Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №607/20091/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 Справа №607/20091/26 Провадження №1-кп/607/1912/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі с./з. ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026211040001194 від 24.08.2026 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Тернопіль, розлученої, із вищою освітою, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , не судимої, м.т. НОМЕР_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , -

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Згодом, Указами Президента України ОСОБА_7 строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та на даний час скасований не був.

Проте, ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки та права як громадянка України, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустила їх порушення та вчинила злочин проти власності за наступних обставин.

Так, 23.08.2026 близько 14:53 ОСОБА_3 зайшла у приміщення магазину «Рукавичка», що за адресою: м. Тернопіль, вул. Новий Світ, 1А та побачила у корзині для продуктів портмоне та взявши корзину, пішла з нею у продуктовий зал. Надалі, ОСОБА_3 відкрила портмоне та побачила у ньому мобільний телефон торговельної марки «Apple» і Phone SE модель «А2275», кольору визначеного виробником, як «Red», об`ємом пам`яті 64GB та мобільний телефон торговельної марки «Apple» іPhone 11 модель «2221», об`ємом пам`яті 128GB кольору, визначеного товаровиробником як «Black», які належать ОСОБА_6 , та у неї виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , 23.08.2026 близько 14:53 перебуваючи у приміщення магазину «Рукавичка», що за адресою: м. Тернопіль, вул. Новий Світ, 1А, переконалась, що за нею ніхто не спостерігає та її дії не будуть помічені сторонніми особами, діючи в умовах введеного в державі воєнного стану, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, а також те, що власник мобільних телефонів, може повернутися за ними та розуміючи, що мобільні телефони залишені чи забуті власником, ОСОБА_3 попередньо побачивши у портмоне мобільні телефони торговельної марки «Apple» iPhone SE модель «А2275», кольору визначеного виробником, як «Red», об`ємом пам`яті 64GB та торговельної марки «Apple» iPhone 11 модель «2221», об`ємом пам`яті 128GB кольору, визначеного товаровиробником як «Black», поклала їх у свою сумку.

У подальшому, ОСОБА_3 переконалась, що її дії не були помічені сторонніми особами, оплатила продукти харчування та із викраденими портмоне, у якому знаходились мобільні телефонами торговельної марки «Apple» iPhone SE модель «А2275», кольору визначеного виробником, як «Red», об`ємом пам`яті 64GB та торговельної марки «Apple» iPhone 11 модель «2221», об`ємом пам`яті 128GB кольору, визначеного товаровиробником як «Black» покинула приміщення магазину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдала матеріальної шкоди ОСОБА_6 на загальну суму 10365 гривень 87 копійок.

2. Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_4 підтримала обвинувачення в повному обсязі за ч.4 ст.185 КК України, вважаючи всіма поданими доказами винуватість ОСОБА_3 у вчиненні даного кримінального правопорушення доведеною.

Також просила призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, звільнивши обвинувачену від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк – 2 роки.

3. Позиція сторони захисту.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_3 вину у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала, щиро розкаялась у вчиненому.

Зазначила, що обставини, які викладені у обвинувальному акті, відповідають дійсності.

Вказала, що дійсно викрала 2 мобільних телефони, принесла їх додому. Однак, після того, як їй подзвонили працівники поліції, то вона повернула вказані телефони.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_5 просив врахувати щире каяття обвинуваченої, те, що вона відшкодувала завдану шкоду потерпілій, добровільно перерахувала 6 000 тисяч гривень на потреби ЗСУ – на рахунок військової частини НОМЕР_2 , а також те, що обвинувачена ОСОБА_3 доглядає за своєю матір`ю, яке є особою із інвалідністю І групи та потребує догляду. З огляду на вказане просив із врахуванням ст. 69 КК України, застосувати до обвинуваченої покарання у вигляді штрафу.

4. Позиція потерпілої.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні відмовилась від надання пояснень.

Стосовно міри покарання вказала, що покладається на думку суду. Просила лише повернути їй мобільні телефони.

5. Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодилась зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовилась від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачена та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

6. Статті (частини статті) КК України, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує її дії за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

7. Мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України.

Вирішення питання про застосування чи не застосування ст. 69 КК України належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання – конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.

З огляду на викладене та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку, беручи до уваги відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, зокрема: щире каяття і добровільне відшкодування завданої шкоди, а також те, що обвинувачена добровільно перерахувала 6 000 тисяч гривень на потреби ЗСУ – на рахунок військової частини НОМЕР_2 , а також здійснює догляд матір`ю, яка є особою із інвалідністю І групи, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_8 покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України за ч. 4 ст. 185 КК України у виді штрафу.

8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченої на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.09.2026 у справі №607/18964/26, слід скасувати.

Долю речових доказів, необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Документально підтверджені процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 5294,96 (п`ять тисяч двісті дев`яносто чотири гривні дев`яносто шість копійок) - стягнути з ОСОБА_3 .

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.09.2026 у справі №607/18964/26 - скасувати.

Речові докази у справі, після набрання вироком законної сили, а саме:

- мобільний телефон торговельної марки «іРhоnе SЕ», який поміщено в спец, упакування №6729747; мобільний телефон торговельної марки «іРhоnе 11», який поміщено в спец, упакування №6138553 та згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів №016887 перебувають на зберіганні у камері зберігання речових доказів Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області – повернути потерпілій ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя ОСОБА_1