Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №161/8355/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8355/26

Провадження № 2/161/4842/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 вересня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:головуючого – судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судового засідання – Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за час прострочення несплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що з 08 червня 2012 року по 18 липня 2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який був розірваний рішенням Луцького міськрайонного суду від 08липня 2016 року (справа № 161/3663/16-ц). Від шлюбу з відповідачем вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2015 року у справі № 161/6995/15- вирішено: Стягувати з ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно аліменти в твердій грошовій сумі по 800 (вісімсот) грн. 00 коп. починаючи з 07 травня 2015 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття. На підставі зазначеного рішення суду було відкрито виконаче провадження №52279136, однак свої зобов?язання відповідач виконує неналежним чином, оскільки систематично ухиляється від їх сплати, у зв?язку з чим утворилася значна заборгованість. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, який було видано державним виконавцем станом на 11 березня 2026 року, за ОСОБА_2 обліковується заборгованість у розмірі 181469, 18 грн. Вказує, що незважаючи на наявність рішення суду, яке підлягає обов?язковому виконанню, відповідач тривалий час, починаючи з серпня 2022 року, не здійснює жодних платежів на утримання їх спільних дітей, не вживає заходів для погашення заборгованості та фактично ухиляється від виконання свого обов?язку як батька. Крім того, відповідач не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться їхнім життям, станом здоров?я, навчанням та розвитком, не надає будь-якої матеріальної чи моральної підтримки. Усі витрати, пов?язані з утриманням, лікуванням, навчанням та розвитком дітей вона несе самостійно. Зазначає, що її доходи не можуть в повній мірі забезпечити потреби їх спільних дітей. Крім того потреби дітей значно зросли, вони навчаються в школі та відвідують інші додаткові заняття та гуртки, а для цього необхідно одяг, взуття, шкільне приладдя. Також вона сплачує за харчування в школі. Коли діти хворіють, вона змушена залишатися з ними вдома і нести витрати на лікування. Є очевидним, що у зв?язку з підвищенням цін на продовольчі та непродовольчі товари, підвищенням рівня прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, її матеріальний стан погіршився, розмір аліментів, що стягуються з відповідача не відповідає звичайним потребам неповнолітніх дітей. З моменту розлучення і по сьогоднішній день, маючи реальну можливість приймати участь у вихованні та забезпеченні дітей, відповідач з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх батьківських обов?язків, участі у житті дітей свідомо не приймає. Таким чином, відповідач свідомо не виконує покладений на нього законом обов?язок щодо утримання дітей, що призвело до накопичення значної заборгованості та стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом. У зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 126611, 56 грн.

Представник позивача до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся судом за адресою реєстрації судовим повідомленням/повісткою з рекомендованим повідомленням, які повернуті суду без вручення, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з 08 червня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 липня 2016 року було розірвано (справа №161/3663/16-ц).

За час подружніх відносин у сторін народилось двоє спільних дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно.

Рішенням Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 03 червня 2015 року в цивільній справі № 161/6995/15-ц ухвалено, зокрема, стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Луцька Волинської області, в користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженки міста Луцька Волинської області, на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно аліменти в твердій грошовій сумі по 800 (вісімсот) грн. 00 коп. починаючи з 07 травня 2015 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Вищевказане судове рішення набрало законної сили та було пред`явлене стягувачем до органу ДВС.

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого ВДВС у м. Луцьку ЗМУ МЮ, у ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №52279136 виникла заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей, загальний розмір якої за період з серпня 2022 року по лютий 2026 року становить 181469, 18 грн.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 ст. 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16 (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16 та дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1%. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

У постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19, від 24 лютого 2025 року в справі №206/4992/21 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

До відповідальності не можна притягнути платника аліментів, якщо заборгованість за аліментами утворилася з незалежних від платника аліментів причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками тощо (пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Законодавство покладає на особу зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати аліменти, при цьому, якщо аліменти стягуються за рішенням суду, то невиконання чи неналежне виконання такого обов`язку має негативні наслідки у вигляді додаткової відповідальності. Вина у сімейних правовідносинах характеризується тим, що особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки, передбачала або повинна була передбачати настання шкідливого результату, бажала його настання або відносилась до нього байдуже. Форма вини не має принципового значення у сімейних правовідносинах. Саме на платника аліментів покладається обов`язок довести, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банківськими установами, наявністю форс-мажорних обставин тощо. В інших випадках застосовується презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, а стягнення пені за весь час прострочення стає невідворотним.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Cудом не встановлено обставин, які б могли звільнити відповідача від відповідальності за прострочення виконання аліментних зобов`язань.

Таким чином, встановивши, що з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дітей за рішенням суду, виникла заборгованість по сплаті аліментів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позивачем надано розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 жовтня 2022 року до 16 квітня 2026 року, відповідно до якого розмір пені становить 126611, 56 грн. Суд перевірив наведений розрахунок, зіставив його з установленим розміром та періодами виникнення заборгованості зі сплати аліментів і дійшов висновку, що він відповідає вимогам закону, є правильним та обґрунтованим, у зв?язку з чим суд погоджується з ним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за час прострочення несплати аліментів у повному обсязі.

Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому з відповідача слід також стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1331, 20 грн.

На підставі ст.ст. 180, 196 СК України, керуючись ст.ст. 10, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за час прострочення несплати аліментів – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пеню за несплату аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 126611 (сто двадцять шість тисяч шістсот одинадцять) гривень 56 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Рішення у повному обсязі складено 24 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій