Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №684/259/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 684/259/25

Провадження № 22-ц/820/1721/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

з участю: позивача –відповідача ОСОБА_1 , її представника, відповідача-позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , її представника

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 684/259/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року у складі судді Гринчук С.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Старосинявська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування на майно, визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням зміни предмета позову, просила:

- визнати за нею в порядку спадкування за законом (як спадкоємцем четвертої черги на користь якого відмовився спадкоємець першої черги) після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частину земельної ділянки . площею 2,154 га, кадастровий номер 6824486000:02:018:0029; на 1/4 частину грошових коштів від загального залишку у розмірі 91 563, 68 грн, що залишились на рахунку ОСОБА_5 у АТ КБ «ПриватБанк» після його смерті;

-визнати за нею право власності на 1/2 частину грошових коштів від загального залишку у розмірі 91 563,68 грн, що залишились на рахунку ОСОБА_5 у АТ КБ «ПриватБанк» після його смерті, як на її частку у спільному сумісному майні подружжя.

В обґрунтування свого позову вказувала, що зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 з 24 грудня 1998 року по теперішній час. Разом з нею за цією ж адресою у період з 11 листопада 2011 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя ОСОБА_5 заповіту не склав, а спадкоємцями першої черги щодо майна померлого є: дочки померлого – ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також його мати ОСОБА_3 , яка відмовилася від прийняття належної їй частки у спадщині за законом на спадкове майно на користь ОСОБА_1 , про що 20 жовтня 2023 року подала заяву до нотаріуса. ОСОБА_2 у встановлений законом строк 20 жовтня 2023 року подала заяву про прийняття спадщини, ОСОБА_6 заяв до нотаріуса не подавала.

Державний нотаріус Старосинявської державної нотаріальної контори Гоменюк О.О. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з недоведеністю факту постійного спільного проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Ухвалою Старосинявського районного суду від 04 липня 2024 року у справі № 684/201/24 залишено без розгляду її заяву про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини та роз`яснено їй право подати позов на загальних підставах.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2025 року у цивільній справі № 684/437/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи – Старосинявська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено з підстав невірно обраного способу захисту та з підстав недоведеності факту проживання.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 квітня 2025 року рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2025 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення висновок суду про недоведеність позивачем факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини не менше п`яти років із ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 посилалася, що вона з ОСОБА_5 у період з 11 липня 2011 року до 01 червня 2023 року проживала в АДРЕСА_1 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, в іншому шлюбі не перебували. Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2013 року було розірвано попередній шлюб ОСОБА_5 з ОСОБА_7 , тому позивач стверджує, що з врахуванням судової практики з 05 березня 2013 року вони проживали з померлим однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Після смерті ОСОБА_5 грошові кошти, які залишились на його картковому рахунку є об`єктом права спільної сумісної власності, тому вона має право на відповідну частку вказаних грошових коштів, а саме на частину залишку коштів як свою частку у спільному сумісному майні. Інша частина залишку грошових коштів є часткою ОСОБА_5 у спільному сумісному майні, яка відповідно до положень статті 1226 ЦК України спадкується на загальних підставах, спадкоємцями, які успадковують по частці вказаного є позивач та ОСОБА_2 .

Також позивачка вказувала, що успадкувала частини земельної ділянки, яка належала спадкодавцю.

27 серпня 2025 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти в сумі 91 563, 68 грн.

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву вказувала, що до складу спадщини ОСОБА_5 , окрім належної йому земельної ділянки, входять також кошти, які на час його смерті були на його банківському рахунку в сумі 60 000 грн. Окрім того, від військової частини, де служив батько, їй стало відомо, що вже після його смерті на рахунок батька від частини надійшли кошти в розмірі 20 000 грн на оздоровлення.

Після смерті батька позивач ОСОБА_1 , отримавши доступ до банківського рахунку батька, заволоділа коштами, витративши їх на свій розсуд, оскільки ОСОБА_1 протиправно заволоділа коштами батька після його смерті, вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права на це майно в нотаріальному порядку, тому звернулася до суду з зустрічним позовом про стягнення цих коштів.

Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року обидва позови об`єднано в одне провадження.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено, судові витрати покладено на сторони.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, не погоджується рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову, просить в цій частині його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги її позову задовольнити в повному обсязі.

Апелянтка вказує, що факт того, що вона є особою, яка проживала зі спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини – до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та є спадкоємцем його майна за законом четвертої черги є довідка №144 від 05.10.2023 року, яка не була врахована судом. Згідно змісту цієї довідки ОСОБА_1 дійсно з 11 липня 2011 року по 01 червня 2023 року проживали разом з ОСОБА_5 в цивільному шлюбі, без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, такі ж самі відомості повідомив суду допитаний як свідок староста села Лисанівці ОСОБА_8 , який готував довідку № 144 від 05.10.2023 року. Староста пояснив суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали разом, вели спільне господарство ОСОБА_5 проживав у будинку ОСОБА_1 без реєстрації. В них раніше був кінь, а потім вони купили мотоблок . Були бійки й сварки на ґрунті вживання алкоголю ОСОБА_5 ..

Апелянтка посилається, що у 2011 році почала проживати спільно з ОСОБА_5 у її будинку, вважала, що була для нього дружиною. До ОСОБА_3 їздили як до матері на свята, а також тоді, коли їй потрібна була допомога. Вона, а також діти ОСОБА_5 , ніколи до них не приїжджали. Він спочатку не працював, але вони разом вели домашнє господарство, обробляли городи, їздили до млина, все робили разом, мали спільний бюджет, пізніше він перераховував для неї гроші на картку. Бували випадки, що ОСОБА_5 випивав, вона його шукала, рятувала, відвозила речі до матері. У 2013 році вони продали корову, коня та купили трактор, потім продали ще корову – купили причіп до нього. Трактор використовували також в ОСОБА_3 для викопування картоплі. Потім ОСОБА_5 працював у охороні, в лісі, за зароблені ним кошти купили духовку, також - огорожу, проте встановила вона її вже після його смерті. Вона ж у 2017 році поїхала працювати в Польщу, за зароблені там гроші вставили ОСОБА_5 зуби, купили пральну машинку, виготовили для нього документи та у березні 2020 року разом поїхали на роботу в Польщу. Всі зароблені гроші вважає спільними коштами. Мав місце випадок, коли ОСОБА_5 отримав опіки, тоді його лікувала мати, після лікування він поїхав до матері, до дітей. У листопаді 2022 року ОСОБА_5 вручили повістку, вона поїхала разом з ним до с-ща Летичів для проходження ВЛК, коли він ішов на війну – проводжала його та купила все необхідне. Пізніше у нього виявили онкологічну хворобу, від якої він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Коли ОСОБА_3 дізналася про смерть сина, забрала його речі з палати, серед яких була також барсєтка з грошима. Їй ОСОБА_3 сказала зняти з картки 30 000 гривень та віддати ОСОБА_9 (сестрі). Коли на картку надійшли 20 000 гривень, вона повідомила про це ОСОБА_3 , та запропонувала розділити по 10 000 гривень, на що остання погодилася. Картку ОСОБА_5 дав їй, коли знаходився в лікарні, код також повідомив. Речі ОСОБА_5 з частини побратими надіслали їй, оскільки за життя він так розпорядився. Коли ОСОБА_5 був у реанімації, вони хотіли укласти шлюб, проте в РАЦСі їй повідомили, що не мають виїзної церемонії та потрібно його привезти, що було неможливо, тому вони й не одружилися, хоча це було їх спільне бажання.

Такі ж показання надали і допитані судом свідки, які підтверджили факт проживання однією сім`єю позивача та померлого ОСОБА_5 як чоловіка та дружини не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, оскільки вони спільно як чоловік та дружина постійно проживали у належному позивачу будинку, вели спільне господарство мали спільний бюджет, робили спільні покупки, спільно вели домашнє господарство, спільно обробляли город, спільно вирощували птицю, городину та птицю вживали в їжу; позивач більше заробляла, а відповідач більше приймав участь у спільному господарстві працею, так як він зловживав спиртними напоями, робив ремонти та інші роботи по найму людям; мали спільні витрати, купували пральну машину, робили витрати на лікування померлого (вставляли зуби), витрачали кошти на отримання дозволу на зброю, на закордонний паспорт; позивач продала коня і за ці кошти придбала мотоблок, позивач продала корову і купила причіп, який померлий переобладнав для перевезення пасажирів, одне місце для водія, друге - для пасажира, на цьому мотоблоці вони разом приїздили до іншого села до місця проживання матері (придбання майна для спільного користування); робили спільні фото; та багато інших обставин.

З доказів наявних в матерілах справи, вбачається підтвердження місця проживання померлого разом з позивачем у селі Лисанівці у період з 2014 року по 2023 рік, крім того довіреною особою пацієнта ОСОБА_5 для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом є ОСОБА_1 .

З дублікату чеків ПриватБанку від 24.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_5 перераховував кошти на рахунок позивачки, це підтверджують і виписки з його рахунку у АТ КБ ПриватБанк, перекази протягом тривалого періоду часу свідчать про наявність між позивачем та померлим спільного бюджету для ведення спільного господарства, при цьому наявність між ними будь-яких інших зобов`язань, на виконання яких могли бути здійснені перекази, окрім як обов`язків притаманних подружжю, судом не встановлено. Також наявні в матеріалах справи фотознімки, на яких зображено позивачка та померлий під час спільного проживання однією сім`єю, однак суд визнав їх недостатнім доказом, хоча в сукупності з іншими доказами вони також підтверджують тривалі сталі відносини як у подружжя між померлим та позивачем.

ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що судом правильно невраховано довідку Старости про проживання позивачки у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 в с. Лисанівцях з 11.07.2011 до 01.06.2023 року. Довідка підписана старостою ОСОБА_8 , який з ініціативи позивача був допитаний в суді як свідок та надав суди покази про те, що документального підтвердження проживання ОСОБА_5 з позивачем в старостаті немає, оскільки місце його проживання не було зареєстроване, йому відомо про це, оскільки його неодноразово викликали працівники поліції до місця проживання позивачки в зв`язку з побутовими конфліктами на грунті вживання спиртних напоїв та він бачив ОСОБА_5 в селі. Довідка досліджувалась в судовому засіданні, про що міститься посилання в рішенні суду. Показання позивача ОСОБА_1 , допитаної як свідка, є недостовірними, щодо наявності спільного бюджету і крім її показів не доведено іншими доказами, спростовується випискою з банківського рахунку ОСОБА_5 , згідно якої коштами він розпоряджався на свій розсуд. Твердження про те що ОСОБА_1 забирала речі сина з лікарні – не відповідає дійсності, оскільки тіло померлого забирала його сестра – ОСОБА_10 , яка разом зі своїм чоловіком займалась похоронами. Щодо поділу грошей ОСОБА_5 між позивачкою та нею, вона грошей від ОСОБА_1 не брала. Щодо наміру ОСОБА_5 на передодні смерті зареєструвати шлюб спростовується показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що вона була присутня при тому, як ОСОБА_1 привела в палату до нього двох людей з папками, які запитували його про реєстрацію шлюбу, а він відмовився. Відповідач ОСОБА_2 , яка була у батька цього ж дня по обіді, також дала пояснення, що батько казав їй, що ОСОБА_1 хотіла зареєструвати шлюб, але він відмовився. Позивач ОСОБА_1 в своїх показаннях не вказала конкретних фактів , які могли б об`єктивно свідчити про те, що вона з покійним вели спільне господарство, мали спільний бюджет, несли спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім`ї, виконували взаємні подружні права та обов`язки, тобто фактів, які могли б свідчити про на наявність встановлених між ними відносин притаманних подружжю. Більшість свідків, запрошених позивачем, є жителями інших сіл. Їх показання, часто без прив`язки до дат, носять неконкретний характер, в більшості характеризують відносини позивачки з покійним, не вказують на конкретні факти що висвітлюють питання, що є обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї - наявність спільних витрат, спільного бюджету, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Постанови судів про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, в яких зазначена його адреса місця проживання с. Лисанівці, а не в с. Пилявка пояснюється тим, що правопорушення він вчиняв там, та не хотів додатково травмувати та завдавати зайвого клопоту своїй матері. Медична довідка для оформлення дозволу на мисливську зброю та медична декларація про вибір сімейного лікаря, оформлені в грудні 2019 року, в яких вказане місце проживання ОСОБА_5 в с. Лисанівцях, могли носити ситуативних характер. При формуванні всіх подальших виписок про лікування системою автоматично підтягується адреса, зазначена сімейним лікарем. Перерахування коштів позивачкою ОСОБА_5 та отримання таких від нього не свідчить про наявність спільного бюджету. в документах відсутні відомості про призначення платежів, що не виключає наявність між ними зобов`язальних відносин. Один з фотознімків датований позивачкою зустріч Нового Року 31.12.2016 року, це не могло бути, оскільки 28.12.2016 року у лісі пропав чоловік ОСОБА_3 – ОСОБА_11 , якого знайшли мертвим 29.12.2016 року. ОСОБА_5 займався відправкою тіла до моргу, а 31.12.2016 року отримав довідку про причину смерті, привіз тіло додому та займався похороном. Це вказує на невідповідність зазначених на фотознімках дат фактичним, в зв`язку з чим суд обгрунтовано відхилив ці докази.

Рішення суду в частині відмови в зустрічному позові в апеляційному порядку не оскаржено? а тому згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті відкрилась спадщини на спадкове майно вигляді земельної ділянки, площею 2,154 га, кадастровий номер 6824486000:02:018:0029 та грошові кошти у розмірі 91 563, 68 грн, що залишились на рахунку ОСОБА_5 у АТ КБ «ПриватБанк»

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його мати ОСОБА_3 та дві його дочки ОСОБА_2 і ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , подавши 20 жовтня 2023 року відповідну заяву нотаріусу.

ОСОБА_4 спадщину після смерті ОСОБА_5 не приймала, так як не проживала з ним на час смерті та не подала нотаріусу відповідну заяву.

ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , подавши про це заяву нотаріусу.

20 жовтня 2023 року ОСОБА_12 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 як спадкоємець четвертої черги за законом, як особа, що проживала з ОСОБА_5 на час його смерті більше 5 років і спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини на її користь.

21 травня 2025 року державний нотаріус Старосинявської державної нотаріальної контори Гоменюк О.О. відмовила ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 в зв`язку із необхідністю встановлення факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час його смерті.

У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц та від 03 листопада 2025 року у справі № 394/565/21.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Так місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відповіддю від 20 жовтня 2023 року відділу державної реєстрації актів цивільного стану та місця проживання Старосинявської селищної ради, відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 в реєстрі територіальної громади відсутні.

Згідно з відповіддю старости с. Митківці Меджибізької селищної ради №45 від 26 жовтня 2023 року на запит нотаріуса повідомлено, що ОСОБА_5 на території Меджибізької селищної ради села Митківці не був зареєстрований та не проживав.

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2020 року у справі №678/1364/19 ОСОБА_5 визнано особою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_2 .

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії Р2 №810242 від 29 жовтня 2002 року, виданого на підставі рішення сесії Пилявківської сільської Ради народних депутатів №5 від 03 жовтня 2002 року, ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 2,14 га, призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пилявківської сільської ради.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у ОСОБА_5 у в власності є земельна ділянка з кадастровим номером №6824486000:03:018:0029 площею 2,14 га (.

Відповідно до довідки від 18 вересня 2024 року №94, виданої старостою сіл Пилявка, Карпівці, Олександрівка, Вишневе, ОСОБА_3 дійсно похоронила свого сина ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 понесла витрати на ритуальні послуги та поминальний обід, на підтвердження чого надала рахунок та накладну.

