Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №308/10532/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/10532/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участі секретаря судового засідання - Форкош Е.Р., захисника – адвоката – Качайла А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Качайла А.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 січня 2026 року накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі – 665 грн. 60 коп.

Відповідно до постанови, - 19.07.2025 01:07:00 м. Ужгород, вул. Андрія Палая (Тельмана) 1В, водій гр. ОСОБА_1 керуючи ТЗ Nissan, нз. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан сп`яніння гр. ОСОБА_1 відмовився о 01 год. 58 хв. за адресою м. Ужгород, вул. Андрія ОСОБА_2 , чим порушив п.2.5.ПДР - відмова особи, яка керує Т3 , від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк., чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції. Відповідальність передбачена ст. 130 ч.1 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Качайло А.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що працівниками поліції недостатньо наведено підстав для доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зокрема звертає увагу на пояснення свідків, які вказують, що транспортним засобом керувала особа жіночої статі, у даному випадку - його дружина, власниця цього автомобіля. Зазначає, що о приблизно о 01 год. 30 хв. 19.07.2025 року, ОСОБА_3 , керуючи власною автомобілем «Нісан», д.н.з. НОМЕР_1 , в межах зони дії суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, мала намір її перетнути у забороненому місці, але побачивши неподалік поліцейський автомобіль відмовилася від виконання цього маневру, разом з цим, у стані розгубленості продовжуючи свій подальший рух не увімкнула покажчик повороту відповідного напрямку. Перебуваючи у стані схвильованості, маючи намір уникнути зустрічні з нарядом патрульної поліції, водій ОСОБА_3 продовжила рух та звернула з головної дороги на прилеглу територію, де призупинилася, а коли побачила, що патрульний автомобіль повільно наближається до її автомашини, вона знову поновила рух і поїхала в бік головної дороги, вул. Андрія Палая. В процесі та у наслідок вищевказаних подій, ОСОБА_3 ще більш надмірно розхвилювалася, у зв`язку із чим попросила свого чоловіка, ОСОБА_1 щоб той після зупинки нею автомобіля пересів за кермо та у разі зупинення їхнього транспорту полісменами щоб саме він спілкувався з ними, з чим ОСОБА_1 на прохання своєї дружини погодився.

За твердженням захисника, в цей час, у вказаному автомобілі, яким керувала водій ОСОБА_3 , у якості пасажирів, крім ОСОБА_1 також їхали ще дві жінки, а саме ОСОБА_4 , мешканка АДРЕСА_2 та ОСОБА_5 , що проживає в АДРЕСА_3 . Зупинивши на правій частині дороги свій автомобіль, ОСОБА_3 швидко пересіла на пасажирське сидіння, а на її місце, водійське сидіння, пересів її чоловік, ОСОБА_1 .

При цьому захисник зазначає, що хоча поліцейські завідомо бачили і знали, що автомашиною «Нісан», д.н.з. НОМЕР_1 , керувала водій жінка, ОСОБА_3 , так-як особисто спостерігали це, за штучно створеними необ`єктивними процесуальними висновками та аналогічно не об`єктивно сформованими доказами, відносно не фактичного водія, а пасажира автомобіля ОСОБА_1 , було безпідставно висунуто підозри, а у подальшому складено протокол про адміністративне правопорушення за невиконання ним п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адвокат зазначає, що ОСОБА_1 не заперечує факту того, що на час знаходження в автомобілі своєї дружини, сидячи на водійському сидінні він дійсно перебував у нетверезому стані, однак заперечує факт керування вказаним транспортним засобом, так-як в цей час даний автомобіль стояла нерухомо і він ніяким чином не діяв на засоби її управління, а отже не здійснював жодні дії які б визначали його, як водія. Вищенаведене стверджується і матеріалами фіксації відео реєстратора патрульного автомобіля, якими однозначно закріплено факт де поліцейська особисто стверджує, що за кермом автомобіля вона бачила не чоловіка, а водія жіночої статі, що не заперечував в цей час і інший поліцейський. Аналогічно, вказаний факт, що ОСОБА_1 автоммобілем не керував, стверджують і очевидці та свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які перебували в автомобілі ОСОБА_3 , у присутності яких відбувалися вищенаведені події.

Заслухавши пояснення захисника – адвоката Качайло А.І. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно з статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суддя місцевого суду обгрунтував висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення; постанові про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР (за 122 ч. 2 КУпАП); відеозаписами із нагрудними камерами поліцейських; показами свідків, розпискою про залишення транспортного засобу на зберігання.

Однак з вказаним висновком в повній мірі погодитись не можна з огляду на наступне.

Як вбачається із відеозапису, який міститься у матеріалах справи, - поліцейська, яка першою наближалася до транспортного засобу «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився біля правого узбіччя дороги, через його заднє скло бачила, що водій і пасажир обмінюються місцями, а також бачила і те, що автомашиною під час його руху керувала водій жіночої статі, якою була ОСОБА_3 . Неспростовним доказом вказаного твердження є те, що вказана поліцейська, ще в момент коли вона зі своїм напарником вперше на незначній відстані побачили автомобіль «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 , то вона виявила, що ним керує водій жіночої статі, про що вголос повідомляла своєму напарнику. Цей факт твердження поліцейської зафіксовано аудіо записом відео реєстратора поліцейського автомобіля.

Не зважаючи на попередньо встановлений представником правоохоронного органу очевидний факт, в подальшому, коли вона вийшла зі службового автомобіля і наблизилась до автомашини «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 , та побачила, що у цей час на водійському місці вже знаходився ОСОБА_1 , а також і те, що у нього спостерігаються ознаки алкогольного сп`яніння, ця поліцейська всі претензії у допущенні адміністративних правопорушень висунула саме йому, ОСОБА_1 .

В подальшому, за штучно створеними необ`єктивними процесуальними висновками та аналогічно не об`єктивно сформованими доказами, не відносно фактичного водія, а пасажира автомобіля «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 було безпідставно висунуто підозри, а у подальшому і складено протокол про адміністративне правопорушення за невиконання ним п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В процесі судового розгляду справи, будучи повідомленими судом про правові наслідки у разі надання ними суду завідомо неправдивих показів чи відмову від надання таких та будучи приведеними до присяги аналогічно, вказаний факт, що ОСОБА_1 автомашиною не керував, стверджували і очевидці та свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які перебували в автомобілі ОСОБА_3 у присутності яких відбувалися вищенаведені події. Так само вказаний факт у судовому засіданні підтвердила і фактичний водій ОСОБА_3 .

Під час дослідження процесуальних матеріалів відео фіксації доданих поліцією до справи, було виявлено, що на місці події був присутній ще один фігурант чоловічої статі. В подальшому було встановлено, що це був громадянин ОСОБА_6 , мешканець АДРЕСА_4 . Цей свідок і очевидець також був викликаний до суду, попереджений судом правові наслідки у разі надання ними суду завідомо неправдивих показів чи завідомо від надання таких, а також був приведеними до присяги. Надаючи свої покази він повідомив, що дійсно близько 01.30 год. 19.07.2025 року він йшов із роботи додому до своєї тещі по вул. Андрія Палая. В цей час він спостерігав, що на правому узбіччі зупинився автомобіль «Нісан», а позаду нього на певній відстані також зупинилася поліцейська автомашина. Він також бачив, що із автомобіля «Нісан» з переднього правого пасажирського місця вийшла жінка, яка одразу пішла у невідомому напрямку. Побачивши, що до вказаного автомобіля повільно наближається працівниця поліції він вирішив про це попередити чоловіка, який сидів в автомашині, з цією метою він через передні праві дверцята даного автомобіля короткочасно присів у салон однак чоловік, що в цей час сидів за кермом, використовуючи ненормативну лексику наказав йому покинути автомобіль, що він і зробив. Цей свідок чітко і визначено повідомив, що він дійсно бачив за кермом автомобіля особу чоловічої статі однак він не бачив, щоб цей громадянин керував транспортним засобом. Так само він не бачив, чи керувала транспортним засобом жінка, яка вийшла з автомобіля з пасажирського місця і пішла у невідомому напрямку. Відповідаючи на запитання, чи бачив він що водій із пасажиром обмінювалися місцями, цей свідок повідомив, що він чітко визначено сказати про це не може, можливо тому, що перебував у нетверезому стані та на певній відстані в цей час, або міг на це не звертати уваги, але пригадавши уточнив, що через переднє лобове скло бачив якісь переміщення людей в салоні автомобіля «Нісан» одразу після його зупинки.

Окрім вказаних осіб, в судове засідання були викликані і співробітники наряду патрульної поліції, водій поліцейський та його напарниця, які також попередженні судом про правові наслідки щодо неправдивості надання суду свідчень та відповідно були приведені про це до присяги.

Водій-поліцейський в судовому засіданні визначено не зміг повідомити хто саме був за кермом автомобіля «Нісан».

Патрульна поліцейська в судовому засіданні початково повідомила, що вона підставно і обґрунтовано затримала за інкриміноване правопорушення норм ПДР України ОСОБА_1 , так-як наблизившись до транспортного засобу виявила за кермом саме цього громадянина.

Вважала, що саме цей факт був достатнім для того щоб таке судження вважати безсумнівним, не зважаючи на те, що відео фіксація факту керування тим чи іншим водієм автомашиною «Нісан» у матеріалах справи була відсутньою.

Поліцейська також пояснила суду, що жінку, яка вийшла з автомобіля вона не затримувала і не перевіряла на предмет ймовірного керування нею транспортним засобом, тому, що вона не встигла це зробити по тій причині, що остання швидко покинула це місце перебування.

Після переглядової демонстрації поліцейській судом аудіозапису відео реєстратора службового автомобіля, а саме факту того де вона вголос повідомляє своєму напарнику про те, що за кермом вона візуально виявляє водія жіночої статі, поліцейська відмовилася від своїх зафіксованих на той час висновків та повідомила суду про те, що ці її твердження скоріш за все були помилковими.

Зазначене вище свідчить про те, що поліцейськими не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, тому не можна погодитися з висновками суду про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України».

Враховуючи те, що ОСОБА_1 , не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, наданим відеозаписом поліцейськими не зафіксовано в повному обсязі обставин, за яких було складено адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена допустимими та достовірними доказами.

Зазначене в своїй сукупності дає підстави апеляційному суду дійти висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,а, відтак, постанова суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для скасування постанови з прийняттям нового судового рішення про закриття провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Качайла А.І. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага