Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №303/4239/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/4239/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Шевчука В.В., Мацунича М.В.,

за участі секретаря - Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гичка Богдан Іванович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року (головуючий суддя Заболотний А.М., повний текст рішення складено 01.06.2026) в справі №303/4239/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Баранова Жанна Володимирівна, Горондівська сільська рада, про встановлення факту спільного проживання,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася в Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області із заявою про встановлення факту її проживання зі своєю бабою – ОСОБА_2 - до моменту її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина. Заявник вказує, що чоловіком спадкодавця був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від їхнього шлюбу народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є матір`ю заявника. 05.03.1983 року ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_5 , після реєстрації якого змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Від зазначеного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_8 - заявник у справі. 09.02.2002 року заявник уклала шлюб з ОСОБА_9 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_10 ». Як зазначає заявник, незважаючи на реєстрацію її місця проживання з 18.09.2003 року за іншою адресою, вона фактично постійно проживала разом із бабою ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , здійснювала догляд за бабусею, вела з нею спільний побут та допомагала по господарству аж до дня її смерті. Крім того, і на цей час продовжує проживати за вказаною адресою. 29.04.2026 року заявник звернулася до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Баранової Ж.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак у видачі такого свідоцтва їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту її постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У зв`язку із цим нотаріусом було рекомендовано звернутися до суду для встановлення відповідного юридичного факту. Заявник вважає, що встановлення факту її постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має для неї юридичне значення, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого законом строку не заявив про відмову від неї. Крім того, заявник зазначає, що інших спадкоємців, які б проживали разом зі спадкодавцем або зверталися із заявами про прийняття спадщини, немає.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Вказане рішення мотивована тим, що заявником не виконано процесуальний обов`язок щодо належного доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а надані докази у своїй сукупності не дають можливості дійти переконливого висновку про факт постійного проживання заявника разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від28.05.2026 заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гичка Богдан Іванович, оскаржила таке в апеляційному порядку. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким заявлені вимоги задовольнити.

Заявниця в апеляційній скарзі зазначає, що крім доводів, які викладені в заяві про встановлення факту спільного проживання від 14.05.2026 та їх підтвердження, суду першої інстанції було надано акт про встановлення факту спільного проживання від 17.03.2026, посвідченого старостою Страбичівського старостинського округу та зареєстрованого за №1/08. Вказує, що даним актом доводяться показання свідків про проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 протягом 42 років.

Зазначає, що у заяві нею вказано, що факт спільного проживання можуть підтвердити свідки, однак суд цієї обставини не дослідив. У своїх доводах заявниця посилається на ст. 294, якою визначено можливість суду за власною ініціативою витребовувати докази в справі.

Стверджує, що вичерпала всі можливі способи встановлення спільного проживання, тому іншого способу ніж встановлення даного факту судом немає.

Межі розгляду апеляційним судом та явка учасників справи

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Горондівський сільський голова подав заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності представника сільської ради. Проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечує.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію заявника та її представника позивача, дослідивши матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновків, що

Фактичні обставини справи встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.04.2013 (а.с.7).

Чоловіком ОСОБА_2 був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 29.01.2007 (а.с.8).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00056166339 від 28.01.2026, вбачаєьбся, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9).

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 05.03.1983 ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_5 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с.10).

Від зазначеного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_8 , яка є заявником у справі. Вказане підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , видане повторно 17.11.2020 (а.с.11).

09.02.2002 заявник уклала шлюб з ОСОБА_9 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_10 » та рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2020 року (справа № 303/679/20) шлюб між ними було розірвано (а.с.12-14).

Таким чином, доведено, що заявниця ОСОБА_1 є онукою померлої ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована від 18.09.2003 за адресою АДРЕСА_2 (а.с.6).

29.04.2026 заявниця ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Баранової Ж.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак, у зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту її постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, приватним нотаріусом рекомендовано заявниці звернутись до суду з відповідною заявою для встановлення факту спільного проживання на день смерті спадкодавця (а.с.16).

Згідно з витягом зі спадкового реєстру інформація зодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 1945 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня (а.с.17).

В апеляційній скарзі заявниця посилається на доданий до справи акт про становлення факту спільного проживання, посвідченого старостою Страбичівського старостинського округу Горондівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області.

Згідно з вказаним актом від 17.03.2026 свідки ОСОБА_12 (сусідка), що проживає за адресою АДРЕСА_3 ; ОСОБА_13 (сусідка), яка проживає за адресою АДРЕСА_4 ; ОСОБА_14 (сусідка), яка проживає за адресою АДРЕСА_4 склали акт про те, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 протягом 42 років, вела спільне господарство та мала спільний побут зі своїм дідом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та своєю бабою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Згідно з копією рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2020 про розірвання шлюбу адреса проживання ОСОБА_1 вказана АДРЕСА_1 (а.с.14).

Застосовані норми права та мотии апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

ОСОБА_1 , у поданій до суду заяві вказала, що встановлення факту спільного проживання з бабусею необхідне для того, щоб мати можливість прийняти та оформити спадщину. Також зазначала, що інших спадкоємців, які б проживали разом зі спадкодавцем або зверталися із заявами про прийняття спадщини - немає.

Так, від встановлення вказаного юридичного факту залежить виникнення у заявника права на оформлення своїх спадкових прав як спадкоємця 4 черги.

За змістом ст. 1264 ЦК Україн у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положення частини третьої статті 1268 ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини встановлення факту саме постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що за певних обставин може бути відмінним один від одного (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц).

Зазначаючи, що вичерпані всі можливі способи встановлення спільного проживання, на підтвердження факту проживання заявника з ОСОБА_2 ОСОБА_1 надала суду лише копію акту про встановлення факту спільного проживання, підписаного трьома свідками. Зазначаючи, що ці свідки можуть підтвердити відповідні обставини, клопотання про їх допит ні у заяві, ні в судовому засіданні не заявляла. Будь-яких інших доказів - щодо спільних витрат на сплату комунальних послуг, придбання речей для спільного побуту, ліків чи інших необхідних для спадкодавця речей, спільних фотографій, які б охоплювали зазначений нею проміжок часу з фіксуванням різ них подій в житті та інше заявником надано не було. Апелянт вказує, що комунальні послуги сплачувала вона, проте відповідні рахунки були оформлені на бабцю. Зазначаючи, що через певний період після укладення шлюбу та реєстрації місця проживання у АДРЕСА_2 , повернулась проживати до бабусі, оскільки не знайшла спільної мови із свекрухою, заявник не пояснила, чому протягом тривалого часу, принаймні, до 03.04.2013 – до часу смерті ОСОБА_2 – не змінила місця реєстрації. Інформації щодо зареєстрованих осіб у АДРЕСА_1 на час смерті ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Доводи апелянта, що судом першої інстанції не було виконано норми ст. 294 ЦПК України, а суд не сприяв заявнику в реалізації її прав, колегія суддів до уваги не бере. Заявник користувалась правничою допомогою адвоката, який брав участь також в судовому засіданні суду першої інстанції. Положення частини 2 статті 294 ЦПК України, відповідно до якої суд може за власної ініціативи витребувати докази, не звільняють заявника у справах окремого провадження від обов`язку довести свої вимоги належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вказуючи в поданій до суду заяві, що інших спадкоємців, які б проживали разом зі спадкодавцем або зверталися із заявами про прийняття спадщини - немає, в судовому засіданні апеляційного суду ствердила, що живі дві доньки ОСОБА_2 – мати заявниці та тітка заявниці, які є спадкоємцями першої черги за померлою ОСОБА_2 . Проте таких осіб як заінтересованих осіб (учасників справи у справі окремого провадження) не вказала, до участі у справі їх залучено не було.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що ОСОБА_1 не доведено своїх вимог. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Гичка Богдан Іванович - залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуюча:

Судді: