Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №173/489/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/489/26

Провадження № 2/177/960/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 вересня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

19.03.2026 до Криворізького районного суду Дніпропетровської області, за підсудністю, надійшов позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в якому представник позивача просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором (кредитна лінія) № 1421-8250 від 15.07.2024 року в загальному розмірі 22500 грн, з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом – 4500 грн, сума простроченої заборгованості по процентам 18000 грн. Крім цього, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 15.07.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (надалі по тексту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (сreditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1421-8250.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту.

Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А7941, для підписання Кредитного договору № № 1421-8250 від 15.07.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит - кредитну лінію, для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 4500 грн.; базовий період 30 днів, строк кредитування 365 днів, процентна ставка 1,50 % в день, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, з рекомендацією погашення кредиту не пізніше останнього дня першого Базового періоду строку кредитування. Кредит надано на умовах строковості, зворотності, платності.

Відповідно, без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.

В подальшому, відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст. ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув у повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші грошові зобов`язання перед Кредитодавцем.

Станом на 19.01.2026 року, загальний розмір грошових вимог Кредитодавця до Відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору (сума кредиту і процентів), становлять: 27148,50 гривень, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 4500 гривень; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 21973,50 гривень та комісії за видачу кредиту 675 грн.

Кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме частково списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами та комісією в загальній сумі 4648,50 грн, за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 22500 грн (а.с.6).

З боку відповідача по відношенню до позивача має місце свідоме порушення зобов`язання, визначеного в Кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені Кредитним договором або законом.

Тому, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 22500 грн (4500 грн тіло кредиту та 18000 грн відсотки за користування кредитом) та понесені ним судові витрати.

Ухвалою про відкриття провадження від 24.03.2026 року позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав клопотання в якому просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував (ЕС).

Відповідач позов не визнав, в судове засідання не прибув, участь представника у розгляді справи не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи сторона відповідача була повідомлена належним чином, через ЕС представника.

Відповідач реалізував право на відзив, просив поновити строк на подання відзиву (а.с. 57-60). Суд задовольнив клопотання відповідача та прийняв відзив до розгляду.

Так, у відзиві, заперечуючи проти позову, вказано що відповідач заперечує проти позову в частині нарахованих відсотків та штрафу, оскільки умови про них є несправедливими та непомірними, штраф нарахований всупереч існуючому мораторію в умовах воєнного стану, не доведено переддоговірне інформування та реальна процента ставка, заявлений розмір неустойки підлягає зменшенню.

Відповідач вказав про необхідність витребування частини доказів від позивача для перевірки (а.с. 57 зворот), а саме вважав за необхідне «витребувати у позивача докази, зазначені в розділі VII цього відзиву (ст. 84 ЦПК України)», при тому, що такого розділу відзив не містить. Клопочучи про витребування доказів у позивача: заяви (оферти), паспорту кредиту, доказів направлення одноразового ідентифікатора, доказів перерахування коштів, детального розрахунку заборгованості та графіку платежів, представник відповідача не звернув увагу, що частина таких доказів надана позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог. Більш того, в порушення п. 4 ч.2 ст. 84 ЦПК України, представник відповідача не вказала, про вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказу. Відповідач та його представник не вказали, що перешкоджало відповідачу отримати такі докази у позивача і надати їх суду, на обґрунтування своєї позиції, при тому, що позивач як кредитор, надав всі докази, які вважав за необхідне на підтвердження своїх позовних вимог у змагальному процесі. У зв`язку з чим, суд залишив без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів у позивача.

Відповідач вказав про право позивача нараховувати відсотки лише в межах строку кредитування, що не дотримано в розрахунку заборгованості наданому позивачем. Вважав проценти на рівні 1,5 % в день такими, що суперечать засадам справедливості, добросовісності та розумності, відповідно несправедливими. Вважав нарахованим штраф у розмірі 675 грн таким, що підлягає виключенню з суми заборгованості, а неустойку такою, що підлягає зменшенню в силу ч.3 ст. 551 ЦК України.

Відповідач вказав про недоведеність належними доказами факту укладення договору, ідентифікації відповідача, направлення паролю на його номер телефону, належності йому картки, але разом з цим, доказів на спростування вказаних обставин, в змагальному цивільному процесі, суду не надав.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Інші заяви по суті справи, з процесуальних питань до суду не надходили.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.07.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1421-8250 (продукт «CreditKasa»).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» - зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту.

Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А 7941, для підписання Кредитного договору № 1421-8250 від 15.07.2026 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до вищенаведеного, без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу.

Відповідно до умов Кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит – кредитну лінію, для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку передбаченому договором (п. 2.1-2.2. договору). Сторони погодили наступні умови кредитування: сума кредиту 4500 грн; строк кредитування 360 днів, тобто остання дата повернення кредиту 14.07.2025 (п. 4.13 договору); базовий період 30 днів; стандартна % ставка – 1,5 % в день, з 181 дня користування кредитом – 1,18 % в день, комісія за видачу кредиту 15 % від суми кредиту, що закріплено в п. 4.10 - 4.11 договору. Згідно п. 4.6 договору, кредит надається шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної в п. 4.1 договору, на банківський рахунок позичальника, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Умови договору є досить чіткими, не двозначними, договір містить інформацію про реальну процентну ставку, орієнтовну вартість кредиту та як додаток обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 18 зворот), про нібито ненадання яких вказував представник відповідача.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, на картку вказану позичальником у договорі: НОМЕР_1 (а.с. 19), що підтверджено довідками щодо перерахування коштів (а.с. 19, 19 зворот).

