Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №466/6835/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6835/26

Провадження № 2/466/4259/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Торської І.В.,

секретаря судового засідання Гавдульського Р.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №98710339000 від 11.08.2022 в розмірі 32833,05 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову покликається на те, що 11.08.2022 року між АТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту №98710339000, відповідно до умов якого останньому надано кредит в розмірі 32871,63 грн. на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, до якого випущено платіжну картку. За умовами договору відповідач прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, здійснити оплату за користування кредитом, у тому числі сплачувати проценти, комісії та інші платежі, передбачені умовами договору та Правилами надання кредиту.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. Разом з тим, в порушення умов договору, ОСОБА_1 не виконував свої зобов`язання за договором, тому в нього утворилася заборгованість в розмірі 32833,05 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 23431,71 грн.; заборгованості за комісією 9401,34 грн.

22.02.2024 року між АТ «УкрСиббанк» та позивачем було укладено договір факторингу №263, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до боржників, включно і за кредитним договором №98710339000. Враховуючи викладене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зверулося до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 32833,05 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 04.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Не погоджуючись з поданим позовом, від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що позивач не довів належними та достатніми доказами законність нарахування 9 401,34 грн. комісії; фактичне надання конкретних послуг, за які ця комісія стягувалася; правильність визначення основного боргу 23 431,71 грн; правильність врахування всіх платежів відповідача; походження окремих складових розрахунку; відповідність переданої за договором факторингу вимоги фактичному та законному розміру боргу. Окрім цього, відповідач заперечив щодо розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, просив у такому відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до укладеного 11.08.2022 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту №98710339000 останній отримав кредит у розмірі 32871,63 грн. на особисті потреби, строком до 12.08.2024 року та зобов`язався повернути кредит, сплатити плату за користування ним відповідно до умов цього договору та Правил.

Згідно з п. 3.7. договору, ануїтетний платіж повинен сплачуватись щомісячно до 11 числа (включно) кожного місяця.

Розмір ануїтетного платежу становить 2093 грн. (п. 3.6. договору).

Процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0,00001% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7.00001% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості (п. 3.8., 3.9 договору).

За змістом п. 3.11 договору, позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

В додатку №1 до вказаного договору вказано декілька видів комісії, а саме:

- щомісячна комісія за управління кредитом становить 2,2% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу). Порядок сплати та умови нарахування комісії відсутні;

- комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника, яка розраховується, як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу та сумою останнього ануїтетного платежу згідно Графіку платежів, але не більше 10 грн.;

- комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу в розмірі 500 грн., яка сплачується при простроченні чергових платежів. Банк має право не застосовувати цю комісію або застосовувати в повній мірі, про що банк повідомляє клієнтів шляхом розміщення оголошення на сайті банку;

- комісія за розрахунково-касове обслуговування згідно тарифів.

Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту, який містить відомості про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше.

АТ «Укрсиббанк» умови кредитного договору виконало в повному обсязі на суму 32871,63 грн., надавши відповідачу кредит, про що свідчить виписка за кредитним договором.

22.02.2024 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №263, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» відступив позивачу, а останній зобов`язався прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження АТ «Укрсиббанк» за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимоги у фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі права вимоги.

22.02.2024 року сторони договору факторингу підписали акт приймання-передачі реєстру боржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

З витягу з реєстру боржників до вказаного договору відступлення прав вимоги вбачається, що первісний кредитор відступив право вимоги за кредитним договором № 98710339000 на загальну суму 32833,05 грн., з яких: 23431,71 грн. заборгованість за основним боргом та 9401,34 грн. заборгованість за комісіями. Вказана заборгованість також зазначена позивачем у наданому розрахунку заборгованості, в якому відсутній детальний розрахунок із зазначенням руху коштів (зарахування платежів, погашення), періоду нарахування боргу, кількість днів прострочення виконання зобов`язань, розмір помісячної комісії.

Позивачем 10.07.2026 року направлялася відповідачу досудова вимога, в якій повідомлялось про відступлення прав вимоги та необхідність погашення заборгованості.

Судом перевірити заявлену до стягнення суму заборгованості не вбачається за можливе.

Крім того, відповідач не визнає заявлений позивачем розмір заборгованості у сумі 32833,05 грн., оскільки при його визначенні до складу заборгованості включено комісію за управління кредитом, а фактично здійснені ним платежі частково зараховувалися первісним кредитором на погашення такої комісії, що безпосередньо вплинуло на визначений позивачем залишок заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до Графіка платежів, який є складовою Додатку №1 до Кредитного договору, розмір щомісячного ануїтетного платежу становить 2093,00 грн., з яких 1369,82 грн. спрямовується на погашення суми кредиту, а 723,18 грн. на сплату щомісячної комісії за управління кредитом.

Як вбачається з банківської виписки, ОСОБА_1 здійснював регулярні платежі на виконання кредитного договору. Так, з вересня 2022 року по березень 2024 року банком було проведено ряд щомісячних платежів, кожен з яких розподілявся, зокрема, на погашення тіла кредиту та комісії за управління кредитом.

З вказаної виписки за кредитним договором вбачається, що відповідачем на виконання кредитного договору було фактично сплачено 13740,42 грн., які первісним кредитором зараховано на погашення щомісячної комісії за управління кредитом.

Водночас, до складу заборгованості, яку позивач просить стягнути, додатково включено ще 9401,34 грн. заборгованості за комісією.

Разом з тим, ОСОБА_1 не погоджується із стягненням комісії, оскільки у Додатку №1 до кредитного договору для спірної «щомісячної комісії за управління кредитом» у розмірі 2,2% від суми кредиту взагалі не визначено конкретної послуги, яку банк щомісяця надає відповідачу за 723,18 грн. Саме лише найменування платежу як «комісії за управління кредитом» не створює самостійної оплатної банківської послуги та не усуває обов`язку банку визначити, за які конкретні дії стягується щомісячно на суму 723,18 грн.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19, застосовуючи наведені положення Закону, звернула увагу, що для правової оцінки щомісячної комісії має значення не сама її назва, а те, які конкретно послуги Банк зобов`язався надавати споживачу за цю плату.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Отже, сам Додатку №1 розмежовує комісію за конкретно визначену послугу та спірну щомісячну плату, зміст якої банком не визначений, а найменування платежу як «комісії за управління кредитом» не створює самостійної оплатної банківської послуги та не усуває обов`язку Банку визначити, за які конкретні дії стягується щомісячно 723,18 грн.

За таких обставин, пункт кредитного договору про сплату комісії за управління кредитом є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене слід здійснити перерахунок боргу. Як вбачається з банківської виписки, ОСОБА_1 сплачено 13740,42 грн. на погашення щомісячної комісії за управління кредитом. Оскільки ця комісія нараховувалася на підставі нікчемної умови, то зазначені 13740,42 грн. мають бути враховані при визначенні залишку основного боргу. Таким чином, залишок тіла кредиту становить 9691,29 грн. (23431,71 – 13740,42 = 9691,29), який підлягає стягненю з відповідача, у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи.

Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 785,86 грн. судового збору.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», детальний опис наданих послуг за договором, акт №404 від 10.07.2026 року наданих послуг, копію ордера серії ВС №1381377 від 02.07.2025 про надання правової допомоги.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 8000,00 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би витратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №10699-07/2023 від 07.07.2023 у розмірі 9691 (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто одна) грн. 29 коп.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 785 (сімсот вісімдесят п`ять) грн. 86 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79023, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Текст судового рішення складено та підписано 25 вересня 2026 року.

Суддя І.В. Торська