Сповіщення сім`ї №10/609/1 від 01 червня 2023 року про смерть військовослужбовця ОСОБА_5 надіслане матері ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з довідкою Старосинявської селищної ради від 23 вересня 2024 року №96, виданою ОСОБА_3 її син ОСОБА_5 в період з 2014 по 2019 роки проживав з нею на території Пилявківського Старостинського округу без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 та спільно вели домашнє господарство.

За змістом інформації про рух коштів по рахунку ОСОБА_3 , 20 травня, 13 лютого, 22 січня, 13 січня 2023 року на вказаний рахунок надійшли кошти від ОСОБА_5 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 не підтвердили факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однієї сім`єю на час смерті останнього не менше 5 років.

Крім того, за матеріалами справи ОСОБА_5 після 2019 року виїжджав на роботу за кордон, а після повномасштабного вторгнення військ рф був призваний на військову службу, яку проходив до своєї смерті.

Даними доказами спростовуються твердження апелянтки про проживання нею та ОСОБА_5 , однією сім`єю не менше п`яти років на час смерті спадкодавця.

При цьому суд критично оцінює постанови Старосинявського районного суду від 06 березня 2014 року у справі №684/169/14-п, Старокостянтинівського районного суду Хмельницької від 18 вересня 2020 року у справі №684/426/20, Старосинявського районного суду Хмельницької області від 06 червня 2024 року у справі №684/430/14-п та від 03 квітня 2017 року у справі №684/172/17 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, в яких зазначено його місце проживання в АДРЕСА_1 .

За відсутності реєстрації його місця проживання за даною адресою не можливо зробити висновок щодо його дійсного місця проживання та ведення з позивачем спільного господарства.

Також суд не приймає до уваги довідки від 05 жовтня 2023 року №144, виданої Старосинявською селищною радою, про проживання позивача та ОСОБА_5 з 11 липня 2011 року до 01 червня 2023 року, так як дана довідка суперечить іншій довідці Старосинявської селищної ради від 23 вересня 2024 року №96, виданій ОСОБА_3 , що її син ОСОБА_5 в період з 2014 по 2019 роки проживав з нею на території Пилявківського Старостинського округу без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 цивільному шлюбі, без реєстрації.

Не підтверджують доводів апелянта і фотографії із ОСОБА_5 , так як з них неможливо дійти висновку, коли і де вони були зроблені.

Посилання апелянта, що ОСОБА_5 переказував на її картку грошові кошти не свідчить про наявність між ними сталих шлюбних стосунків, так як такі перекази не були досить частими, а при цьому ОСОБА_5 перераховував кошти і своїй матері.

Не приймає суд уваги і покази свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,, ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , так дані покази суперечать показам інших свідків та іншим доказами по справі.

При цьому свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що під час перебування ОСОБА_5 в госпіталі, позивач хотіла укласти з ним шлюб, на що ОСОБА_5 категорично заперечив.

Посилання позивача, що під час проживання з ОСОБА_5 вони придбали за спільні кошти майно у вигляді пральної машини, мотоблока, причепа тощо не підтверджуються відповідними доказами про придбання даного майна саме за спільні кошти даних осіб.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що надані позивачем докази не є достатніми та переконливими доказами проживання нею однією сім`єю з ОСОБА_5 з 2013 року по 01.06.2024 року.

Дані докази жодним чином не підтверджують вказаного факту, а саме, що позивач і ОСОБА_5 у вказаний період спільно проживали, вели спільне господарства, несли спільні витрати щодо купівлі майна для спільного користування в утриманні житла, його ремонту, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

Дані доводи апеляційної скарги фактично зводяться до обґрунтувань апеляційної скарги тими ж обставинами, що і у позовній заяві , переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду, яким надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанцій в мотивувальній частині даної постанови, а тому вказані доводи апелянта слід відхилити..

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя А.М. Костенко

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк