Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №577/3636/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/3636/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Кравченко В. О.

Номер провадження 33/816/1497/26 Суддя-доповідач Бондар В. Б.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Бондар В. Б. , за участю секретаря судового засідання – Кравченко Д.І., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Босої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Босої О.О., на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік та з нього стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 липня 2026 року водій ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 18.06.2026 року, близько 12 год 30 хв, в м. Конотоп по проспекту Миру керував автомобілем «BMW 528», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння (результат тесту 0,35‰), чим порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР України.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Боса О.О., подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 липня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказувала, що на відеозаписі працівників патрульної поліції відсутня фіксація факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 18 червня 2026 року о 12 год 30 хв у м. Конотоп по проспекту Миру.

Зазначала, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без законних підстав, а тому складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не підлягає врахуванню як допустимий доказ, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17.

Стверджувала, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тому процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння проведена з істотним порушенням Порядку № 32 та вимог ст. 266-1 КУпАП.

Вказувала, що із відеозапису подій за участю ОСОБА_1 не випливає, яким саме чином працівник поліції встановив наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, та не доведено факт наявності у останнього ознак сп`яніння.

Зазначала, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 роз`яснено порядок застосування приладу Драгер.

За твердженням захисника, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп`яніння відповідно до норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, а саме – 0,5‰. А у випадку ОСОБА_1 прилад показав 0,35‰, що відповідно до міжнародного законодавства є допустимою нормою.

04 вересня 2026 року від захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Босої О.О., надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому вона просила провадження у даній справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП зупинити до моменту звільнення останнього з військової служби.

В обґрунтування захисник вказувала, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, та зазначала про неможливість розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Також 04 вересня 2026 року від захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Босої О.О., надійшло клопотання про визнання процедури огляду на встановлення стану сп`яніння такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, а її результатів – недійсними, в якому вона просила визнати процедуру огляду ОСОБА_1 такою, що не відповідає вимогам та нормам чинного законодавства, а сам огляд та його результати – недійсними. В обґрунтування клопотання захисник вказувала про те, що ОСОБА_1 міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП, чого не відбулось, а вказана норма права була порушена. Крім цього, захисник зазначала, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про наявність у останнього конкретних ознак сп`яніння, а також не роз`яснили порядок застосування приладу Драгер.

В цей же день від захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Босої О.О., надійшло клопотання про визнання доданих до справи відеозаписів неналежними та недопустимими доказами, в якому вона вказувала, що відеозйомка велась небезперервно, відеозапис не є повним, тому не підлягає оцінці як належний та допустимий доказ у справі.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Босу О.О., які підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали даної справи, відеофайли та доводи апеляційної скарги, дослідивши подані захисником клопотання, апеляційний суд зазначає наступне.

Стосовно клопотання захисника про зупинення розгляду справи відносно ОСОБА_1 до моменту звільнення останнього з військової служби:

Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією.

Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наведені положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має можливість подавати письмові пояснення щодо обставин справи та забезпечена захисником – адвокатом Босою О.О., яка представляє її інтереси під час розгляду справи та безпосередньо подавала апеляційну скаргу на постанову суду. За таких обставин судовий захист забезпечено належним чином, підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі відсутні.

Стосовно постанови судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 липня 2026 року:

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами ст. 252 КУпАП встановлено, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд констатує, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується сукупністю таких доказів:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 696293 від 18 червня 2026 року, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначений результат – 0,35‰ і від підпису якого ОСОБА_1 відмовився (а.с. 3);

чеком технічного засобу «Драгер» з результатом огляду на стан сп`яніння – 0,35‰ (а.с. 4);

направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до Конотопської ЦРЛ, у якому зазначена підстава для огляду – запах алкоголю з порожнини рота (а.с. 5);

письмовими поясненнями ОСОБА_1 про обставини ДТП (а.с. 6);

диском з відеозаписом вчиненого правопорушення, з якого встановлено, що прибувши за викликом і складаючи відповідні документи щодо обставин ДТП, працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння, зокрема відчутний запах алкоголю з порожнини рота, про що повідомили водія. Враховуючи обставини ДТП і можливість отримання тілесних ушкоджень велосипедистом як учасником ДТП, який самовільно залишив місце пригоди, поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти визначений законодавцем огляд на стан сп`яніння як на місці з використанням спеціального технічного засобу, так і в медичному закладі. ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на місці за допомогою технічного засобу «Драгер», за результатом якого зафіксовано стан сп`яніння – 0,35‰. Поліцейський роз`яснив водію, що в разі незгоди з результатами огляд може бути проведений в медичному закладі. Проте ОСОБА_1 відмовився від цієї пропозиції, фактично погодившись із результатами огляду на місці. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, після роз`яснення прав особи, поліцейський повторно повідомив ОСОБА_1 про можливість проходження повторного огляду у медичному закладі (3-й файл 13:22-13:25 год.), від чого останній знову відмовився (а.с. 6).

Вказані докази відповідають критеріям належності та допустимості, а у своїй сукупності є достатніми для підтвердження висновку суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9 (а) ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Доводи захисника про відсутність на відеозаписі фіксації факту безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом 18 червня 2026 року о 12 год 30 хв у м. Конотоп по проспекту Миру є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Екіпаж патрульної поліції прибув за викликом на місце дорожньо-транспортної пригоди о 12 год 30 хв 18 червня 2026 року. Патрульні не мали об`єктивної можливості здійснювати відеофіксацію руху автомобіля до моменту ДТП, оскільки прибули за повідомленням про наслідки вже вчиненої пригоди.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 у вказаний час та в зазначеному місці повністю підтверджується його письмовими поясненнями, а також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, з якого зафіксовано, що останній підтвердив факт керування автомобілем під час ДТП. Відповідно до ст. 251 КУпАП, відсутність відеозапису безпосереднього руху транспортного засобу з бодікамери поліцейського не спростовує факт керування, підтверджений сукупністю інших доказів у справі.

Питання правомірності зупинки транспортного засобу не є предметом розгляду у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП і не звільняє водія від обов`язку пройти огляд. Посилання на постанову у справі № 686/11314/17 є нерелевантним, оскільки вказане судове рішення стосувалося оскарження постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП у порядку КАС України.

Доводи захисника щодо застосування Порядку № 32 та ст. 266-1 КУпАП з огляду на статус військовослужбовця ОСОБА_1 є необґрунтованими. Положення ст. 266-1 КУпАП не поширюються на водіїв транспортних засобів, а застосовуються виключно до військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень (зокрема ст. 172-20 КУпАП). До військовослужбовців, які керують транспортними засобами, застосовується загальний порядок проходження огляду на підставі ст. 266 КУпАП, який здійснюється працівниками поліції.

Відповідно до частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Підстави для визнання огляду ОСОБА_1 недійсним на підставі частини 9 статті 266-1 КУпАП відсутні.

Твердження апеляційної скарги про недоведеність факту наявності у ОСОБА_1 ознак сп`яніння спростовуються відеозаписом, з якого встановлено факт повідомлення водію про наявність запаху алкоголю з порожнини рота, проти чого останній не заперечував. Вказане зумовило законну вимогу проходження огляду. Окрім цього, наявність ДТП передбачає обов`язковість огляду згідно з п. 8 розділу І Інструкції № 1452.

Відсутність у матеріалах справи окремих відомостей про роз`яснення порядку застосування приладу Драгер не спростовує доведеність вини ОСОБА_1 та не свідчить про незаконність дій поліцейських.

Щодо доводів про допустиму норму вмісту алкоголю з посиланням на міжнародне право:

Пункт 6 ст. 8 Віденської конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року визначає максимально допустимий рівень вмісту алкоголю у крові (не більше 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається), перевищення якого є несумісним із керуванням транспортним засобом. Вказана норма не забороняє національному законодавцю встановлювати нижчі показники рівнів алкоголю. В українському законодавстві гранично допустимий поріг становить 0,2 проміле, у зв`язку з чим доводи апелянта позбавлені підстав.

Чек газоаналізатора Драгер є читабельним, що спростовує твердження захисника про його нерозбірливість.

З відеозапису не встановлено порушень процедури проведення огляду за допомогою газоаналізатора Драгер, що спростовує твердження про відсутність пробного заміру повітря.

З`ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши наявні докази, апеляційний суд констатує правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як обрана лінія захисту, спрямована на уникнення відповідальності. Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та слугували підставою для скасування постанови, не встановлено.

Адміністративне стягнення накладено у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з дотриманням вимог статей 33-35 КУпАП і є достатнім для досягнення мети виховання особи та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Законні підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 294, 295 КУпАП України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити захиснику особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокату Босій О.О. у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП до моменту звільнення останнього з військової служби.

Постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Босої О.О. на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуБондар В. Б.