Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №154/3434/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3434/26

3/154/1255/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Мушкет О.О., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 , його захисника — Жерновнікова С.О., розглянувши в м. Володимирі в режимі відеоконференції матеріали, що надійшли з Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП — НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 744384 від 13 серпня 2026, ОСОБА_1 13 серпня 2026 року о 09 год. 53 хв. по вул. Луцькій у м. Володимирі керував автомобілем марки CHERY QQ, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння — різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КупАП.

Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні факт керування транспортним засобом у вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення час та місці не заперечив, проте пояснив суду, що після того, як він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу яким він керував, працівники поліції йому не запропонували пройти такий огляд у медичному закладі, що на його думку є порушенням зі сторони працівників поліції. Також вважає, що транспортний засіб, яким він керував працівниками поліції було зупинено безпідставно, оскільки будь-яких порушень ПДР він не вчиняв.

Разом з тим, захисник ОСОБА_1 — адвокат Жерновніков С.О., документи про підтвердження повноважень якого містяться в матеріалах справи подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Стверджує, що законну підставу зупинки автомобіля, яким 13.08.2026 керував ОСОБА_1 матеріалами справи не підтверджено. Вказує, що після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу приладом Drager, поліцейські не запропонували водієві огляд у медичному закладі і такої відмови на відео немає, хоча її внесено до протоколу. Захисник також посилається на самостійне звернення ОСОБА_1 до медичного закладу та результат токсикологічного дослідження його крові, згідно якого алкоголю в крові ОСОБА_1 не виявлено.

Також в своєму клопотання захисник Жерновніков С.О. вказує на те, що оскільки, дії працівників поліції, починаючи із безпідставної зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 суперечать вимогам ЗУ «Про дорожній рух» та ПДР України, та враховуючи вищевикладене, просив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення та доводи ОСОБА_1 , його захисника — адвоката Жерновнікова С.О., які клопотання про закриття провадження у справі підтримали у повному обсязі, дослідивши матеріали справи, подані письмові клопотання та додані до них матеріали, оцінивши їх в сукупності, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.ст. 245 і 280 КУпАП суд зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи та встановити, чи мало місце правопорушення, чи винна у його вчиненні особа і чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

За ст. ст. 251, 252 КУпАП фактичні дані встановлюються, зокрема, протоколом, поясненнями, показаннями технічних засобів, матеріалами відеозапису та іншими документами. Суд оцінює кожен доказ і їх сукупність за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному дослідженні.

Частина перша ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. За п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку такий огляд. Предметом даного провадження є саме інкримінована ОСОБА_1 відмова і суд не підміняє її обвинуваченням у керуванні в стані сп`яніння.

За пп. 2, 3 розділу I Інструкції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735, підставою для огляду є виявлення у водія ознак сп`яніння, до яких належить запах алкоголю з порожнини рота. Водночас зазначення ознаки в протоколі оцінюється разом з іншими доказами і саме по собі не доводить стану сп`яніння.

Частини 2, 3 статті 266 КУпАП передбачають проведення огляду поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу і фіксацію відповідних дій на відео, а в разі незгоди особи на проведення такого огляду або з його результатом — проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

Пункт 6 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, і п. 7 розділу I Інструкції № 1452/735 прямо передбачають направлення водія, який відмовився від огляду на місці зупинки, до відповідного закладу охорони здоров`я.

З досліджених в судовому засіданні відеозаписів чітко убачається, що поліцейські, після зупинки транспортного засобу та виявлення ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини) запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу. Спершу ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції погодився. Однак, коли поліцейські готували прилад до тесту, ОСОБА_1 сам запитав які будуть для нього наслідки у разі відмови від проходження огляду на місці зупинки. Після отриманої від працівника поліції відповіді, що це також є порушенням, проте передбачене іншим пунктом ПДР, він повідомив, що проходити запропонований огляд не буде. Послідовність розмови дозволяє встановити, що водій розумів зміст конкретної пропозиції, мав реальну можливість пройти огляд і відкликав первинну згоду з власної волі. Відмова від огляду на місці зафіксована безпосередньо, а не виводиться лише зі змісту протоколу.

Суд погоджується із твердження захисника у тій частині, що після цієї відмови на відеозаписах немає окремої пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Тому суд не встановлює відмови ОСОБА_1 від огляду в такому закладі. Зазначення цього в протоколі не підтверджене належним доказом. Направлення, оформлене поліцейським о 09 год. 55 хв., підтверджує складення документа, але без доказу його доведення до водія не доводить, що йому було запропоновано поїхати на медичний огляд.

Невиконання поліцейськими п. 6 Порядку № 1103 та п. 7 розділу I Інструкції № 1452/735 є порушенням подальшої процедури. Воно має юридичне значення, і суд не вважає його формальністю. За цих обставин з обвинувачення виключається недоведене твердження про відмову від огляду в медичному закладі. Разом з тим суд оцінює окремо наслідки цього порушення для доведеної відмови від огляду на місці.

Із буквального змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП суд виходить із того, що її диспозиція передбачає відмову водія від проходження огляду, запропонованого згідно з установленим порядком, а не обов`язково дві послідовні відмови — на місці та в медичному закладі. Згадані приписи Порядку та Інструкції визначають обов`язок поліцейського, що виникає після першої відмови. Невиконання такого обов`язку не може бути доказом другої відмови. Однак воно не змінює того, що водій уже однозначно відмовився від першого реально запропонованого способу огляду. Іншого висновку не можна робити лише з оформлення направлення, оскільки вирішальним доказом першої відмови є досліджений в судовому засіданні відеозапис розмови.

Положення ч. 5 ст. 266 КУпАП про недійсність огляду, проведеного з порушенням вимог цієї статті, не перетворює зафіксовану заяву водія на недійсну: огляд на місці не проводився й результату, який належало б визнавати недійсним, не одержано. Суд не робить із цього висновку про правомірність ненаправлення до лікаря, а лише розмежовує наслідки недодержання поліцейським наступного етапу й доказову оцінку вже зафіксованих слів водія про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

ОСОБА_1 , за змістом дослідженої у відеозаписах розмови не висловлював прохання пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі замість огляду на місці зупинки та не пояснив відмову незгодою з технічним засобом. Ці обставини не покладають на нього обов`язку самостійно вимагати направлення і не виправдовують бездіяльності поліцейських. Вони мають значення лише для з`ясування того, чи була його відповідь відмовою від запропонованого огляду, а не проханням застосувати передбачений законом альтернативний спосіб.

Крім цього, позицію сторони захисту про те, що огляду на стан сп`яніння підлягають лише водії, транспортні засоби під керуванням яких були безпосередньо зупинені поліцейськими за порушення Правил дорожнього руху суд визнає хибною, оскільки огляду на стан сп`яніння підлягають усі водії, щодо яких є докази керування ними транспортними засобами із ознаками певного виду сп`яніння, до яких, згідно із матеріалами справи, відноситься і ОСОБА_1 ,

Суд також зауважує, що дії працівників поліції щодо зупинки транспортних засобів під час воєнного стану носять превентивний характер, що відповідає вимогам ст. 31 ЗУ «Про національну поліцію».

Суд вважає, що підстави зупинки та факт зупинки транспортного засобу не можуть впливати на вирішення питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Отже, доводи захисника, викладені у клопотанні про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження та загалом не впливають на правильність встановлених обставин у справі та не скасовують відповідальність ОСОБА_1 за порушення ним вимог п.2.5 ПДР України та вчинення ним даного адмінправопорушення.

Також, твердження сторони захисту про самостійне звернення в цей же день ОСОБА_1 до медичного закладу та дослідження його крові, за результатами дослідження якого встановлено відсутність в його крові алкоголю не є доказом відсутності попередньої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу під його керуванням. Такий результат, навіть якщо підтверджений належним медичним документом, стосується стану особи на час дослідження. У даному провадженні обвинувачення стосується не результату вимірювання, а поведінки водія під час пропозиції огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Згідно вимог ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у вчиненому правопорушенні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, відображенням технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фотозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або відвідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які застосовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Надані суду докази (в тому числі відеозапис) відображають подію адміністративного правопорушення та відповідність відомостям, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

За таких обставин, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у їх сукупності, суд визнає доведеними керування ОСОБА_1 13.08.2026 автомобілем, висловлену йому пропозицію пройти огляд на місці, його первинну згоду та наступну свідому відмову після з`ясування наслідків. Недодержання поліцейськими процедури направлення суд прямо встановив та оцінив, але за наведеного тлумачення ч. 1 ст. 130 КУпАП воно не спростовує доведеної самостійної відмови від запропонованого огляду на місці, а тому клопотання захисника про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета виховання порушника, формування у нього законослухняної поведінки, у зв`язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.

На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке відноситься до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин справи, беручи до уваги особу ОСОБА_1 , відсутності обставин, що пом`якшують його відповідальність, чітко сформований спосіб його протиправної поведінки та нехтування встановленим правопорядком, що значно посилює його суспільну небезпеку, враховуючи всі обставини справи, приходжу до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. та позбавити його права керування транспортним засобом строком на один рік.

Відповідно до ст.4 ч.2 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,80 грн.

Керуючись ст.ст.130,283, 284 КУпАП,ст.4 ч.2 Закону України «Про судовий збір», суддя-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника Жерновнікова С.О. про закриття провадження у справі — відмовити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн. судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ:37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір, Володимирський міський суд Волинської області.

Роз`яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

На постанову протягом десяти днів з моменту її винесення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду .

Суддя: Олександр МУШКЕТ