Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №161/16573/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16573/26

Провадження № 3/161/4123/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Плахтій І.Б., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №428976 від 31 липня 2026 року вбачається, що 31 липня 2026 року близько 17:40 год ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо колишньої співмешканки ОСОБА_2 , а саме: ображав словесно, принижував, шарпав за волосся, чим завдав шкоду її фізичному та психічному здоров`ю. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав. Суду пояснив, що заявниця тривалий час від початку повномасштабної агресії проживала у нього, однак із квітня-травня цього року разом вони не проживають. Зазначив, що цього разу вона самостійно приїхала до нього на подвір?я, хоча він просив її не приїжджати. Вказав, що остання мала намір зібрати цибулю. При цьому, за його словами, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності. Пояснив, що заявниця почала рвати квіти біля його помешкання, у зв?язку з чим він відсторонив її від квітів, після чого вона викликала працівників поліції та бригаду швидкої медичної допомоги. Стверджував, що вона самостійно зайшла на територію його домоволодіння, незважаючи на його прохання цього не робити. Також зазначив, що протягом цього року до адміністративної відповідальності не притягувався.

09 вересня 2026 року ОСОБА_2 подала заяву, відповідно до якої зазначила, що не зможе бути присутня під час розгляду справи у зв`язку з тим, що проживає у м. Івано-Франківськ та має проблеми із здоров`ям після стресу отриманого від ОСОБА_1 . Письмових пояснень, доказів, заяв про відкладення судового розгляду справи не подавала.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Статтею 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено зазначення термінів, які вживаються у даному Законі.

Домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім?єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Із наведеного слідує, що домашнім насильством є будь-які із вищеперелічених дій кривдника.

Разом з тим, матеріали справи не містять достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинив будь-які дії, які містять ознаки домашнього насильства фізичного та психологічного характеру щодо колишньої співмешканки ОСОБА_2 , та наслідком таких була завдана шкода її психічному та фізичному здоров`ю.

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що заявниця самостійно приїхала до його домоволодіння, незважаючи на його прохання цього не робити, внаслідок чого виник конфлікт з приводу збирання цибулі та зривання квітів.

Жодних об?єктивних даних, які б підтверджували застосування ним фізичного насильства, висловлення погроз, образ, приниження чи вчинення інших умисних дій, передбачених диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять.

Звинувачення базується виключно на поясненнях ОСОБА_2 .

Сам факт звернення заявниці до працівників поліції та виклику екстреної медичної допомоги не свідчить безумовно про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства та не підтверджує наявності в його діях усіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Водночас до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено фото-, відео-матеріалів, письмових пояснень свідків чи інших об?єктивних доказів, відеозаписів, фонограм, медичних досліджень чи висновків, які б підтверджували викладені у протоколі обставини вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.

За відсутності таких доказів та з урахуванням заперечень ОСОБА_1 суд не має достатніх підстав для висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю, у зв?язку з відсутністю події та складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст.173-2, 252, 283, 284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій