Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №202/5859/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/5859/26

Провадження № 2/202/4943/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2026 року до директор ТОВ «Деал Фінанс Груп» Велікданов С.К. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики № 72397616 від 21.12.2022 року в розмірі 20075,00 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 грудня 2022 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 72397616 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого останній отримав у грошові кошти в сумі 2500,00 гривень строком на 16 днів, та взяв на себе зобов`язання повернути дані кошти й сплатити відсотки за користування ними в розмірі 2,5% в день.

21 грудня 2022 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №72397616 до Договору позики №72397616, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 3000 грн. в результаті чого, розмір наданого кредиту становитиме - 5500 грн..

Позикодавець повністю виконав умови договору й додаткової угоди до нього, в свою чергу ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконував у зв`язку з чим на ним утворилась заборгованість в сумі 20075,00 гривень, з яких: 5 500,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 575,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.

03.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 року, згідно з яким до ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72397616 від 21.12.2022 року.

05.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал фінанси груп» укладено Договір факторингу № №05/12/25-01 від 05.12.2025року, згідно з яким до ТОВ «Деал фінанси груп» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72397616 від 21.12.2022 року в розмірі 20075,00 гривень, з яких: 5500,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 14575,00 грн. – сума заборгованості за відсотками. Після отримання права вимоги, позивач не здійснював нарахування відповідачу жодних штрафних санкції, однак своїх зобов`язань за договором позики відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивач, за захистом своїх прав та інтересів, вимушений звернутись до суду.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 19 червня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

06 серпня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Сидоренко Р.А. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідач дійсно укладав Договір № 72397616 від 21.12.2022 року та додаткову угоду до нього, за умовами яких отримав у позику 5500,00 гривень, строком на 16 днів, зі сплатою відсотків в розмірі 2,5 % на день. Отже, нарахування й заявлення до стягнення процентів за користування коштами поза межами строку договору (16 днів) є безпідставним. Водночас, відповідач 07.04.2022 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 був призваний у Збройні Сил України, де проходив службу до 19.12.2025 року, що підтверджується копіями військового квитка серії НОМЕР_1 від 07.04.2022 року та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 14.07.2015 року. Таким чином, згідно з вимогами ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в період з 07.04.2022 року по 19.12.2025 року відповідачу не повинні були нараховувати проценти за користування кредитом. Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що позивачем безпідставно були висунуті вимоги до відповідача стосовно нарахування процентів за користування позикою та їх стягнення, а вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають.

Також представник відповідача зазначив, що дана категорія справ є незначної складності, є для адвоката типовими, сума витрат позивача на професійну правничу допомогу, є явно завищеною, а вимога про стягнення даної суми з відповідача не підлягає задоволенню.

Правом, передбаченим ст. 179 ЦПК України, щодо подачі відповіді на відзив на позовну заяву, позивач не скористався.

Представник позивача ТОВ «Деал Фінанс Груп» - адвокат Ткаченко Ю.О. в судове засідання не з`явилась, натомість подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Сидоренко Р.А. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, клопотань до суду не надали, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності та ухвалити рішення, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані стороною документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72397616 від 21 грудня 2022 року (далі – Договір позики). Договір укладено у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника, згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1. Договору позики за цим Договором Позикодавець зобов’язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі – «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики.

Умовами Договору позики також визначено, що сума позики - 2500,00 гривень (п. 2.1. Договору позики); строк договору - 16 днів (п. 2.2. Договору позики); процентна ставка (базова)/день – 2,5% (фіксована), дата надання позики – 21.12.2022 року; дата повернення позики – 06.01.2023 року; знижена процентна ставка/день, % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) – 2,5 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою – 2,70 % за день; пеня – 2,7% в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка – 215448,9 %, орієнтовна загальна віртість позики – 3500,00 гривень(п. 2.3. Договору позики).

ОСОБА_1 21.12.2022 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором xmmnn42i6q, підписав Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком № 1 до Договору позики, який містить погоджену сторонами інформацію щодо орієнтованої реальної річної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення платежів, а також іншу додаткову інформацій й обставини, які повідомляються позичальнику.

Окрім цього, 21 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 72397616 до Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72397616 від 21.12.2022 року, згідно з якою, на підставі звернення Позичальника, здійсненого за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційної системи, Позикодавець збільшує суму наданої Позичальнику Позики 2500,00 грн. на 3000,00 грн. Таким чином, загальний розмір наданої Позики становить 5500,00 грн. Позичальник розуміє та підтверджує те, що у зв`язку зі збільшенням загального розміру Позики, зміниться орієнтовна загальна вартість позики. У зв`язку з цим Сторони домовились: 2.1. Викласти в новій редакції стовбець 7 Таблиці п. 2 Договору, а саме «Орієнтовна загальна вартість позики, у грн.» 7700,00 грн. 2.2. Внести зміни в додаток № 1 до Договору та викласти його в новій редакції, що додається. 3. Інші положення Договору залишаються без змін.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на веб-сайті ті https://mycredit.ua, через особистий кабінет надав всі необхідні дані для встановлення особи та оформлення договору та шляхом використання одноразових ідентифікаторів, які через телекомунікаційну систему направлені на відповідачу, підписав електронний Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72397616 від 21 грудня 2022 року та Додаткову угоду № 72397616 від 21 грудня 2022 року до нього, які містили усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.

Ідентифікація та верифікація позичальника ОСОБА_1 позикодавцем здійснена шляхом за допомогою Системи BankID НБУ; Дата проходження – 04.12.2022 03:24:22; назва банку - privatbank.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72397616 від 21 грудня 2022 року й Додаткова угода до нього, укладені у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором позики й додатковою угодою до нього виконало, та надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5500,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника, номер якої зазначено при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується листом ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» вих. № 05/12/25-46613 від 05.12.2025 року, довідками ТОВ «ФК «Фінекспрес» вих. № КД-000125011/ТНПП, вих. № № КД-000125013/ТНПП від 02.03.2026 року, копіями платіжних інструкцій/Операцій 0f116d6b-c36b-434f-8553-67ec825cbe4c, 85978070-d9ee-4a5d-ac3d-3fe5063465ed, відправник ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», отримувач – платіжний інструмент НОМЕР_3 , суми – 2500,00 гривень, 3000,00 гривень, дата здійснення операцій 21.12.2022.

В ході розгляду справи відповідач не оспорював та підтвердив факти укладення Договору позики № 72397616 від 21 грудня 2022 року й Додаткової угоди до нього, а також отримання від позикодавця на свою банківську картку грошових коштів в сумі 5500,00 гривень.

Отже, шляхом прийняття виконання зобов`язання позикодавця, а саме отримавши грошові кошти у позику, Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Договору позики.

Разом з тим, всупереч умов Договору позики, відповідач не виконував своїх зобов`язань, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість, розмір якої згідно зі складеним ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» розрахунком заборгованості, станом на 24.02.2026 року складає 20075,00 гривень, з яких: 5500,00 гривень – заборгованість за сумою позики; 14575,00 гривень – заборгованість за відсотками.

Щодо наявності у ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги до відповідача за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72397616 від 21 грудня 2022 року, суд зазначає наступне.

03 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №033-030423від 03.04.2023 року, за умовами якого, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає зазначені права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог №11/01/23 від 11.04.2023 року до Договору факторингу №033-030423від 03.04.2023 року, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 72397616 від 21.12.2022 року в розмірі 20075,00 гривень, з яких: 5500,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 14575,00 гривень – сума заборгованості по процентам за користування (п.3794).

05 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальності «Сіроко Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, за умовами якого, ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» приймає зазначені права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25-01 від 05.12.2025 року до Договору факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики 72397616 від 21.12.2022 року в розмірі 20075,00 гривень, з яких: 5500,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 14575,00 гривень – сума заборгованості по процентам за користування (п.7830).

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТОВ «Деал Фінанс Груп» відповідно до Договорів факторингу №033-030423від 03.04.2023 року, 05/12/25-01 від 05.12.2025 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72397616 від 21 грудня 2022 року.

Після отримання позивачем права вимоги за кредитним договором за Договором позики № 72397616 від 21 грудня 2022 року, ТОВ «Деал Фінанс Груп» не здійснював нарахування жодних штрафних санкцій, однак заборгованість відповідачем не погашалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом враховується, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, не повернув фактично отримані за договором позики кошти (сума позики) в розмірі 5500,00 гривень, а тому має заборгованість перед правонаступником позикодавця - ТОВ «Деал Фінанс Груп», яке вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми позики.

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б підтверджували виконання ним зобов`язань за кредитним договором чи спростовували б доводи, наведені позивачем, зокрема й наданий розрахунок заборгованості.

Вирішуючи вимогу про стягнення відсотків за користування позикою, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указами Президента України дія воєнного стану продовжена.

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року та дотепер в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України" є особливим періодом.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Згідно з наданими позивачем розрахунком заборгованості за Договором позики № 72397616 від 21 грудня 2022 року, відсотки за користування позикою в сумі 14575,00 гривень нараховані з 22.12.2022 року по 06.01.2023 року та з 07.01.2023 року по 06.04.2023 року.

Водночас, відповідно до наявної в матеріалах справи копії військового квитка ОСОБА_1 , встановлено, що 07.04.2022 року ОСОБА_1 призваний на військову службу за Указом Президента України про загальну мобілізацію № 69/2022 від 24.02.2022 року (п. 11 військового квитка), звільнений (демобілізований) в запас 19.12.2025 року на підставі п.п. 6, п. 2, ч. 4ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Отже, виходячи з положень пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», ОСОБА_1 в період проходження військової служби за призовом ( з 07.04.2022 року по 19.12.2025 року), звільнений від нарахування процентів за користування кредитними коштами й до нього не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування позикою.

Суд зазначає, що відсутність звернення відповідача до кредитора не спростовує той факт, що на нього розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, за наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21.

Таким чином, вимоги позову в частині стягнення процентів в розмірі 14575,00 гривень, нарахованих за в період з 22.12.2022 року по 06.01.2023 року та з 07.01.2023 року по 06.04.2023 року, задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, враховуючи підтвердження відповідачем факту наявності за ним заборгованості за сумою позики, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, який є правонаступником позикодавця, заборгованість за фактично отриманою сумою позики на підставі Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72397616 від 21 грудня 2022 року в розмірі 5500,00 гривень.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року по справі «РуїзТоріха проти Іспанії» Суд вказав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

22 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною укладено Договір № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року.

Обсяг виконаних робіт визначений у Витязі з Акту № 8-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, згідно з яким, позивачу надано правову допомогу на суму 4500,00 гривень. Дану винагороду було сплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 579942739.1 від 05.03.2026 року.

У відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, , що по суті є клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Так, вирішуючи питання розподілу витрат на правову допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час, тощо.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, а також позицію відповідача, яким надано заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, оцінюючи наявні у справі докази, суть спору, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру до 2000 гривень.

Саме таких розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідає критеріям, закріпленим ЦПК України, зокрема, принципам співмірності, реальності та розумності судових витрат

Також, за звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу № 579946663.1 від 12.06.2026 року.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, на час розгляду справи, суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 729,42 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 547,95 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, заборгованість за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72397616 від 21 грудня 2022 року в розмірі 5500,00 гривень, які є основною сумою боргу (сума позики).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, судові витрати з оплати судового збору в розмірі 729,42 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 547,95 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський