Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №176/1708/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1708/26

провадження №2/176/1673/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Павловської І.А.,

за участі секретаря Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Жовті Води Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кузнєцову О.П. звернулася до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_2 .

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Велика Новосілка Великоновосілківського району Донецької області помер її чоловік ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, серед іншого, увійшли частки у праві власності на земельні ділянки, частина нарахованих, але не виплачених пенсійних виплат його батька ОСОБА_3 , а також житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 було складено заповіт, відповідно до якого все належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, у тому числі грошові кошти, що знаходяться на вкладах або рахунках у банківських установах, а також все те, на що за законом він матиме право, заповідано ОСОБА_1 .

Позивачка зазначає, що після смерті чоловіка звернулася до Великоновосілківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим 21 вересня 2016 року було заведено спадкову справу № 298/2016 на спадкодавця ОСОБА_2 .

Позивачка вказує, що інших осіб, які б зверталися до Великоновосілківської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , не було.

У подальшому ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частини земельних ділянок, а також на частину пенсійних виплат, які були прийняті ОСОБА_2 після смерті його батька ОСОБА_3 , однак не були оформлені ним за життя.

Водночас право на житловий будинок, який входив до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , позивачкою оформлено не було. Як зазначає позивачка, на той час вона вирішила відкласти оформлення права на будинок.

Позивачка зазначає, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та тривалим веденням бойових дій на території Великоновосілківського району Донецької області оформлення спадкових прав у позасудовому порядку ускладнилося.

Спадкова справа № 298/2016, заведена після смерті ОСОБА_2 , перебуває на зберіганні у Великоновосілківській державній нотаріальній конторі. Позивачка зазначає, що внаслідок бойових дій документи Великоновосілківської державної нотаріальної контори не були передані до правонаступника або Донецького обласного державного нотаріального архіву, а доступ до місця їх зберігання відсутній.

З метою з`ясування можливості продовження спадкової справи та оформлення спадкових прав позивачка звернулася через свого представника до приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області.

Як зазначає позивачка, приватним нотаріусом повідомлено про неможливість продовження спадкової справи № 298/2016, оскільки за нею раніше були видані свідоцтва про право на спадщину та спадкова справа є закінченою.

Позивачка зазначає, що на даний час не має документа, який посвідчує право власності її померлого чоловіка на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений житловий будинок, за твердженням позивачки, був побудований у 1983 році та складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд. Загальна площа житлового будинку становить 92,6 кв. м, житлова площа – 47,9 кв. м.

Позивачка також зазначає, що за даними погосподарського обліку до смерті ОСОБА_2 вказаний житловий будинок та прибудинкова земельна ділянка обліковувалися за ним, а після його смерті – за ОСОБА_1 як головою домогосподарства.

Разом з тим право власності на житловий будинок у встановленому порядку за ОСОБА_1 після смерті чоловіка оформлено не було.

Позивачка вважає, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , однак у зв`язку з обставинами, які не залежать від неї, не має можливості оформити право на житловий будинок у нотаріальному порядку.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області у справі відкрито провадження та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися. Представник позивачки – адвокат Кузнєцова О.П. просила проводити розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивачки, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник відповідача – Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки сторони по справі у судове засідання не з`явилися, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що за життя ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовим записом про смерть № 11 від 01 квітня 2016 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя, 17 лютого 2011 року, ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений за реєстровим № 11, відповідно до якого все належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, у тому числі майно, на яке він матиме право за законом, заповів ОСОБА_1 .

Дійсність зазначеного заповіту підтверджується його дублікатом та відомостями зі Спадкового реєстру. Відомостей про скасування або зміну заповіту, а також про визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_1 звернулася до Великоновосілківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим 21 вересня 2016 року була заведена спадкова справа № 298/2016, номер у Спадковому реєстрі 59534041.

Таким чином, позивачка у встановлений законом строк вчинила дії, необхідні для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Матеріалами справи також підтверджується, що після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належні спадкодавцеві частки земельних ділянок, а також на відповідну частину недоотриманих пенсійних виплат. Отримання зазначених свідоцтв додатково підтверджує прийняття позивачкою спадщини за заповітом.

Відомостей про прийняття спадщини іншими спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Доказів того, що інші особи прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 та заявляють права на спірний житловий будинок, суду не надано.

Вирішуючи питання про належність спірного житлового будинку спадкодавцеві, суд виходить із такого.

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду, виготовленим Селидівським інвентаризаційним технічним бюро станом на 01 грудня 1988 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , позначений на плані як А-1, мав загальну площу 92,6 кв. м, житлову площу 47,9 кв. м та зазначений як такий, що належить ОСОБА_2 .

З технічного паспорта, виготовленого станом на 13 січня 2022 року, вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позначений на плані як А1, має загальну площу 92,6 кв. м та житлову площу 47,9 кв. м.

Порівняння зазначених технічних паспортів свідчить про відповідність основних характеристик об`єкта нерухомого майна, зокрема його місцезнаходження та площі, що дає підстави вважати, що йдеться про один і той самий житловий будинок.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області № 56 від 20 березня 2026 року, за даними погосподарського обліку індивідуальний житловий будинок 1983 року побудови, загальною площею 92,6 кв. м, житловою площею 47,9 кв. м, та прибудинкова земельна ділянка площею 0,17 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до 31 березня 2016 року обліковувалися за ОСОБА_2 , а після його смерті, з 31 березня 2016 року, — за його дружиною ОСОБА_1 як головою домогосподарства.

Вказані відомості узгоджуються з даними технічних паспортів щодо місцезнаходження, площі та характеристик житлового будинку, а також підтверджують, що до смерті ОСОБА_2 спірний будинок обліковувався саме за ним.

Суд бере до уваги також відповідь Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Великоновосілківської селищної ради Донецької області № 08-28/235 від 02 квітня 2026 року, відповідно до якої за архівними даними комунального підприємства «Великоновосілківське бюро технічної інвентаризації» право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстроване.

Водночас відсутність відомостей про державну реєстрацію права власності на спірний будинок сама по собі не свідчить про відсутність у спадкодавця права на цей об`єкт, якщо його належність спадкодавцеві підтверджується іншими належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок був побудований у 1983 році. Його характеристики, зазначені у технічному паспорті 1988 року, відповідають характеристикам, зазначеним у технічному паспорті 2022 року, а відомості погосподарського обліку підтверджують облік цього будинку за ОСОБА_2 до дня його смерті.

Отже, оцінюючи надані докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що технічний паспорт 1988 року, технічний паспорт 2022 року, відомості погосподарського обліку, довідка органу місцевого самоврядування та відомості про відсутність державної реєстрації права власності не суперечать один одному та стосуються одного й того самого об`єкта нерухомого майна.

Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був збудований та використовувався як домоволодіння, а до моменту смерті обліковувався за ОСОБА_2 .

Таким чином, суд вважає доведеним факт належності спірного житлового будинку ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З огляду на встановлені судом обставини, спірний житловий будинок належав ОСОБА_2 на момент його смерті, а тому входив до складу спадщини після його смерті.

Позивачка є спадкоємцем за заповітом, оскільки саме її зазначено спадкоємцем у заповіті ОСОБА_2 від 17 лютого 2011 року. Як встановлено судом, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті спадкодавця у встановленому законом порядку, що підтверджується заведенням спадкової справи, поданням заяви про прийняття спадщини та отриманням свідоцтв про право на спадщину за заповітом на інше спадкове майно.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільного права є визнання права.

Частиною першою статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності.

У даній справі позивачка звернулася до суду у зв`язку з неможливістю оформити в нотаріальному порядку право на спірний житловий будинок як на спадкове майно. При цьому вона не заявляє вимоги про набуття нового права на майно, яке не належало спадкодавцеві, а просить визнати за нею право власності на майно, яке, як встановлено судом, належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та перейшло до неї в порядку спадкування.

Судом також встановлено об`єктивні обставини, які перешкоджають оформленню позивачкою спадкового права на спірний будинок у нотаріальному порядку.

Так, спадкова справа № 298/2016, заведена після смерті ОСОБА_2 , перебуває на зберіганні у Великоновосілківській державній нотаріальній конторі. З матеріалів справи вбачається, що з 2022 року зазначена нотаріальна контора фактично не здійснювала нотаріальну діяльність, у подальшому була реорганізована шляхом приєднання до іншої державної нотаріальної контори, однак документи нотаріального діловодства та архіву, у тому числі спадкова справа № 298/2016, до правонаступника або відповідного державного нотаріального архіву не передавалися.

Відповідно до відповіді Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції документи зазначеної нотаріальної контори залишилися за місцем їх зберігання, доступ до якого відсутній, а встановити їх місцезнаходження та стан збереження неможливо.

З метою з`ясування можливості оформлення спадкових прав позивачка через свого представника звернулася до приватного нотаріуса Кравець С.В. щодо можливості продовження спадкової справи № 298/2016.

Листом приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Кравець С.В. № 90/01-16 від 14 квітня 2026 року повідомлено, що оскільки у спадковій справі № 298/2016 були видані свідоцтва про право на спадщину, така спадкова справа є закінченою, а тому провадження за нею не може бути продовжено.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачка вжила заходів для оформлення спадкових прав, однак продовження раніше заведеної спадкової справи та завершення нотаріального оформлення права на спірний житловий будинок є неможливим з об`єктивних причин, пов`язаних із недоступністю матеріалів спадкової справи та неможливістю її продовження.

За таких обставин відсутність у позивачки свідоцтва про право на спадщину саме на спірний житловий будинок не свідчить про неприйняття нею спадщини, оскільки факт прийняття спадщини підтверджений матеріалами справи та вже реалізований нею щодо іншого спадкового майна.

При цьому спір у даній справі не стосується встановлення строку прийняття спадщини чи факту її прийняття, оскільки зазначені обставини встановлені судом та підтверджуються матеріалами спадкової справи.

Предметом розгляду є право позивачки на конкретний об`єкт нерухомого майна, який належав спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, увійшов до її складу, був прийнятий позивачкою як спадкоємцем за заповітом, однак право на який не було оформлено нотаріально.

Суд враховує, що тривале неоформлення спадкових прав саме по собі не припиняє спадкових правовідносин та не свідчить про відсутність спадкоємця, який прийняв спадщину.

У цій справі позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, а тому відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України прийнята нею спадщина належить їй з часу її відкриття.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про набуття права на спірний житловий будинок іншою особою або про прийняття спадщини іншими спадкоємцями, які заявляють права на цей об`єкт. Також відсутні відомості про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за іншою особою.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що надані позивачкою докази є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності для підтвердження належності спірного житлового будинку спадкодавцеві ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, прийняття спадщини ОСОБА_1 та неможливості оформлення права на цей об`єкт у нотаріальному порядку.

Отже, право на спірний житловий будинок як складову спадщини перейшло до ОСОБА_1 як спадкоємця за заповітом, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку.

За таких обставин позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачка не заявляє вимог про стягнення з відповідача понесених судових витрат, у зв`язку з чим підстав для їх стягнення з відповідача суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА