Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №309/493/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/493/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів – Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2026 року, повний текст якого складено 30 березня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Орос Я.В., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У лютому 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 30.04.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №105098059 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». На підставі умов кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти у сумі 2000 грн, однак у подальшому відповідач збільшив кредитний ліміт до 6000 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу, строк дії якого декілька разів продовжувався, та відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №105098059.

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув права вимоги до відповідача за кредитним договором.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу, відповідно до якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість в сумі 30 103,20 грн., яка складається з 6 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 24 103,20 грн. заборгованість за відсотками, яку і просив позивач стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 гривень.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2026 року, повний текст якого складено 30 березня 2026 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №105098059 від 30.04.2023 у розмірі 30 103,20 грн., яка складається з 6 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 24 103,20 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Працевитий Г.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що сторони погодили між собою строк кредитування – 30 днів, однак з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що первісний кредитор нараховував відсотки за межами строку кредитування. Строк кредитування закінчився 30.05.2023, а відсотки нараховані кредитором до 26.09.2023. Нараховані відсотки є незаконними та стягненню не підлягають.

Щодо витрат на правову допомогу, які стягнуто з відповідача на користь позивача в розмірі 7 000,00 гривень, то вважає, що вказаний розмір витрат на правову допомогу об`єктивно завищеним, не відповідає складності справи. Справа є типовою, шаблонною, а тому не потребує значних зусиль для підготовки позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ейс» зазначає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, скасуванню не підлягає.

Вказує, що заборгованість за укладеним між сторонами кредитним договором нараховувалась згідно погоджених між сторонами умов кредитування. Долучені позивачем до позовної заяви розрахунки є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Такі розрахунки відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та має всі необхідні реквізити для первинних документів.

Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.

Просить звернути увагу, що відповідачем не надано: власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення Позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого Позивачем розрахунку заборгованості.

З приводу доводів апеляційної скарги, які стосуються витрат на професійну правничу допомогу, то зазначає, що сума стягнута судом першої інстанції є обґрунтованою та підтвердженою наданими адвокатом доказами понесених позивачем витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача щодо обставин справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, що 30.04.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №105098059 (далі, - Договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису з електронним ідентифікатором MNV4К75Е.

За вказаним договором кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 6 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт». Кредитна лінія надається строком до 1826 днів. Строк дії договору обчислюється з моменту його укладання сторонами та до закінчення строку на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 2 000 грн 00 коп. 30.05.2023 (що є датою надання Кредиту) (п.2.3 договору).

Позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, в тому числі при частковому погашенні Кредиту (п.6.1 договору).

Основна сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 днів календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору, в порядку передбаченому п. 11.1. Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2., або п. 9.1.1.7. або п. 9.2.1.5. Договору (п. 7.2. Договору).

Згідно п. 8.3.1. Договору, за період від дати видачі Кредиту до 30.05.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 573,05 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,57 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка).

У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 30.05.2023 проценти нараховуються за ставкою 572,55 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,57 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі – Індивідуальна процента ставка) (п.8.3 договору);

Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (п.8.4 договору);

Згідно долучених до матеріалів справи довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 30.04.2023 здійснено три платежі окремими сумами по 2 000,00 гривень на рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором через його неналежне виконання складає: 30 103,20 грн., яка складається з 6 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 24 103,20 грн. заборгованість за відсотками.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01, зі строком дії до 28.11.2019.

Згідно укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» додаткових угод №19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року та № 31 від 31 грудня 2022 року та № 32 від 31 грудня 2023 року було продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року.

Згідно з додатковою угодою №19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» уклали цю додаткову угоду, зокрема про те, що сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений п.8.1 цього договору та закінчується 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Згідно з додатковою угодою №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» уклали цю додаткову угоду, зокрема про те, що сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений п.8.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Додатковими угодами №,№ 27, 31, 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» обумовили продовжити строк дії договору до 31.12.2022, 31.12.2023, 31.12.2024.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №238 від 04.07.2023 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступає ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №105098059 від 30.04.2023 суму заборгованості в розмірі 15 084,00 грн, яка складається з: 6 000,00 грн – заборгованість по основному боргу, 9 084,00 грн – заборгованість по відсотках.

27.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» (фактор) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (клієнт) було укладено договір факторингу №27/0524-01, згідно з умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. При цьому, фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, у тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 27.06.2024 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступає ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №105098059 від 30.04.2023 заборгованості в сумі 30 103,20 грн, яка складається з: 6 000,00 грн – заборгованість по основному боргу, 24 103,20 грн– заборгованість по відсотках.

15.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) уклали договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до пункту 1.1 договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за яким настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до пункту 1.2 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання пункту 1.2 договору факторингу позивач та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» 15.07.2025 року уклали та підписали акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступає ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №105098059 від 30.04.2023 заборгованості в сумі 30 103,20 грн, яка складається з: 6 000,00 грн – заборгованість по основному боргу, 24 103,20 грн– заборгованість по відсотках.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», заборгованість відповідача за кредитним договором №135927019 від 15.06.2023 становить 30 103,20 грн, яка складається з: 6 000,00 грн – заборгованість по основному боргу, 24 103,20 грн – заборгованість по відсотках.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №105098059 (далі, - Договір), згідно якого відповідачу надано кредит на загальну суму 6 000,00 гривень шляхом перерахування першого траншу у розмірі 2 000,00 гривень 30.04.2023 та збільшення суми кредиту до 6 000,00 гривень, які були перераховані на вказаний відповідачем картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Кредитну лінію відкрито на строк до 1826 днів.

Дисконтний період триває 30 днів з можливістю продовження. ОСОБА_1 не здійснював погашення кредитної заборгованості.

Кредитний договір та додатки до нього підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV4К75Е, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою щодо дій позичальника в Інормаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в загальному розмірі 6 000,00 гривень підтверджується наявними у матеріалах справи довідками.

Згідно розрахунку заборгованості підготовленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 станом на 04.07.2023 становила 15 084,00 грн, яка складається з: 6 000,00 грн – заборгованість по основному боргу, 9 084,00 грн– заборгованість по відсотках

ТОВ «Таліон Плюс» здійснювало донарахування заборгованості та за період з 04.07.2023 по 27.05.2024 заборгованість склала 30 103,20 грн, яка складається з: 6 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 24 103,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали донарахувань.

Вищенаведені обставини не заперечуються апелянтом та підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги керувався доведеністю позовних вимог в повному обсязі та, зокрема, доведеністю факту переходу прав вимоги за укладеними договорами факторингу.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться виключно до неналежного нарахування кредиторами заборгованості за укладеним договором про відкриття кредитної лінії.

Зокрема, відповідач вказує, що сторони погодили між собою строк кредитування – 30 днів, однак з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що первісний кредитор нараховував відсотки за межами строку кредитування. Строк кредитування закінчився 30.05.2023, а відсотки нараховані кредитором до 26.09.2023. Нараховані відсотки є незаконними та стягненню не підлягають.

Вищенаведені доводи не знаходять своє підтвердження в матеріалах справи, оскільки ОСОБА_1 помилково ототожнює закінчення дисконтного періоду, який становить 30 днів із закінченням всього укладеного між сторонами Договору.

Кредитор мав право нараховувати відсотки поза межами дисконтного періоду, оскільки строк кредитування становить до 1826 днів.

Водночас, проаналізувавши доводи сторін та матеріали справи, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги та застосувати принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), оскільки з матеріалів справи вбачається, що право вимоги не підтверджено належними та допустимими доказами з огляду на таке.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У своїх доводах позовної заяви щодо отримання права вимоги позивач зазначає наступне: право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» було передано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» внаслідок підписання та передачі реєстру прав вимоги (боржників) №238 від 04.07.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018; а за договором факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024, право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання Реєстру прав вимоги №1 від 27.06.2024; 15.07.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) уклали договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на підставі Реєстру боржників до договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 та акту прийому-передачі реєстру боржників.

Відповідно до п. п. 1.4. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Згідно з п. п.1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. п. 5.3.3 вказаного договору фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.

За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. При цьому, якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Зокрема, у справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі N 752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Предметом відступлення може бути лише зобов`язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення.

Колегія суддів зазначає, що під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, вже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким ще не настав.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

Таким чином, укладаючи договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», первісний кредитор не міг передати право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №105098059 від 30.04.2023, оскільки на момент підписання договору факторингу не існували кредитні правовідносини між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Судова колегія наголошує, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Враховуючи вищезазначене, позивач не міг отримати право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №105098059 від 30.04.2023, оскільки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не могло передати ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 за кредитним договором від 30.04.2023, оскільки на момент укладення договору факторингу ще не існувало такого права вимоги.

Також, суд першої інстанції не звернув увагу на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18, де зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Тобто, наявність конкретного та існуючого зобов`язання на момент відступлення права вимоги є одним з істотних умов, які передують переданню права вимоги від одного кредитора до іншого.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув належної уваги на механізм отримання права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Не отримання права вимоги тягне за собою як наслідок відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не є належним позивачем у справі, який має право вимагати повернення кредитних коштів. ТОВ «ФК «Ейс» не отримувало право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №105098059 від 30.04.2023, а тому не має право вимагати повернення кредитних коштів ОСОБА_1 , хоч такі і були фактично надані останньому в користування.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21 касаційний суд виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

З вищенаведеного вбачається, що суд повинен брати участь у забезпеченні належного захисту слабкого суб`єкта економічних відносин, яким є споживач фінансових послуг – ОСОБА_1 та здійснювати аналіз обґрунтованості позовних вимог з урахуванням всіх наданих суду доказів.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу не спростовують вищезазначеного.

Отже, апеляційний суд керуючись положенням ст. 376 ЦПК України, скасовує рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2026 року як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та за неналежного з`ясування всіх істотних обставин справи. Колегія суддів ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Беручи до уваги те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, згідно ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «ФК «Ейс» на користь ОСОБА_1 підлягає сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 993,60 гривень.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, задовольнити.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2026 року, скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 993,60 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: