Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №205/2319/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/2319/26

Номер провадження2/205/2982/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.02.2026 року звернулась до Новокодацького районного суду міста Дніпра з вищезазначеним позовом, в якому просила скасувати арешт з 11/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_2 , накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська б/н від 11.11.2005 року; скасувати арешт на домоволодіння АДРЕСА_2 , що належало громадянину ОСОБА_2 , накладений постановою слідчого відділу ДТП при УМВС України в Дніпропетровській області від 31.07.2007 року (в межах карної справи № 70071026); скасувати заборону на відчуження нерухомого майна, що належало ОСОБА_2 , накладений постановою слідчого СУ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 05.11.2003 року (в межах карної справи № 69031240); скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 2587346, зареєстрований Другою дніпровською державною нотаріальною конторою 11.11.2005 року на домоволодіння, 11/25 частин, адреса: АДРЕСА_3 на підставі ухвали б/н від 11.11.2005 Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Позов мотивований тим, що позивач 22.04.2025 року звернулася із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом на майно померлого чоловіка ОСОБА_2 , а саме частку житлового будинку АДРЕСА_3 . За результатами перевірки відсутності (наявності) заборони або арешту на спадкове майно нотаріусом було встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2005 року було накладено арешт на майно померлого ОСОБА_2 11/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 по договору купівлі-продажу для забезпечення позову. У зв`язку із чим 22.04.2025 року нотаріус постановила відмовити у вчиненні нотаріальних дій, а саме видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 звинувачувався в тому, що 19.09.2003 року, порушуючи правила безпеки дорожнього руху експлуатації транспорту, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін допустив зіткнення з автомобілем «М-412», гос. номер НОМЕР_1 , в результаті чого водію автомобіля «М-412» та його пасажиру було заподіяно тілесні ушкодження. В межах цього кримінального провадження (№ 69031240) старшим слідчим СУ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області постановою від 05.11.2003 року було накладено заборону на відчуження нерухомого майна, що належало ОСОБА_2 . Постановою Ленінського районного суду від 06.09.2005 року ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 2 КК України, провадження у справі припинено. Питання про арешт нерухомого майна вирішено не було. 31.07.2007 року слідчим відділу з розслідування ДТП при УМВС в Дніпропетровській області в межах кримінального провадження № 70071026 за обвинуваченням ОСОБА_2 накладено арешт на домоволодіння за адресою обвинуваченого ОСОБА_2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2009 року обвинувачений ОСОБА_2 , який рухаючись на автомобілі «ВАЗ-2105», державний номерний знак НОМЕР_2 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого ОСОБА_3 заподіяно середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, був звільнений від кримінальної відповідальності, провадження у справі припинено. Питання про арешт нерухомого майна вирішено не було. Згідно відповіді Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) відомостей про заборгованість або обтяження, де є боржником ОСОБА_2 відсутні. Крім того, відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2006 року було ухвалено визнати мирову угоду, укладену між позивачем та ОСОБА_2 за позовом позивача до ОСОБА_2 про визнання права власності на 11/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов`язано переоформити правоустановчі документи на 11/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на позивача. Станом на 31.12.2012 року відповідно відповіді «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР в інвентаризаційній справі на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості щодо вищевикладених фактів накладених арештів на майно та заборони на відчуження нерухомого майна. Враховуючи, що станом на дату звернення до суду відсутні будь-які виконавчі провадження чи чинні судові процеси, які обґрунтовували б подальше існування арешту. накладений арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 є таким, що втратив правові підстави та порушує право володіння майном позивача.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22.02.2026 року позов залишено без руху.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 05.03.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01.06.2026 року клопотання про витребування доказів залишено без задоволення.

08.07.2026 року в судовому засіданні ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача – адвокат Стасенко Д.С. письмово просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином. У відзиві на позов представник відповідача Пеньков С.А. позов не визнав, просив розглядати справу без його участі. Свою позицію у цій справі обґрунтував тим, що досудове розслідування у кримінальних справах № 70071026 та № 69031240 здійснювалось слідчими підрозділами УМВС України в Дніпропетровській області, а не ГУНП. Працівниками ГУНП в Дніпропетровській області не було винесено постанови: від 31.07.2007 року по кримінальній справі № 70071026 про накладення арешту на домоволодіння АДРЕСА_2 , що належить гр. ОСОБА_2 ; від 05.11.2003 року по кримінальній справі № 69031240 про накладення арешту на заборону відчуження нерухомого майна, що належить гр. ОСОБА_2 . Таким чином, у зв`язку з тим, що працівниками ГУНП, арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 , накладений в межах кримінальних справ № 69031240 та № 70071026, що належить на праві власності ОСОБА_2 – не накладався, зокрема відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальних справ № 69031240 та № 70071026 – не вносились, а ГУНП не є правонаступником УМВС (ГУМВС), тому ГУНП є неналежним відповідачем у даній справі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – КП «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Другої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без їх участі відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 (а.с. 16, 45).

Позивач звернулася до Другої дніпровської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом на майно померлого чоловіка, а саме частку житлового будинку АДРЕСА_3 .

Проте постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. від 22.04.2025 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку по Воздвиженському узвозу в м. Дніпро після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , оскільки за результатами перевірки відсутності (наявності) заборони або арешту на спадкове майно нотаріусом було встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2005 року було накладено арешт на майно померлого ОСОБА_2 11/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 по договору купівлі-продажу для забезпечення позову (а.с. 11).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2005 року було накладено арешт на 11/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 на праві власності по договору купівлі-продажу для забезпечення позову (а.с. 24).

