Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №459/3443/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/3443/25 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.

Провадження № 22-ц/811/2939/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 240311-003 від 11.03.2024 у розмірі 72 699, 95 грн, судового збору у розмірі 2 422, 40 грн та 7000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 11.03.2024 між ТОВ «Кредитсервіс» та відповідачем було укладено кредитний договір №240311-003. Кредитний договір № 240311-003 від 11.03.2024 було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y36800.

Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 38 297, 87 на умовах строковості, зворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором. Кредит надається позичальнику шляхом перерахування суми кредиту на банківський (картковий) рахунок позичальника.

Відповідно до Умов кредитного договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 6 % (сума одноразової комісії складає 2 297, 87 грн).

На банківський рахунок Позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 36 000, 00 грн, із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена кредитним договором, у розмірі 6 %, що в грошовому еквіваленті 2 297,87 грн.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав у зв`язку з чим станом на 14.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 72 699, 95 гривень, що складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 38 297, 87 гривень; простроченої заборгованості за комісією - 0, 00 гривень; простроченої заборгованості за процентами – 34 402, 08 гривень; строкової заборгованості за сумою кредиту - 0,00 гривень; строкової заборгованості за комісією - 0, 00 гривень; строкової заборгованості за процентами - 0, 00 гривень; строкової заборгованості за штрафами та пенею - 0, 00 гривень.

У зв`язку із порушенням кредитних зобов`язань зі сторони відповідача 06.06.2025 представником кредитодавця направлено на адресу реєстрації відповідача досудову вимогу щодо дострокового погашення заборгованості. Відповідно до витягу із АТ "Укрпошта" поштове відправлення за трекномером № 0601155126322 повернулось на адресу відправника.

Зазначає, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести до закінчення розгляду справи, становить 7 000,00 гривень.

З наведених підстав просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 240311-003 від 11.03.2024 в розмірі 57 446, 80 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 38 297, 87 грн, проценти – 19 148, 93 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» 1 913, 86 грн сплаченого судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» 3 000, 00 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», подавши апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача в користь позивача кредитної заборгованості у розмірі 52 470, 00 грн скасувати та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким позов задовольнити та здійснити перерозподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при укладенні кредитного договору сторони добровільно, усвідомлено та за взаємною згодою погодили умови щодо стягнення відсотків у разі прострочення виконання зобов`язань позичальником. Відповідач не заявляв вимог про визнання таких умов договору недійсними, несправедливими чи такими, що порушують баланс прав сторін. Договір не визнано недійсним у судовому порядку, а тому він є обов`язковим для виконання згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України (pacta sunt servanda — договір повинен виконуватися). Попри це, суд першої інстанції фактично втрутився у сферу договірної свободи, самостійно змінивши узгоджений сторонами порядок відповідальності, що виходить за межі його дискреційних повноважень та суперечить усталеним правовим позиціям Верховного Суду.

Вказує, що при підписанні Кредитного договору № 240311-003 від 11.03.2024 сторони погодили, що денна процентна ставка становить 0, 52 %, а денна процентна ставка (за умови дотримання акційних умов) — 0, 19 %, відтак позивач дотримався приписів Закону України «Про споживче кредитування» та умов договору, оскільки розмір денної процентної ставки не перевищував встановлений законом граничний розмір у 1%.

Суд першої інстанції залишив поза увагою і те, що всі істотні умови кредитування були викладені безпосередньо в індивідуальній частині Кредитного договору № 240311-003 від 11.03.2024. Зокрема, договір містить відомості про кредитодавця та позичальника, суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки, розмір одноразової комісії, порядок та строки виконання зобов`язань, а також детальний графік погашення кредиту із зазначенням сум основного боргу та процентів за кожним платежем. Таким чином, твердження суду про відсутність погодження сторонами умов щодо сплати процентів не відповідає змісту самого Кредитного договору, оскільки такі умови викладені в його тексті, були доступні Позичальнику до моменту підписання та акцептовані ним шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні 15 253, 15 грн заборгованості за кредитом 508, 54 грн судового збору та 4 000, 00 грн витрат на правничу допомогу та в оскаржуваній частині ухвалити нове, яким задовольнити стягнення на користь ТОВ «Кредитсервіс» з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 15 253, 15 грн, 508, 54 грн судового збору та 4 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду оскаржується лише в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено (стягнення частини відсотків за користування кредитом та розподілу судових витрат), тому в іншій частині оскаржуване судове рішення апеляційним судом не переглядається.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.До такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на таке.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг ТОВ «Кредитсервіс» а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за фактично отриману суму кредитних коштів, яка відповідає заборгованості за тілом кредиту та враховуючи, що сума штрафів та пені не може перевищувати 50 % суми наданої по кредитному договору – в цьому випадку значно перевищує та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, тому таку слід зменшити.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно сткатті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини четверта т п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Договір підписано 11.03.2024 о 10:41:49 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Y36800. В договорі зазначено всі реквізити позичальника, а саме: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, місце проживання/перебування позичальника, номер телефону, реквізити належного відповідачці платіжного засобу/ поточного рахунку для перерахування коштів. Приналежність таких відповідачці не спростована.

Укладеність такого договору відповідачкою не оспорюється.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 11.03.2024 між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 240311-003.

Згідно п. 3 кредитного договору № 240311-003 від 11.03.2024 сума кредиту 38 297, 87 грн. Сума на карту 36 000, 00 грн. Строк, на який надається кредит, дні 184. Процентна ставка за перший місяць 91, 25 % річних та 361, 35 % за всі наступні місяці. Кількість щомісячних платежів – 6. Порядок сплати платежів - щомісяця до 11 числа місяця закінчення відповідного розрахункового періоду користування кредитом. Комісія за видачу кредиту, 6 % від суми кредиту. Порядок сплати комісії за видачу кредиту утримується на користь кредитодавця з суми кредиту в момент видачі кредиту.Денна процентна ставка 0, 52 %.Денна процентна ставка (при дотриманні акційних умов) – 0, 19 %.Сума щомісячного платежу при дотриманні акційних умов8 185, 19 грн.Орієнтовна загальна вартість кредиту 74 998, 01 грн.

Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит розмірі вказаному у договорі, на умовах строковості, зворотності, платності (падалі - Кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування Кредитом на умовах, що передбачені договором.

Згідно з п 5.2. датою надання/видачі кредиту є дата укладення договору.

Пунктом 5.3. договору визначено, що кредит надається позичальнику шляхом перерахування на банківський (картковий) рахунок Позичальника.

Згідно з п. 5.4. позичальнику надасться кредит в розмірі передбаченому п. 3.1. Договору.

Пунтом 5.5. визначено, що позичальнику перераховусться на його картковий рахунок сума зазначена в пункті 3.2. Договору в день укладення договору.

Відповідно до п 5.6., 5.7 різниця між сумою зазначеною в п. 3.1. договору та сумою зазначеною в п. 3.2 є комісією видачу кредиту, входить до тіла кредиту утримується з позичальника за рахунок кредиту в день видачі кредиту. Кредит надається позичальнику без забезпечення, необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням поверненням Кредиту відсутня.

Пунктом 6 договору визначено порядок нарахування процентів. Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок суми кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом. Нарахування процентів за користування Кредитом починається з дати зарахування коштів на платіжну картку Позичальника та нараховується процентними ставками, зазначеними в Договорі. Проценти за Ануїтетом розраховуються згідно з графіком платежів виходячи з припущення, що Позичальник буде своєчасно сплачувати платежі. Договором. Розмір Ануїтетного платежу складається з частини тіла кредиту та нарахованих процентів. У випадку, якщо Позичальник не сплатив черговий ануїтетний платіж, до складу якого входить тіло кредиту проценти на такий залишок тіла кредиту продовжують нараховуватись, а заборгованість Позичальника за тілом кредиту не зменшусться. Для зменшения заборгованості Позичальнику необхідно повністю сплатити ануїтетний платіж сплата якого була прострочена та увійти в графік платежів передбачений договором, в іншому випадку графік ануїтетних платежів втрачає свою актуальність у зв`язку з пеналежним виконання Позичальником своїх зобов`язань. 6.5. У випадку, якщо Позичальник здійснив переплату за черговим платежем, тобто сплатив суму коштів більшу ніж передбачено графіком платежів проценти нараховуються на залишок тіла кредиту, відповідно заборгованість зменшується і графік платежів втрачає свою актуальність, в тому числі за ануїтетом.

Згідно з п.7.1 договору за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю платежі, строки і суми яких зазначені в Графіку платежів. Плата за користування кредитом нараховується щоденно за кожен день користування кредитом. У складі плати за користування кредитом,м, можуть нараховуватися відсотки за перший день користування кредитом, фіксована щомісячна комісія та (або) одноразова комісія за користування кредитом в залежності від обраного Позичальником кредитного продукту. Позичальнику доступні акційні умови щодо нарахування плати за користування кредитом при достроковому погашенні Кредиту, а саме: При погашеннінні Кредиту не пізніше, ніж за 3 (три) дні до закінчення строку, встановленого згідно з Графіком платежів Позичальник, з наступного місяця, набуває право на сплату відсотків за зниженою процентною ставкою на пільгових умовах наведених в Орієнтовному графіку платежів при застосуванні акційних умов що є невід`ємною частиною Договору; Зазначене право припиняється у випадку виникнення у Позичальника простроченоїЗ заборгованості. випадку погашення простроченої заборгованості Позичальником Позичальник має право повернутися до погашення кредиту на пільгових умовах, починаючи з наступного місяця, за місяцем в якому була погашена прострочена заборгованість.У всіх інших випадках плата за користування Кредитом нараховується і сплачується визначених Договором умовах.

Згідно з п. 7.2. процентна ставка за Договором с фіксованою.

Відповідно до п. 7.3 в договорі застосовується три види фіксованої річної процентної ставки: проценти заперший місяць користування кредитом - 91, 25 % річних, проценти з другого по останній місяць користування кредитом - 361, 35% річних, та проценти при дотриманні акційних умов за кожен день користування кредитом в акційний період - 91, 25 % річних. Проценти за договором нараховуються щоденно на неповернуту суму кредиту (залишок по тілу кредиту).

Пунктом 7.4. передбачено, що за видачу кредиту Позичальник сплачує комісію в розмірі, встановленому Договором, яка утримується з Позичальника в день видачі шо кредиту за рахунок кредитних коштів.

Відповідно до п 7.5. у разі, якщо протягом 7 (семи) календарних днів з кінцевої дати повного погашення кредиту, визначається виходячи з терміну кредитування згідно Графіку платежів, Кредит не був повністю погащений, Позичальник зобов`язується сплатити суму заборгованості за кредитом з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 361, 35 процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення. Наведені проценти нараховуються як проценти неправомірне користування Кредитом у відповідності до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України і можуть бути звернені до стягнення на підставі письмової вимоги Кредитодавця, направленої в письмовій (електронній) формі за зазначеною в Договорі адресою (електронною адресою) Позичальника.

З платіжної інструкції № 398 від 11.03.2024 вбачається, що ТОВ «Кредитсервіс» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 36 000, 00 гривень. У графі призначення платежу вказано "5457082510178606 Перерахування кредитних коштів з-но дог. №240311- 003 від 11.03.2024 без ПДВ, з вирах. комісії за оформл. 2 297 грн 87коп.».

Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 240311-003 від 11.03.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 72 699, 95 гривень, що складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 38 297, 87 гривень; простроченої заборгованості за комісією - 0,00 гривень; простроченої заборгованості за процентами – 34 402, 08 гривень; строкової заборгованості за сумою кредиту - 0, 00 гривень; строкової заборгованості за комісією - 0, 00 гривень; строкової заборгованості за процентами - 0, 00 гривень; строкової заборгованості за штрафами та пенею - 0,00 гривень.

06.06.2025 позивач звернувся до відповідачки із досудовою вимогою про стягнення заборгованості, в якій вимагав повернути кредит, проценти та інші належні до сплати платежі за кредитним договором у 30-тиденний термін з моменту отримання цієї вимоги, у розмірі 72 699, 95 грн.

Згідно даних розрахунку заборгованості за кредитним договором №240311-003 від 11.03.2024 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 72 699, 95 гривень, що складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 38 297, 87 гривень; простроченої заборгованості за комісією - 0,00 гривень; простроченої заборгованості за процентами – 34 402, 08 гривень; строкової заборгованості за сумою кредиту - 0, 00 гривень; строкової заборгованості за комісією - 0, 00 гривень; строкової заборгованості за процентами - 0, 00 гривень; строкової заборгованості за штрафами та пенею - 0,00 гривень.

З вказаного розрахунку заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховувались позивчем за процентною ставкою, погодженою сторонами у кредитному договорі у розмірі 0,521 % на день та в межах погодженого строку кредитування, що становить 184 дні.

Відмовляючи у стягненні всієї суми процентів за кредитним договором у розмірі 34 402, 08 грн, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що сума штрафів та пені не може перевищувати 50 % суми наданої по кредитному договору, що значно перевищує тіло кредиту та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, оскільки позивач просив стягнути на свою користь тіло кредиту (суму, яка фактично була надана позичальнику), а також проценти за користування кредитними коштами, які погоджені договором. При цьому колегія суддів звертає увагу нва те, що позовних вимог щодо стягнення неустойки (пені, штрафів) за неналежне виконання умов договору ТОВ «Кредитсервіс» у даній справі заявлено не було.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню прострочена заборгованість за процентами у розмірі 34 402, 08 грн в межах строку кредитування, що нарахована на фактично отримані позичальником кредитні кошти.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, то у цій частині таке слід змінити. Адже, враховуючи наведене вище, наявні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором в розмірі 34 402, 08 грн.

В решті вирішення позовних вимог по суті спору (стягнення заборгованості за тілом кредиту) рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 134 ЦПК України).

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 134 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2023 між Адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» та «Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» укладено договір про надання правової допомоги №25-01/2023, за умовами якого об`єднання бере на себе зобов`язання по наданню Клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а Клієнт зобов`язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов цього Договору.

Згідно з п. 1.2. договору правова допомога, що надається за цим Договором, полягає у здійсненні об`єднанням комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати Клієнту заборгованості боржників за кредитними Договорами (договорами про надання кредитів), договорами про надання коштів у позику, інших договорів а також у здійсненні захист і захисту прав та інтересів Клієнта, пов`язаних із стягненням заборгованості з боржників; спорах, що виникли внаслідок заходів, вжитих як Клієнтом, так і об`єднанням, по стягненно заборгованості.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за надання правової допомоги у відповідності до положень даного Договору Клієнт оплачує Об`єднанню винагороду у нижченаведеному розмірі(підготовка та направлення/подача однієї позовної заяви або апеляційної скарги або касаційної скарги – 7 000, 00 грн.)

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

У розумінні норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позовні вимоги підлягають до задоволення, такі витрати заявника були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Враховуючи конкретні обставини справи, беручи до уваги приписи процесуального законодавства, надавши оцінку доводам позивача та поданим ним доказам щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» 5 000, 00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу, що відповідатиме критерію спімірності, реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

Пункт 13 статті 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», то на підставі пункту 13 статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» 2 422, 40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог та 3 633, 60 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене резолютивну частину рішення суду першої інстанції необхідно викласти в новій редакції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та в частині розподілу судових витрат змінити, збільшивши розмір стягуваних відсотків до 34 402, 08 грн і, відповідно, збільшивши загальну суму стягнення заборгованості до 72 699, 95 грн; в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, збільшивши стягнення такої до 5000, 00 грн, та судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 240311-003 від 11.03.2024 в розмірі 72 699, 95 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 38 297, 87 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 34 402, 08 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» 2 422, 40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу».

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» 3 633, 60 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 25 вересня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді С. М. Бойко

А. В. Ніткевич