Доводи відзиву відповідача про «не визнання цих обставин автоматично», суд розцінює критично, адже договір містить всі необхідні реквізити, зокрема містить ідентифікаційні дані відповідача, такі як прізвище, ім`я, паспортні дані, ідентифікаційний номер, електронну адресу та адресу проживання, що наразі є актуальною. Договір містить інформацію про банківську картку НОМЕР_2 , на яку відповідач просив перерахувати кошти за договором.

Доказів на спростування факту укладення договору, зокрема вчинення щодо відповідача шахрайських дій, доступу до його фінансового телефону чи електронної адреси сторонніх осіб, у змагальному процесі суду не надано, про такі обставини відповідач не заявляв.

Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на вищенаведені норми Закону України «Про платіжні послуги» у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Доводи відповідача про нібито не доведення факту перерахування коштів позичальнику ОСОБА_1 , належності йому даної картки, суд розцінює критично, як намагання уникнути виконання зобов`язань за договором, адже номер картки на яку перераховано кошти відповідає тому, що вказаний в договорі кредиту. Доказів на підтвердження того, що він не мав (не має) даної картки, в змагальному процесі, відповідачем суду не надано, хоча відповідач має вільний доступ до інформації щодо емітованих на його ім`я карток.

Отже, суд приходить до висновку, що в змагальному цивільному процесі, позивачем доведено факт укладення договору з відповідачем, факт виконання умов вказаного договору позивачем, шляхом перерахування коштів на картку позичальника вказану ним у тексті договору, що підтверджено квитанцією та довідкою про перерахування коштів (а.с. 19, 19 зворот). Доказів не належності ОСОБА_1 вказаної картки та не отримання коштів, відповідач у змагальному судовому процесі перед судом не довів.

Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем.

Як слідує з розрахунку наданого позивачем, відповідач кошти на погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків, комісії, не вносив (а.с. 19 зворот-23).

В межах строку кредитування, до 14.07.2025, відповідачу нараховано відсотки за користування кредитом у загальному розмірі 21973 грн, що узгоджується з умовами договору щодо періоду нарахування відсотків та їх ставки (а.с. 19-23).

Відповідно, твердження представника відповідача про нібито нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування, суд розцінює критично, як безпідставні.

Позивачем розраховано суму боргу станом на 19.01.2026, яка залишилася незмінною з 14.07.2025 та склала 27148,50грн, з яких 4500 грн заборгованість за тілом кредиту, 21973 грн заборгованість за відсотками в межах строку кредитування та 675 грн комісія (а.с. 23). Позивач, вільно реалізуючи свої права, зменшив суму заборгованості, частково списавши заборгованість за комісією та процентами в сумі 4648,50 грн, про що вказав у позові (а.с. 5 зворот). Суд розглядає справу за принципом диспозитивності, в межах заявлених позовних вимог.

Доводи представника відповідача про нарахування неустойки, необхідності зменшення суми даної неустойки, суд до уваги не приймає, адже такі доводи є надуманими, не підтвердженими матеріалами справи. Позов не містить вимог про стягнення неустойки, а розрахунок заборгованості наданий позивачем не містить нарахувань у виді неустойки (штрафу, пені). Більш того, нарахування неустойки в період воєнного стану суперечило б вимогам закону.

Доводи представника відповідача про необхідність застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки, як і вимоги про виключення з суми позову штрафу, безпідставні з вищевказаних підстав – відсутності нарахування неустойки за спірними правовідносинами.

Щодо доводів представника відповідача про визнання умов договору про проценти несправедливими, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року: доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів — 2,5 %; протягом наступних 120 днів — 1,5 %. У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року.

Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки — максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %. Відповідні висновки містить постанова ОП КЦС ВС від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

У даній справі предметом є правовідносини, що виникли на підставі договору укладеного 15.07.2024 року, тобто в межах перехідного періоду, що передбачав можливість максимально допустимої відсоткової ставки за споживчим кредитом 1,5 % в день, що й зафіксовано в розглядуваному договорі кредиту.

Відповідно, виходячи з принципу свободи договору, не суперечності умов договору закону, у суду відсутні підстави для втручання у договірні відносини між сторонами та корегувати умови такого договору, які не визнані недійсними та не є нікчемними в силу закону. У зв`язку з чим, доводи представника відповідача про необхідність визнання несправедливим проценти за договором, суд розцінює критично, як безпідставні. Укладаючи кредитний договір, ознайомлюючись з його умовами, відповідач погодився на них, зокрема на умови щодо розміру процентної ставки та строку кредитування, орієнтовної вартості кредиту, а тому має дотримуватися тих зобов`язань, які на себе добровільно взяв.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідач не виконував зобов`язання за договором, не сплатив заборгованість за договором про надання кредитної лінії, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним Договором № 1421-8250 від 15.07.2024 року в сумі 22500 грн, з яких тіло кредиту 4500 грн та відсотки за користування кредитом 18000 грн.

Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с.9), сплачений останнім при подачі позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, що знаходиться за адресою 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26 офіс 407), заборгованість за кредитним договором № 1421-8250 від 15.07.2024 року в загальному розмірі 22500 (двадцять дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, а також 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Березюк