Рішенням Ленінського районного суду від 23.07.2007 року у справі № 2-298/2007 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої злочином (а.с. 26-28). Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.11.2007 року змінено рішення Ленінського районного суду від 23.07.2007 року в частині стягнення моральної шкоди (а.с. 29).

31.07.2007 року слідчим відділу з розслідування ДТП при УМВС в Дніпропетровській області в межах кримінального провадження № 70071026 за обвинуваченням ОСОБА_2 накладено арешт на домоволодіння за адресою обинуваченого ОСОБА_2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 32).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.04.2024 року за № 423127464 вбачається, що 11.11.2005 року за № 2587346 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на 11/25 частин накладено обтяження «арешт нерухомого майна» на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2005 року, суддя Черненкова Л.А. (а.с. 12).

Згідно відповіді «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР від 28.05.2024 року станом на 31.12.2012 р. в інвентаризаційній справі на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності:

11/25 ч. - гр. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.1997р., укладеного на Універсальній товарній біржі "Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом" за реєстром № 7-80, зареєстровано КП "ДМБТІ" 13.01.1998р. в реєстрову книгу № 594 за реєстровим № 96;

14/25 ч. гр. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2002р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Базилевим С.П. за ресстром № 2361, зареєстровано КП "ДМБТІ" 12.07.2002р. в ресстрову книгу № 594 за реєстровим № 96.

Також повідомлено, що постановою слідчого СУ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 05.11.2003р. (карна справа № 69031240) накладено заборону на нерухомого майна, що належить гр. ОСОБА_2 ; ухвалою судді Ленінського району м. Дніпропетровська від 11.11.2005p. накладено арешт на 11/25 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належить гр. ОСОБА_2 ; постановою слідчого відділу ДТП при УМВС України в Дніпропетровській області від 31.07.2007р. (карна справа № 70071026) накладено арешт на домоволодіння, що належить гр. ОСОБА_2 . розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; постановою Ленінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 05.06.2009р. (ВП № 13171165) накладено арешт на все майно, шо належить гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_1 , заборона здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (а.с. 17).

У відповіді Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.08.2024 року № 191360/В20 зазначено, що згідно перевірки відомостей АСВП виконавчі провадження, де є боржником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні (а.с. 18).

Як зазначає позивачка у позові вона є спадкоємицею після смерті чоловіка – ОСОБА_6 р.в.,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак отримати спадщину на належне майно вона не може у зв`язку з арештом накладеним в рамках кримінального провадження на підставі КПК 1960 року та не знятого до теперішнього часу, що призводить до порушення її прав і законних інтересів, перешкоджає вільно розпоряджатися майном.

Відповідно до ст. 126 КПК України 1960 року арешт майна міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Накладений на майно арешт може бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба, або у разі закриття кримінальної справи відповідно до ст. 214 КПК України 1960 року. Після надходження кримінальної справи до суду питання щодо скасування арешту може бути вирішено судом в порядку, передбаченому статтями 248, 282 КПК України 1960 року, або при постановленні вироку, відповідно до ст. 324 КПК України 1960 року.

Згідно з п. п. 7, 8 ч. 1 ст. 324 КПК України 1960 року постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Водночас, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виникають з цивільних правовідносин та відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі – КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 року у справі № 727/2878/19.

Так, арешт на 11/25 частину домоволодіння на АДРЕСА_1 було накладено під час дії КПК України 1960 року.

Згідно ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності – це право володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, прийняття позивачем спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_2 зумовлює виникнення у неї спадкових прав на належне спадкодавцеві майно з часу відкриття спадщини, а наявність арешту, яка перешкоджає оформленню права на спадщину, є перешкодою у реалізації цих прав.

Суд враховує, що позивач не була учасником кримінальної справи, у межах якої було накладено арешт, а тому застосовані у 2003 та 2007 роках заходи кримінально-процесуального характеру не можуть безстроково обмежувати її права як спадкоємця за відсутності встановленої законом підстави для його подальшого збереження.

При цьому сама по собі обставина, що арешт був накладений на майно спадкодавця, не означає автоматичного припинення права спадкоємця на захист своїх спадкових прав. Навпаки, якщо наявність арешту перешкоджає оформленню спадщини, спадкоємець має право вимагати усунення відповідної перешкоди в судовому порядку.

Враховуючи наявність арешту на спадкове майно ОСОБА_2 ; а також неможливість скасування вказаного арешту в позасудовому порядку; відсутність, відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позов підлягає задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 324,80 грн. за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15-16, 317, 319, 321, 391, 1268 ЦК України, ст. ст. 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 40108866, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Троїцька, 20А), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 03341776, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 9), Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 02890937, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Метробудівська, 1), про скасування арешту майна – задовольнити.

Скасувати арешт з 11/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що належало громадянину ОСОБА_2 накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська б/н від 11 листопада 2005 року.

Скасувати арешт на домоволодіння АДРЕСА_2 , що належало громадянину ОСОБА_2 , накладений постановою слідчого відділу ДТП при УМВС України в Дніпропетровській області від 31 липня 2007 року (в межах карної справи № 70071026).

Скасувати заборону на відчуження нерухомого майна, що належало ОСОБА_2 , накладений постановою слідчого СУ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 05.11.2003 року (в межах карної справи № 69031240).

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 2587346, зареєстрований Другою дніпровською державною нотаріальною конторою 11.11.2005 року на домоволодіння, 11/25 частин, адреса: АДРЕСА_3 на підставі ухвали б/н від 11.11.2005 Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 324,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова