Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №734/2576/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/2576/26 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.

Провадження № 33/4823/787/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі: судді Мазура С.А.,

за участі представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 його захисника Козловскої Т.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові апеляційну скаргу захисника Козловської Т.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2026 року,

встановив:

Цією постановою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) і накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 02.06.2026 року о 09:54 год. на 98 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі (Чернігівського району та області), керував автомобілем «Тойота Камрі», д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Огляд проводився на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, результат 0,33 проміле.

Не погодившись із рішенням суду, захисник подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, поза увагою суду залишилась незаконна зупинка транспортного засобу та порушення проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зазначає, що ст. 266 КУпАП та Інструкціями визначено чіткий порядок проведення огляду, тоді як працівниками поліції грубо було порушено послідовність його проведення, оскільки після зупинки працівник поліції одразу запитав «скільки ви вчора випили?», на що послідувала заперечна відповідь. Ознаки алкогольного сп`яніння були озвучені вже під час проходження огляду. Після оголошення результату у водія не було з`ясовано чи погоджується він з результатом, натомість здійснено психологічний тиск, який виразився у фразах про вилучення автомобіля на штраф майданчик. Такими діями було позбавлено особу можливості пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Суд проігнорував ту обставину, що ОСОБА_1 винним себе не визнав, про що зазначив у протоколі. Також вказує, що судом були проігноровані норми міжнародного права, тоді як результат пройденого огляду - 0,33 проміле значно менше міжнародної дозволеної межі – 0,50 проміле. Крім того, поза належною увагою суду, вважає, залишився лист ТОВ «АТЗТ Компанія Сатурн Дейта Інтернешенл» від 30.06.2026 щодо моделі приладу, яким проводився огляд, де зазначено, що такі знято з виробництва і офіційно не ввозилися на територію України з 2015 року, тому вважає, що з урахуванням тривалості експлуатації приладу, його результат викликає розумний сумнів у достовірності. Відтак переконує, що вина її підзахисного належними та допустимими доказами не доведена.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, захисник не заперечувала проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, вислухавши захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 681706 від 02.06.2026 ОСОБА_1 02.06.2026 року керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням приладу «Драгер», результат склав 0,33 проміле.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП, а наведені в ньому обставини об`єктивно підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст. 251 КУпАП.

З переглянутого відеозапису вбачається рух автомобіля через стаціонарний пункт поліції «Кіпті», його зупинку та розмову з поліцейським, яким запропоновано водієві пройти до стаціонарного пункту для перевірки документів, на що водій погодився, де запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, на що водій погодився. Підчас проходження огляду поліцейським озвучені ознаки, які стали підставою для такої вимоги – запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук та різка зміна забарвлення шкірного покриву та в подальшому роз`яснено, що небайдужий учасник дорожнього руху повідомив про підозру, що вказаним автомобілем рухається особа у нетверезому стані. Від водія не поступало жодних заперечень щодо результату огляду та на питання поліцейського про вживання напередодні алкогольних напоїв водій відповів, що пив пиво.

Даний відеозапис правопорушення є безперервним, відтворює обставини події, які зафіксовані у протоколі та є предметом розгляду у судовому провадженні.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури огляду були предметом оцінки суду першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких, які б стали підставою для закриття провадження по справі за відсутністю складу правопорушення, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки після пройденого огляду та оголошеного поліцейським результату з роз`ясненням, що він перебуває за межами дозволеного, жодних заперечень водієм висловлено не було, що свідчить про його згоду з результатом, який узгоджується з повідомленими ним пізніше обставинами щодо вживання пива напередодні поїздки. Відтак не може бути самостійною підставою для визнання огляду недійсним.

Стосовно доводів про безпідставне відхилення судом першої інстанції посилань захисника на положення Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, то апеляційний суд зауважує, що наведена захистом норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння. При цьому, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихуваному повітрі, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 ‰. Отже, висновки суду першої інстанції про те, що виявлений результат проміле алкоголю - 0,33 навіть з урахуванням похибки для технічного приладу «Drager Alcotest 6820» ( +/- 10% - у діапазоні понад 0,2 проміле), перевищує допустиму кількість алкоголю в організмі, встановлену національним законодавством, правильні.

Так само посилання захисту на сумніви у достовірності результату використаного приладу Драгер у зв`язку з його тривалою експлуатацією, неспроможні, оскільки чек до приладу містить відомості про його своєчасне калібрування та за відсутності даних про невідповідність конкретного приладу, розумного сумніву не викликає.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності зупинки також безпідставні та були предметом оцінки суду першої інстанції, і причини зупинки жодним чином не впливає на суть правопорушення, яке розглядається судом. Як і не впливає відсутність медичного направлення на огляд у медичний заклад, оскільки ОСОБА_1 погодився із результатом проведеного огляду, а тому в даному випадку направлення не складається.

Відтак, апеляційний суд не вбачає підстав вважати зібрані докази неналежними.

Місцевий суд у повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив усі докази, що маються в матеріалах справи, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Таким чином доводи апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Стягнення призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності і яка є безальтернативною.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника – залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяС. А. Мазур