ «Бізнес Позика» він не укладав, не підписував, волевиявлення на його укладення не вчиняв, грошових коштів від позивача не отримував. Позивач посилається на укладення договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, однак сам по собі факт направлення SMS-коду або зазначення номера телефону не є безумовним і достатнім доказом того, що саме відповідач вчинив дії щодо акцепту оферти та підписання договору. Позивач не надав належних доказів того, що саме він здійснював вхід до особистого кабінету, саме він подавав заявку, саме він отримував одноразовий ідентифікатор та саме він використовував його для підписання електронного правочину . Не надано належної технічної інформації щодо ідентифікації користувача, зокрема даних, які б достовірно підтверджували належність йому конкретних дій у відповідній інформаційно-телекомунікаційній системі. За відсутності таких доказів твердження позивача є лише його односторонньою версією подій. Позивач також не надав належних і допустимих доказів фактичного надання йому кредитних коштів. Розрахунок заборгованості, долучений позивачем, не може бути покладений в основу судового рішення, оскільки він має односторонній характер, складений самим позивачем, не підтверджений належними первинними бухгалтерськими або банківськими документами, не містить достатньо прозорого та зрозумілого механізму обчислення кожної із заявлених до стягнення сум і не дає можливості перевірити ні періоди, ні базу нарахування, ні правові підстави такого нарахування. За відсутності первинних документів будь-які наведені у розрахунку цифри є лише арифметичним твердженням однієї зі сторін спору. Заперечує проти нарахування та стягнення процентів, комісії, будь-яких додаткових платежів, а також відсотків за статтею 625 ЦК України у заявленому розмірі. Позивач просить стягнути 62 530,00 грн. процентів, 7 400,00 грн. комісії та 18 500,00 грн. відсотків відповідно до статті 625 ЦК України, однак правомірність, підстави, порядок, періоди і методика таких нарахувань належними доказами не підтверджені. Крім того, заявлений позивачем підхід до нарахування процентів викликає обґрунтовані сумніви щодо його відповідності вимогам законодавства про споживче кредитування. Із наведених позивачем умов вбачається застосування процентної ставки понад 1 % на день. Заперечує також проти стягнення комісії за надання кредиту, оскільки позивач не довів ні реального змісту такої послуги, ні фактичного вчинення окремих дій, за які стягується відповідна сума, ні правомірності її нарахування саме у заявленому розмірі в межах конкретних правовідносин з ним. Щодо заявлених сум за статтею 625 ЦК України зазначає, що такі вимоги також є передчасними та необґрунтованими, оскільки позивач не довів належним чином ані факту виникнення основного грошового зобов`язання, ані моменту прострочення, ані правильності обчислення відповідних сум. За відсутності належно підтвердженого основного боргу похідні вимоги про стягнення додаткових сум не можуть бути задоволені. У задоволенні позову просив відмовити.

27 квітня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій наведено заперечення щодо доводів відповідача, з посиланням, зокрема, на судову практику апеляційних судів, та обґрунтовано позицію щодо задоволення позовних вимог. Позивач зазначає, що факт укладення договору підтверджується належними доказами, у зв`язку з чим наявна заборгованість підлягає стягненню з відповідача. З огляду на наведене позивач просить суд визнати позовні вимоги обґрунтованими та задовольнити їх.

29 липня 2026 року відповідач подав додаткові пояснення у справі, відповідно до яких у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у своєму позові просив розгляд справи проводити за його відсутності, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронної судової повістки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 02 лютого 2025 року ТзОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту № 515752-КС-003.

02 лютого 2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договіру № 515752-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Позивачем направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0928 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

До позовної заяви також додано візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та Відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору була посвідчена директором ТОВ «Бізнес Позика».

Таким чином, 02 лютого 2025 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 515752-КС-003 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», за умовами якого відповідачу надано у кредит грошові кошти в розмірі 37000 грн., строком на 24 тижнів, які останній зобов`язався повернути зі сплатою відсотків за кожен день користування позикою. Комісія за видачу кредиту: 7400 грн.; денна процентна ставка за кредитом: 1 % , фіксована; дата повернення кредиту - 20 липня 2025 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 90854, 64 грн. Загальні витрати за кредитом - 53854, 64 грн.

Позивач виконав свою частину умов кредитного договору у повному обсязі та перерахував ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 37000 грн. на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником при укладанні кредитного договору, а саме№ НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про переказ грошових коштів та випискою про рух коштів, наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 11 червня 2026 року.

Відтак, доводи відповідача щодо неотримання кредиту не є спроможними.

Відповідно до наданого банком розрахунку, станом на 07 січня 2026 року у відповідача існує заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 125430 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 37000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 62530 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7400 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 18500 грн

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов?язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов?язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо стягнення суми прострочених платежів по тілу кредиту, суми прострочених платежів по процентах та суми прострочених платежів за комісією.

ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання № 515752-КС-003 від 02 лютого 2025 року в електронному вигляді. На підставі цього договору відповідач отримав кредитні кошти, однак їх не повернув, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 106930 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 37000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 62530 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7400 грн.

Такий розмір заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем. Разом з тим, з розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за користування кредитом були нараховані позивачем лише в межах строку дії договору з 02 лютого 2025 року по 20 липня 2025 року, що відповідає умовам договору та положенням ст.1048 ЦК України.

Суд також констатує, що заборгованість за відсотками нарахована виходячи зі ставки, яка не перевищує 1% за кожен день користування кредитом, що відповідає умовам укладеного сторонами договору та не перевищує встановленого ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки, який не може перевищувати 1 %, а відтак підстав для визнання такого нарахування неправомірним не вбачається.

Строки позовної давності не збігли.

Отже, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо стягнення суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який узгоджується з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 18500 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Суд вважає безпідставними доводи сторони відповідача щодо наявності підстав для застосування до даного спору строків позовної давності з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, кредитний договір укладено у лютому 2025 року, а позивач звернувся до суду в межах установленого законом строку, підстав для висновку про пропуск позовної давності не встановлено. Відтак доводи відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 515752-КС-003 від 02 лютого 2025 року у розмірі 106930 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 37000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 62530 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7400 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2269, 72 грн. (106930 х 2662,40 /125430).

На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором про надання кредиту №515752-КС-003 від 02 лютого 2025 року у розмірі 106930 (сто шість тисяч дев`ятсот тридцять) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати по справі, а саме: 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн. 72 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення у повному обсязі складено 24 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій