Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №199/8299/24 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/8299/24

(2/199/345/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в особі судді Спаї В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позову зазначив, що 07.10.2020 між сторонами було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020100825.

Відповідно до умов договору відповідачу 07.10.2020 надано кредит в розмірі 7050,00 грн. Дата повернення (виплати) кредиту – до 05.11.2020 року.

Сторони договору погодили базову процентну ставку у розмірі 1,00 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом строку користування кредитом. Також встановлено процентну ставку у розмірі 2,50 % за один день користування кредитом, яка застосовується у разі користування кредитом поза межами строку дії договору.

Відповідно до п. 3.1 договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а клієнт зобов`язується повернути кошти у встановлений договором строк та сплатити проценти за користування кредитом.

На виконання умов договору 07.10.2020 позивач видав відповідачу грошові кошти у розмірі 7050,00 грн., чим у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором.

Всупереч вимогам договору відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов`язання. Станом на дату подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 37 044,42 грн., з яких тіло кредиту – 7050,00 грн.; заборгованість по процентам (в межах строку дії договору) – 2115,00 грн.; заборгованість по процентам поза межами строку дії договору за період з 06.11.2020 по 04.04.2021 – 26 437,50 грн.; інфляційне збільшення за період з 06.11.2020 по 23.02.2022 – 1441,92 грн.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що між сторонами 07.10.2020 року було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020100825.

Відповідно до кредитного договору № 00020100825 від 07.10.2020 року кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 7050,00 грн.

Пунктом 3.1 Договору сторони домовились, що товариство надає позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній п. 5 Договору, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти у встановлений цим договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної п. 5.3 даного Договору. Кредит надається позичальнику на визначені ним особисто цілі.

Згідно із п. 4.3 Договору клієнт зобов`язаний погасити заборгованість не пізніше останнього дня дії договору, зазначеного у п. 5 цього Договору.

Пунком 5 та п.п. 5 п. 5 Договору встановлено строк дії договору та дату погашення заборгованості – до 05.11.2020 року.

Згідно із п.п. 12 п. 5 базова процентна ставка становить 1,00 % (в день). Пунктом 13 цього ж розділу процентна ставка у разі користування кредитом поза межами строку дії договору становить 2,50 % (в день), яка застосовується у випадку користування кредитом після дати погашення заборгованості за договором, зазначеної в п.п. 5 п. 5, тобто після 05.11.2020 року. Під процентною ставкою, яка застосовується у разі користування кредитом поза межами строку дії договору, маються на увазі проценти в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

До укладення договору про надання позики на умовах фінансового кредиту позичальник був ознайомлений із Паспортом споживчого кредиту, який містить усі необхідні відомості про істотні умови договору та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Судом встановлено, що відповідачем документи, які складають кредитний договір, були 07.10.2020 року підписані особисто.

Факт видачі відповідачу грошових коштів у сумі 7050,00 грн. підтверджується Актом про видачу грошових коштів від 07.10.2020 року, що засвідчений особистим підписом відповідача.

Позивачем також надано розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 00020100825 від 07.10.2020 року позичальника, яка складає 37 044,42 грн., з яких: тіло кредиту 7050,00 грн.; заборгованість по процентам 2115,00 грн.; заборгованість по процентам поза межами строку дії договору за період з 06.11.2020 по 04.04.2021 за ставкою 2,50 % в день (ч. 2 ст. 625 ЦК України) 26 437,50 грн.; інфляційне збільшення за період з 06.11.2020 по 23.02.2022 1441,92 грн. З розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачем кошти на погашення кредитної заборгованості за договором не сплачувались ні в період строку дії договору, ні в період до дня подання позову.

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору, та регулюються ч.ч. 1, 2 ст. 207, ст.ст. 626, 628, ч. 1 ст. 638, ст. 526, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 633, ст. 634, ст. 1056-1, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049 ЦК України.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються позикодавцем, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

07.10.2020 року між сторонами було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020100825. Встановлено, що кредитний договір особисто підписаний відповідачем.

Позивач належним чином виконало свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу кредит у розмірі 7050,00 грн., що підтверджується актом про видачу грошових коштів від 07.10.2020 року, також особисто підписаним відповідачем.

З огляду на вищевикладене, позивачем доведено належними та допустимими доказами у контексті вище перелічених норм законодавства щодо виникнення між позивачем та відповідачем зобов`язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, надано докази щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, строків їх повернення.

Судом встановлено, що за умовами договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020100825 від 07.10.2020 року відповідач отримала кредитні кошти та користувалася ними, а також не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості, відтак, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7050,00 грн., а також процентів за користування кредитом в межах строку дії кредитного договору за період з 07.10.2020 по 05.11.2020 за ставкою 1,00 % в день у розмірі 2115,00 грн.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом та заборгованості за відсотками в межах строку договору, просив стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору за період з 06.11.2020 по 04.04.2021 у розмірі 26 437,50 грн. та інфляційне збільшення за період з 06.11.2020 по 23.02.2022 у розмірі 1441,92 грн., що є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII (із змінами згідно Закону № 591-ІХ від 13.05.2020), в редакції чинній на момент спірних правовідносин, було передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню короновірусної інфекції (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню). Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню короновірусної інфекції (COVID-19).

Згідно постанови КМ України від 27.06.2023 № 651 з 24:00 30 червня 2023 року відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню короновірусної інфекції (COVID-19).

Таким чином умови кредитного договору № 00020100825 від 07.10.2020 року, де окрім процентної ставки (плати) за правомірне користування кредитом в розмірі 1,00 % в день, було передбачено застосування ще однієї процентної ставки збільшеного розміру 2,50 % в день за понадстрокове (неправомірне) користування кредитом як відповідальності позичальника, який у визначений договором строк кредит не повернув, прямо суперечить положенню пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII, в редакції чинній на момент укладання договору, що згідно з ч. 5 ст. 12 цього Закону дає підстави вважати відповідні умови договору нікчемними.

Враховуючи зазначені положення закону, суд доходить висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами поза межами строку дії договору за період з 06.11.2020 по 04.04.2021 у розмірі 26 437,50 грн. та інфляційного збільшення за період з 06.11.2020 по 23.02.2022 у розмірі 1441,92 грн.

З огляду на вищевикладене загальна сума заборгованості за кредитним договором № 00020100825 від 07.10.2020 року, яка стягується судом з відповідача на користь позивача, складає 9165,00 грн., з яких: сума неповернутого кредиту у розмірі 7050,00 грн.; проценти, як плата за користування кредитом, у розмірі 2115,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Керуючись нормами ст.ст. 133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, а також розмір сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору (3 028,00 грн.), суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 749,85 грн. (враховуючи наступний розрахунок: 9 165,00 грн. ? 3 028,00 грн. : 37 044,42 грн.).

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264, 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» (ЄДРПОУ 41940643, 02094, м. Київ, вул. Сергієнка Івана, буд. 18) заборгованість за кредитним договором № 00020100825 від 07.10.2020 року у розмірі 9 165 (дев`ять тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» (ЄДРПОУ 41940643, 02094, м. Київ, вул. Сергієнка Івана, буд. 18) судовий збір у розмірі 749 (сімсот сорок дев`ять) грн. 85 коп.

Дата виготовлення повного судового рішення 23.09.2026 р.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї