Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №504/3411/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1850/26

Справа № 504/3411/26

Головуючий у першій інстанції Жовтан П. В.

Доповідач Маслеников О. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Масленикова О.А., за участі секретаря судового засідання Хангельдян К.С., в присутності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Доброславського районного суду Одеської області від 04.08.2026 стосовно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, стрілка ВНДП в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.10.2023,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Доброславського районного суду Одеської області від 04.08.2026 накладено на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Встановлено, що 17.07.2026 о 14:00 год. на території військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , солдат ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду під час правового режиму воєнного стану, був виявлений з явними ознаками наркотичного сп`яніння (агресивна поведінка, сонливість, загальмоване мовлення, розширені зіниці), після чого був направлений до КНП «ООМЦПЗ» ООР для проходження медичного огляду, однак в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, відповідальність за що передбачено ч. 3 ст.172-20 КУпАП.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодився із оскаржуваною постановою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступні обставини:

- він не був ознайомлений з матеріалами адміністративної справи, був позбавлений можливості знати, які саме докази покладені в основу його притягнення до адміністративної відповідальності, а тому не міг підготувати свій захист;

- йому не були належним чином роз`яснені його права передбачені ст. 268 КУпАП та не була вручена копія протоколу;

- судом першої інстанції не була перевірена достовірність та об`єктивність пояснень свідків по справі;

- не було дотримано порядку огляду військовослужбовця, передбаченого ст. 266-1 КУпАП. Районним судом не перевірена, чи була відмова від проходження медичного огляду добровільною, однозначною та належним чином зафіксованою.

З огляду на викладені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та закрити провадження у справі, а у разі якщо апеляційний суд дійде висновку про неможливість прийняти остаточне рішення через неповноту дослідження доказів – прийняти інше рішення відповідно до повноважень апеляційного суду.

Крім того, до початку апеляційного розгляду, від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення у яких він додатково зазначив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та супровідного листа його діяння кваліфіковано за ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, а тому суд першої інстанції вийшов за межі висунутого обвинувачення наклавши на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Були порушені строки направлення його на огляд, оскільки його було направлено на нього через 7 годин, що є порушенням спільного наказу МВС та МОЗ №1452/735, який суворо вимагає, що огляд було ведено негайно, але не пізніше 2 годин з моменту встановлення підстав.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги та ретельно дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, має бути зазначено суть адміністративного правопорушення.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Зазначених вимог закону судом першої інстанції не було дотримано.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЦЗНП №02 ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-20 КУпАП.

Так, як вбачається із матеріалів, які надані апеляційному суду 17.07.2026 о 14:00 год. на території військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , солдата ОСОБА_1 , було виявлено з ознаками гострої інтоксикації (наркотичного сп`яніння), а саме агресивна поведінка, сонливість, загальмоване мовлення, розширені зіниці, після чого був направлений до КНП «ООМЦПЗ» ООР для проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку.

Разом з тим, суддя суду першої інстанції приймаючи рішення у даній справі вийшов за межі наданих повноважень, ігноруючи зазначену у протоколі серії ЦЗНП №02 кваліфікацію, всупереч вимогам ст. 7, ч. 1 ст. 256, ст. 279 КУпАП, самостійно кваліфікував діяння ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за зміненою кваліфікацією.

При цьому, районний суд в оскаржуваній постанові зазначив, що інкриміновані дії ОСОБА_1 вчинив в умовах особливого періоду під час правового режиму воєнного стану, проте у протоколі про адміністративне правопорушення, серії ЦЗНП №02 зазначена кваліфікуюча ознака не міститься.

В Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) відсутня норма, яка передбачає зміну кваліфікації (перекваліфікацію) як це передбачено кримінально-процесуальним Законом (КПК України), де регламентовано можливість зміни кримінально-правової оцінки вчиненого діяння (поведінки особи) шляхом заміни чи зміни (уточнення) кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, повністю або частково.

Одним з основних принципів і засад права є застосування для вирішення справи аналогії закону та аналогії права.

Аналогія закону це застосування норми права, що регулює подібні за змістом відносини, до спірного випадку, який не врегульований законом.

Згідно з кримінальним процесуальним кодексом України (КПК України), зміна правової кваліфікації (перекваліфікація) кримінального правопорушення може бути здійснена судом лише в бік покращення становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).

Разом із тим, місцевий суд самостійно змінив (доповнив) фабулу обвинувачення, вийшов за межі вказаної у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 правової кваліфікації і притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, чим погіршив його становище, що суперечить загальним засадам при здійснення судочинства: верховенству права, законності, праву на справедливий суд.

Встановлена обставина зобов`язує суд апеляційної інстанції з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції і прийняти нову, як того вимагає п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Складення висновків у закладі охорони здоров`я за результатами огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.

Під час проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно абз. 7 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-20 КУпАП підтверджується зібраними в справі доказами, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення ЦЗНП №2 від 18.07.2026;

- даними рапорту ТВО командира ВНДП в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 17.07.2026;

- даними висновку, щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів КНП «ООМЦПЗ» ООР № 001406 від 17.07.2026 (з відміткою ОСОБА_1 , який відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в присутності двох свідків);

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 18.07.2026, які підтвердили обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення ЦЗНП №2;

- витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №185 від 04.07.2026 про зарахування солдата ОСОБА_1 до списків о/с.

Крім того, з метою допиту безпосередніх свідків інкримінованої ОСОБА_1 події, судом апеляційної інстанції були викликані для допиту свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив апеляційному суду, що 17.07.2026 приїхала комісія з перевіркою до в/ч НОМЕР_1 . Вказана комісія захотіла поспілкуватися з курсантами і одним з них був солдат ОСОБА_1 , стосовно якого членами комісії було припущення про знаходження ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння з огляду на виявлені зовнішні ознаки. Після чого свідок безпосередньо відвозив ОСОБА_1 до медичного закладу КНП «ООМЦПЗ» ООР, де він відмовився від проходження огляду у присутності двох свідків, пояснивши, що наркотичні засоби він не вживав. Увесь цей час ОСОБА_1 поводився неадекватно.

Вказані показання повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_2 , який додатково пояснив апеляційному суду, що у ОСОБА_1 у той день була нечітка вимова, в`ялі очі, неадекватний стан, про що він доповів начальнику штабу, який наказав відвести його до санітарної частини у в/ч. У санітарній частині запідозрили, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, а тому його необхідно доставити до медичного закладу з метою проведення медичного огляду. У медичному закладі ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Доводи ОСОБА_1 про порушення його права на захист у зв`язку з неознайомленням з матеріалами справи та неврученням копії протоколу про адміністративне правопорушення апеляційний суд не вважає такими, що спростовують висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати передбачені ст. 268 КУпАП процесуальні права, зокрема заявляти клопотання, надавати пояснення, заперечення та докази. Крім того, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у судовому засіданні, надав пояснення щодо обставин справи та виклав свої заперечення проти притягнення його до адміністративної відповідальності, які були перевірені апеляційним судом.

Не є обґрунтованими й доводи щодо недостовірності та необ`єктивності письмових пояснень свідків. З метою повної та безпосередньої перевірки обставин події апеляційним судом були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які підтвердили обставини виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, його доставлення до закладу охорони здоров`я та подальшу відмову від проходження медичного огляду. Їх показання є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами.

Твердження ОСОБА_1 про недотримання встановленого законом порядку огляду також не знайшли свого підтвердження. З матеріалів справи та показань безпосередньо допитаних апеляційним судом свідків убачається, що після виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння його було доставлено до закладу охорони здоров`я для проведення відповідного огляду, від проходження якого він відмовився у присутності двох свідків. Така відмова зафіксована у висновку КНП «ООМЦПЗ» ООР №001406 від 17.07.2026 та підтверджена показаннями свідків, а тому сама по собі незгода ОСОБА_1 із зазначеними доказами не свідчить про порушення процедури огляду.

Посилання ОСОБА_1 на порушення двогодинного строку доставлення до закладу охорони здоров`я, передбаченого спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, є безпідставним, оскільки в цьому випадку медичний огляд фактично не проводився та його результати не покладалися в основу висновку про винуватість останнього, натомість ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, від проходження якого він відмовився у присутності двох свідків, що зафіксовано у висновку КНП «ООМЦПЗ» ООР №001406 від 17.07.2026 та підтверджено показаннями допитаних апеляційним судом свідків. При цьому відмова військовослужбовця від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння є самостійною формою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, а тому саме по собі недотримання строку доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я за встановлених у цій справі обставин не спростовує факту його належним чином зафіксованої відмови від проходження такого огляду.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Згідно із ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення та конкретні обставини справи, особу порушника, ступінь його вини, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 може бути підданий штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження в подальшому вчинення правопорушень.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-20 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 04.08.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 , визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.А. Маслеников